Повний місяць
Шрифт:
Коли про це доповіли Сталіну, він збісився. Роботи в Сухумі звеліли негайно згорнути, сам Іванов потрапив під арешт, потім — суд та заслання. Звання й посаду зберегли, кілька останніх років працював у Казахстані й помер своєю смертю. Перед цим попередивши колишніх колег та учнів, аби трималися від нього подалі. Тоді Нещерет, як з'ясувалося згодом, виявився чи не єдиним, хто сприйняв пораду професора буквально.
А саме — скористався нагодою. Правдами й не правдами потрапив до складу делегації вчених–медиків, котрі їхали на конференцію в Берлін, дружній тоді радянській владі. Й втік на Захід, за що, як дізнався багато пізніше, його проклинали колеги: адже делегацію
— Бачте, Андрію, я вчасно забрався геть. Але потім довго носився зі своїми ідеями, — Нещерет зітхнув. — Розумієте, як один із асистентів та соратників Іванова я був цікавий. Та щойно починав згадувати про можливість перетворення людини на тварину, на мене дивилися, як на божевільного. Німці мене здебільшого терпіли, бо заступалися відомі вчені. Причому — ті, хто вірно служив Гітлеру. Коли почалася війна, мене взагалі направили в Польщу, як слов'янина. Не знаю, може, знищили б, коли Гітлер напав на Сталіна. Тільки раптом згадали про мої теорії. Можливість отримати воїнів–звірів, воїнів–вовків, суперсолдатів, переважила всі упередження.
Він ще довго згадував свій переляк, коли до нього на варшавській вулиці підійшли двоє в цивільному, показали жетони СС та звеліли сідати в машину.
Сталося це в лютому минулого року. Тоді Червона Армія перемогла німців під Сталінградом, пішла в наступ, почала звільняти Донбас та дійшла до Харкова. Нещерет, хоч і встиг за ці роки довести власну відданість рейху та фюреру, мав такі собі пташині права в генерал–губернаторстві, працюючи у варшавському університеті. Його вважали агентом гестапо, що не відповідало дійсності, тож намагалися при ньому сумнівних розмов не вести. Проте сталінградська поразка німців на короткий час позбавила поляків обережності. Так Антон Савич почув краєм вуха про наступ радянських військ.
Здогадуючись: колеги напевне читають підпільні листівки або навіть десь потай слухають інше, крім німецького, заборонене радіо.
Від початку війни з СРСР на нього писали вже три анонімних доноси. Всякий раз говорилося, що професор має зв'язки з рухом опору, а якось ще й вказали — причетний до переховування євреїв. У кожному випадку після перевірки Нещерета відпускали, а він потім ловив на собі погляди тих, із ким працював разом. Здогадувався: так мстилися за колаборантство. Зі свого боку ніколи жодних підозр не озвучував, хоча б через побоювання, що тоді вб'ють, як зрадника. Здогадуючись, що на нього знову накатали анонімку, Антон Савич налякався. Адже обстановка на фронті для німців не сприятлива, значить, підозрілість зростає в геометричній прогресії. Ворогів, таємних агентів треба виявляти активніше. Й не лише комуністична, але й гітлерівська практика показувала: методи однакові, шпигуном зроблять будь–кого.
Офіцер СС, до якого його привели, заспокоїв, здивував та потішив одночасно. Відразу, без передмов, показав Нещеретові копії його статей на тему можливості вдосконалити людську породу. Запитав, чи не фантазії це й чи зможе він реально, за наявності всього необхідного, втілити їх в життя. Перш, ніж доктор відповів, офіцер дав йому рукописний звіт одного з агентів, датований липнем сорок першого року. Прізвище завбачливо закрив. Але Антона Савича зовсім не цікавило, хто з присутніх на його публічній лекції міг написати таку розгорнуту доповідь. Тим більше, що не збирався заперечувати свої слова. Тим більше — соромитися їх.
Адже в ті дні, на хвилі тотального патріотичного підйому німців, вирішив чи не вперше викласти свою теорію про
— Мені поставили завдання почати створення солдатів непереможної армії, — пояснив Нещерет, при тьмяному освітленні спостерігаючи подив на лицях слухачів. — Або я відповідаю за свої слова й беруся за це, або… Самі розумієте. Назва проекту народилася там же, в тому кабінеті. Я пропонував створювати воїнів–вовків, це данина давній міфології. Слово за слово, згадали перевертнів, вервольфів. У арійській міфології культ вовка, знаєте ви це чи ні, займає особливе місце. До того ж війну з Радянським Союзом вони почали в одна тисяча дев'ятсот сорок першому році, а це — рік Вовка за якимось там календарем, не скажу зараз точно… Перевертень стає активним, коли повня. Ось вам «Повний місяць». Просто, зі смаком та актуально.
— А ти не хворий сам, лепило? — вирвалося в Теплого, він нарешті не витримав.
— Мене запитували так розумніші за вас люди, — парирував він. — Я закінчу, потім окремо поясню, якщо питання будуть мудріші. Так ось, насправді я мріяв про таку пропозицію майже двадцять років. Іванову, моєму вчителю й другові, не вдалося завершити кар'єру вченого блискуче. Сталін його фактично знищив. Мені відкрив «зелену вулицю» Гітлер. Думаю, знав про «Повний місяць», подібні ідеї без його особистого схвалення не втілюються. Тому мені дали змогу швидко зібрати групу медиків, привезли сюди, в тоді ще рейхскомісаріат «Україна». Табір на той час уже обладнали, хоча я називав це місце дослідницькою базою. Тепер і я, за прикладом Іллі Івановича, мав у своєму розпорядженні те, що він отримав свого часу в Сухумі.
За людським матеріалом затримки не було. Табори для полонених давали багатий вибір. Головна вимога — високий, навіть богатирський зріст, природні сила й ставність. Охлялих та поранених інтенсивно лікували та відгодовували, повертаючи втрачену форму. А потім кожен потрапляв до Гота — лікаря прозвали так після того, як експерименти почалися.
— Вам людей не жаль було, Нещерет? — сухо перервав його в цьому місці Левченко, уже не маючи жодного бажання називати його, як раніше, Савичем — надто довірливо, по–домашньому. — Ви ж не любите комуністів, а чим від них відрізняєтесь? Дати людям померти, по–моєму, гуманніше.
— А ви хочете померти, Андрію? — тепер із ним говорив уже зовсім не той дещо дивакуватий немолодий лікар, навіть схожість із актором Черкасовим кудись зникла, просто він нарешті перестав грати роль. — Нове життя, життя в новій формі, більш удосконаленій, як на мене, завжди краще, ніж нагла смерть. Вовче, ви, здається, сиділи в таборі. Я вирахував це, коли ви приходили до мене, бо за останній рік бачив в'язнів мало не щодня, впізнаю вашого брата за стандартним набором симптомів. Були ж, скажіть?
— Що з того? — підозріло запитав Ігор.
— Визнайте — за колючим дротом, позбавлена волі, сидячі в голоді, бруді та власному лайні, людна все одно обере зайвий день життя, аніж негайну смерть. Так чи ні?
— Я б не ліг до вас під ніж. Дайте мені хоч десять життів.
— Це ви зараз так говорите. Насправді вам нічого не пропонували. Та ви б мені й не підійшли. Воїном–вовком вас не створила природа. Ось Теплий, як я вже говорив, згодився б. Так повертаючись до наших баранів: не розігруйте мораліста, Андрію. Захищати комуністичну мораль вам не личить.