Пригоди на Шостому континенті

Квілічі Фолько

Крім того, праця на підступах до великих глибин дала вченим можливість зробити цілу низку не менш цікавих біологічних спостережень іншого характеру. Тут, на кордонах Шостого континенту, вони познайомилися з найцікавішими «прохідними рибами», небезпечними піратами відкритого моря. Сторінки зошитів Баск'єрі вкрилися нотатками, а ванни з формаліном заповнилися екземплярами риб, кишечнопорожнинних організмів, молюсків, пробами планктону.

Доля не обійшла і спортсменів: вони зробили немало влучних пострілів. П’ять з них справді чудові. Результат — три морських дияволи, здобуті Букером, Вайлаті та Цеккою, черепаха і акула-годувальниця.

Мазіно, Джорджо і я за допомогою кінокамери, фотоапаратів та спеціальних олівців зібрали чимало документальних матеріалів. Найцікавіший серед

них — кіноплівка з польотом морських дияволів. Ще ніхто в світі не знімав під водою нічого подібного!

Якщо все це скласти докупи, можна сказати, що ми просунулись ще на один крок у вивченні Шостого континенту в цілому. Три маленьких розвідницьких загони, три групки людей у масках, з ластами на ногах і респіраторами на спині, невтомно працювали на самому краю безодні — невідомого людям світу. Передові дозори вийшли на кордони Шостого континенту. Далі підводний світ зникає в таємничих проваллях моря, в його неймовірній глибині, нездоланні сили природи перетинають людині шлях вперед і вглиб. Отже, першим результатом цього походу було точне визначення глибин, доступних людині. Вони складають максимум шістдесят-сімдесят метрів. В межах від нуля до шістдесяти метрів глибини людина може діяти цілком спокійно і впевнено. Крім того, експериментальним шляхом ми встановили різницю між умовами підводних зон, розташованих біля берегів архіпелагів або материків, де дно поступово опускається до великих глибин (я маю на увазі глибини більше п'ятисот метрів), і зон, розташованих біля островів та мілин відкритого моря, які мають безпосередній контакт з життям великих морських глибин. Підводний світ, який ми спостерігали, спускаючись на дно біля берегів Африки та островів Дахлакського архіпелагу, безумовно відрізняється від того, який ми бачили під час наших спусків останніми днями. Цю різницю я відчув ще в Середземному морі при спусках на Лігурійському і Сардінському узбережжях і на похилих карнизах навколо островів Понца та Лампедуза, що, мов справжні гірські піки, здіймаються з глибин моря. Повертаючись назад, ми зробили стоянку в північній частині Червоного моря, і дані, зібрані на кораловому бар'єрі Мерса Халіб (біля самого африканського берега) і на бар'єрі Зебергед (у відкритому морі), підтвердили наші міркування.

Таким чином, зони Шостого континенту, доступні людині, можна розділити на дві категорії: перша — прибережні райони материків та архіпелагів, і друга — райони островів та мілин відкритого моря. Умови зон першої категорії дозволяють людині виконувати які завгодно роботи в повній безпеці та спокої. Спуски в зонах другої категорії вимагають ґрунтовнішої підготовки і обережності під час перебування під водою. В залежності від розташування цих глибин в кожному конкретному випадку постають додаткові перешкоди, які обмежують види і обсяг робіт. Дуже заважають людині під водою, в першу чергу, течії, які досягають інколи неймовірних швидкостей. Вони або виснажують водолаза при пересуванні, або не дають йому зовсім можливості досягти потрібного місця. Шквали, сильні бурі (мова йде про відкрите море, де хвилі мають велетенську силу) ще більш ускладнюють перебування під водою.

Заглядаючи в майбутнє, можна сказати, що праця в підводних рудниках або на плантаціях водоростей буде не зовсім легкою. Сусідство акул та інших риб, яких вважають ворогами людини, створюють додаткову небезпеку для водолаза.

У зв'язку з цим настав час зробити остаточні висновки щодо акул і взагалі хижих риб, які нападають на людину. Всі випадки, про які розповідається на сторінках книги, дозволяють твердити, що існує певна різниця між поведінкою цих риб у прибережних водах і на границях великих глибин, де вони почувають себе господарями.

Але ми впевнені, що людина під водою має перевагу навіть тоді, коли зустрічається з хижаком на межі відкритого моря. Адже всі несподівані атаки хижаків, про які вже розповідалося, закінчувались втечею агресора негайно після найпростіших протидій. Проте «випадки агресії» трапляються, і на них не можна не звертати уваги, а тому водолаз повинен завжди бути напоготові.

Отже, роботи в цих «прикордонних» глибинах Шостого континенту провадити можна, але

за характером вони будуть трохи відрізнятися від робіт у «внутрішніх» його районах. Там на порівняно невеликих глибинах поблизу берегів є всі умови для впровадження «сталих робіт», а тут, навпаки, є більше можливостей для промислової діяльності. Наприклад — раціональна організація ловів. Немає сумніву, що у відкритому морі більше риби, ніж у прибережних зонах. Тут можна зустріти і «мігруючі» зграї, і косяки «прохідних» порід, і окремі великі екземпляри різних видів. Метою спусків під воду в цих зонах може бути вивчення методів та прийомів промислових ловів і керівництво ними, що зробило б працю рибалок майже досконалою.

Підходячи до підводних течій з точки зору джерел електроенергії, треба сказати, що розвідка таких течій у відкритому морі, де вони найбільш сталі, може дати конкретні результати.

Але тут необхідно мати на увазі, що кількість небезпек, які чатують на людину під водою в цих глибинах, значно зростає і що акули та подібні до них хижаки можуть накоїти багато біди, коли недооцінити їхні сили.

Ось ті висновки, які ми зробили, спираючись на досвід останніх тижнів.

Морські велетні

умма залишається за кормою, а «Форміка» іде все далі й далі у відкрите море. Зацікавлені розповідями Бенедетто та накуди, ми прямуємо до острова Гурум-Шаш — там провадяться лови акул. Ми хочемо зняти тубільців за роботою і ознайомитися з методами використання акулячої туші. А головне — ми збираємося спуститися під воду саме в тих місцях, де рибалки закидають сітки з своїх самбук. Тут ми сподіваємось зустріти акул різних видів та більших розмірів і перевірити, чи не відрізняється їх поведінка від звичайної. Одночасно маємо намір підстрелити кілька штук з підводної рушниці.

Букера охопила нетерплячка скоріше взятися до роботи, і він стурбовано розглядає обрій, де з'явилися передвісники «камші» — поривчастого вітру, який може поламати наші плани. Цей вітер несе з пустель Єгипту на південь хмари піску. Сірувата завіса поступово здіймається аж до неба, поки не закриє сонця, перетворивши його на блідий, ледве помітний диск.

Камші піднімається спочатку високо в небо, а потім скажено обрушується вниз… Море раптом змінює свій колір, закипає білими бурунами, ніби під ударами безжалісних батогів.

МИСЛИВЦІ ЗА АКУЛАМИ

Крута хвиля починає бавитись «Формікою», але, на наше щастя, вітер дме з корму і навіть допомагає нам швидше подолати останні десятки миль, що залишилися до Острова Акул.

У певні пори року навколо Гурум-Шашу збирається сила-силенна акул, вода аж кипить від ударів їхніх хвостів. В цей час тубільці перетинають море в різних напрямках важкими сітками, і тонни переляканої риби знаходять там свій кінець.

Надвечір десятки найрізноманітніших човнів виходять з острова в море і закидають сітки, прив'язані кінцями до козячих бурдюків.

Минає трохи часу, і море вкривається якимись химерними, непомірно роздутими тваринами з козячою шерстю, із задраними догори лапами. Цілу ніч їх гойдає хвиля. На світанку сітки виймають. В їхніх чарунках заплутались акули різних розмірів, більшість з них мертві.

Акулу піднімають на борт, і тушу розбирають гострим ножем. Спритні руки майстрів обережно виймають печінку — головну ціль лову. Акулячу печінку складають у бочонки, герметично закупорюють і відправляють V Массауа. Звідти вона йде на фармацевтичні заводи як сировина для виготовлення чудодійного концентрату вітаміну «А». Решту туші в'ялять, трохи присоливши та розкидавши на піску проти сонця.