Право на істину
Шрифт:
— А реакція наших союзників по НАТО врахована? — перервав промовця Деніс Опот. — Адже не секрет, що політичні кола Західної Європи стурбовані можливими наслідками реалізації програми Ес-Ді-Ай у рамках НАТО.
Спілберг невдоволено хитнув головою.
— Начальника Відділу стратегічних досліджень у першу чергу мала б цікавити можлива реакція наших потенційних противників, а не союзників. З ними ми завжди домовимось. У них чітко простежується дефіцит політичної волі. Англія, Федеративна Німеччина, Ізраїль, Італія та Японія вже дали згоду на найвищих рівнях у стратегічній оборонній ініціативі. То чи будуть вони категорично наполягати на дотриманні Договору по ПРО, який перешкоджає реалізації Ес-Ді-Ай? Безумовно, що ні. Але сьогодні мова не про цю закулісну механіку. Я хочу ще раз загострити вашу увагу ось на чому: наша стратегічна оборонна ініціатива стала
Помічник президента підняв до рівня грудей аркуш паперу, який продовжував тримати у правій руці, і повільно прочитав:
— Римська імперія контролювала світ тому, що зуміла побудувати дороги. Затим, з освоєнням морів, Британська імперія зайняла домінуюче становище, оскільки мала в своєму розпорядженні кораблі. У вік авіації ми мали могутність тому, що в нас були літаки. Зараз комуністи створили плацдарм у космосі.
Поклавши папір у папку, Спілберг продовжував:
— Наприкінці шістдесятих років нам, як це не прикро, не вдалося переконати більшість у сенаті в необхідності створення широкомасштабної системи протиракетної оборони. Хоча вже під час президентства Картера були закладені основи “космічного щита”. В той же період наш фізик Стівен Бардуел розробив теорію застосування лазерів у космосі, а Едвард Теллер представив проект рентгенівського лазера. На жаль, договір 1972 року з росіянами вніс суттєві обмеження на кількість засобів ПРО. Але згодом, як ви це знаєте, ми зуміли поставити конгресменів у таке становище, що вони, починаючи голосувати проти нової системи озброєнь, тим самим голосували проти надання роботи своїм виборцям. Прихід до влади нової адміністрації дозволив зацікавленим сторонам впритул приступити до реалізації проектів містера Теллера і гера Дорнбергера…
Я викликав на екрані дисплея інформацію про цю особу:
“Вальтер Дорнбергер. Генерал-лейтенант гітлерівської армії. Брав активну участь у розробці ракет “ФАУ-1” і “ФАУ-2” під час другої світової війни. У квітні 1945 року здався в полон американцям. При розробці ракетних програм СІЛА займав високі пости — радника міністерства оборони і консультанта ВПС. Висунув ідеї мілітаризації космічного простору, був ініціатором створення систем ПРО, зокрема, запропонував виведення на навколоземну орбіту супутників з ядерною зброєю на борту”.
Відтак на екрані знову ожив містер Спілберг, який продовжував розвивати свою думку:
— …Директива 6-83 Ради національної безпеки санкціонувала початок дослідних робіт по створенню системи протиракетної оборони з елементами космічного базування. Таким чином, концепція гарантованого виживання США прийняла реальні обриси. Якщо ми першими зуміємо реалізувати програму Ес-Ді-Ай, це зробить Америку лідером у воєнній та науковій галузях. До нас звернуть свої погляди країни третього світу, багато з яких нині симпатизують Москві. Передумови для такого повороту у нас є. Насамперед я маю на увазі нашу технологічну перевагу. Сьогодні я хотів би ще раз повернутись до матеріалів наради, яку адміністрація Білого дому разом з Пентагоном провела влітку 1984 року з участю майже тисячі американських підприємців, фінансистів і представників ділових кіл, котрі представляють електронну промисловість Сполучених Штатів. Готуючись до сьогоднішньої наради, я відібрав найцікавіші, на мою думку, відеокадри.
Шеф ЦРУ, з яким Спілберг, очевидно, раніше погодив технічний бік свого виступу, набрав кілька цифрових комбінацій на терміналі персонального комп’ютера, з’єднаного з монітором. Услід за цим на екрані, вмонтованому в стіні, з’явилось кольорове зображення конференц-залу, заповненого елітою електронного бізнесу країни. Телекамера направила своє око на виступаючого. Обличчя семітського типу заповнило майже весь екран монітора. У кабінеті директора ЦРУ почувся голос Семюеля Голдсміта — бізнесмена, віце-президента “Круглого столу бізнесу”, чия воля так чи інакше відбивалась на політиці багатьох урядів:
“Колишній помічник президента з питань національної безпеки Збігнєв Бжезінський якось влучно зауважив: “Америка є глобальним розповсюджувачем технотронної революції. Саме американське суспільство справляє у даний час найбільший вплив на інші народи, сприяючи перспективним сукупним змінам їх поглядів і звичаїв. Сполучені Штати — найбільш новаторське і творче суспільство наших днів”. Важко не погодитися з цією точкою зору. Сьогоднішні Сполучені Штати справді є прообразом технотронного суспільства, піонером в авангарді людства. І хочуть чи не хочуть цього інші країни,
На екрані монітора в кабінеті шефа Ленглі з’явилося обличчя Брайєна Вудрафа, заступника міністра оборони по НДДКР.
“Хочу поінформувати присутніх у цьому конференц-залі представників електронного бізнесу, що з ініціативи Пентагону створено ряд консорціумів. Мета — успішна реалізація програми Ес-Ді-Ай. Створена також спеціальна група військово-промислових корпорацій та дослідних організацій для розробки комп’ютерних програм і технологій. Контракти на роботи вже надані “Макдоннал-Дуглас” та “Ай-бі-ем”. Пентагон також виділив корпораціям “Грумман”, “Локхід” контракти на загальну суму близько шістдесяти мільйонів доларів для досліджень у рамках програм Ес-Ді-Ай. В разі успішного випробування нового типу ракети, над якою працює “Тексас інструмента”, Пентагон перекаже на банківський рахунок корпорації 6 мільярдів доларів. А всього, як ви знаєте, Ес-Ді-Ай коштуватиме близько трильйона доларів. Однак не слід забувати, що кожен мільярд доларів, асигнований сьогодні на якусь військову новинку, завтра принесе десятки, а то й сотні мільярдів прибутку. Одне слово, від вас вимагається ініціатива і хист справжніх бізнесменів і спеціалістів…”
— А це Сідней Керр, представник Національного центру стратегічної інформації, — прокоментував помічник президента появу на стінному екрані високого, астенічної будови чоловіка років п’ятдесяти, з довгим сивим волоссям.
“Ми повинні забезпечити Сполученим Штатам технологічне лідерство у всіх системах зброї шляхом використання останніх науково-технічних досягнень. Необхідно створити ефективну базу для гарантування національної безпеки США в майбутньому. Слід різко обмежити експорт досягнень електронних технологій, що можуть мати потенційне військове значення. Дедалі зростаючий вплив світового ринку і захист інтересів національного капіталу вимагає відповідного зміцнення позицій держави в галузі зовнішньоекономічних зв’язків. Нам слід зробити рішучі кроки у напрямку масового використання електронних засобів ведення військових дій, а також з усією відповідальністю подумати, яким чином об’єднати в мобільний комплекс усі нові види та потужні комп’ютери. Росіяни не витримають запропонованого нами темпу модернізації озброєння. їх економіка задихнулася б від такого тягаря”.
— Представник Федерального інституту науково-технічного співробітництва, — знову почувся голос помічника президента.
З екрана до присутніх у кабінеті шефа ЦРУ і до нас з Томасом звертався джентльмен з яскраво вираженими рисами англосакса, типовий підкорювач Дикого Заходу. Цьому тридцятип’ятирічному блондину не вистачало лише дикого мустанга, вилинялих джинсів, картатої сорочки, чобіт зі шпорами і, звичайно, кольта.
“Щоб захопити в свою орбіту не лише країни третього світу та європейські держави, а й комуністичний блок, ми повинні забезпечити комп’ютерній політиці відповідну ідеологічну базу. Проведений нами аналіз показав, що науково-технічна революція в галузі електронної техніки — новий і надзвичайно ефективний інструмент зовнішньої політики, який вимагає жорсткого державного контролю. Роль держдепартаменту повинна особливо зрости. Ми повинні пам’ятати, що кожне рішення, прийняте нами сьогодні, діятиме як мінімум до кінця століття…”
— Ще один кадр з виступу завідуючого Відділом адміністративного контролю за експортом у країни соціалізму міністерства торгівлі США, — швидко проказав Спілберг.
“Ми мусимо бути дуже обережними з передачею новітньої електронної технології Радянському Союзові. Наша пропаганда має зробити все можливе, щоб у громадськості країн світу склалася вигідна для США думка: потік ноу-хау, науково-технічної інформації, ліцензій, патентів іде від нас до них. Росіян же слід позбавити взагалі будь-якого доступу не лише до новітньої технології, а й до відповідної продукції. Наша відмова від санкцій та ембарго в торговельній політиці з Радянським Союзом передчасна. Хто, як не ми, лідери сучасного науково-технічного прогресу, покликані диктувати іншим країнам шляхи науково-технічного розвитку? Лише ми, американці, маємо моральне право визначати в інших регіонах світу межі використання нової технології”.