Пригоди на Шостому континенті
Шрифт:
Лоцман «не відпускає» водолаза, чекаючи, що він зараз накинеться на он того апетитного багатоколючника. Так триває доти, доки вкрай розчарований лоцман не зрозумів, що ця велика риба обдурила його, вийшовши з води.
Пізніше щось схоже трапилось і з Мазіно. Вайлаті стріляє в акулу. Коротка боротьба і — хижачка мертва. Мазіно прикипів до «Аквафлекса» і знімає цю сцену. Поки поранена акула б'ється в агонії, а мисливець тягне її на поверхню, від черева риби відокремлюється причепа і, зопалу кинувшись спочатку в один, потім у другий бік, простує розгублений та «бездомний» до оператора.
Мазіно відривається від візира і^ оглядається довкола себе. Куди ж дівся причепа? Але ось він! Приссався до круглого
Ці два епізоди, надзвичайно цікаві та показові, ще раз доводять, що жителі морських глибин вважають водолаза за звичайнісіньку рибу.
До речі, про причеп. От вам ще одна історія, знову-таки пов'язана з «відвагою» акул. Сталося це біля берегів Дур-Гааму. Якось стоїмо ми на дні, Джанні Рогі і я, обидва в респіраторах. Підпливає до нас акула. Так само, як більшість її родичів, вона цікава, але боязлива, кружляє довкола, поглядаючи сторожко на нас. Мабуть, ми для неї щось нове, невідоме і тривожне, їй і кортить роздивитися на нас, і страшно.
Під лівим плавцем хижачки висить причепа. Раптом він кидає тепле місце і вирушає в розвідку.
Акула, я вже казав, нашорошена нашою присутністю і рухається дуже обережно, наче людина, яка побоюється наразитись у темряві на засідку — від страху ні жива ні мертва. Тим часом причепа закінчив свої розвідувальні дії і повертається, щоб знову приссатися до свого хазяїна. Хижачка, відчувши, що хтось несподівано доторкнувся до неї, підскакує і шарпається убік. Жалюгідна боягузка!
Акула перелякалася власної тіні — вірного причепи і зникла вдалині.
АКУЛИ У ВІЗИРІ
Наші експерименти з акулами принесли велику користь і успіх фотографії та кінематографії.
У останні дні нашого перебування в Червоному морі нам пощастило «накрутити» кадри та зробити знімки справді унікальні. Це результат добре обміркованої системи прийомів та пристосувань, які допомогли нам подолати труднощі і відшукати «спільну мову» з акулами. Ці труднощі (підкреслюю ще раз) пов'язані не з небезпекою присутності акул, а навпаки. Як наблизитись до акул, не сполохавши їх? Тут нам — Джорджо, Мазіно та мені — дуже допоміг кисневий респіратор. Наші товариші, яким треба було швидко рухатись під водою, віддавали перевагу безбалонній масці або повітряним автореспіраторам. Повітря з автореспіратора виходить з голосним бульканням і лякає всіх акул навкруги.
А ми, навпаки, надівши абсолютно безшумний прилад, так званий «респіратор закритого циклу», поволі спускалися на дно або примощувались на якомусь виступі скелі чи коралового бар'єра. Там ми сиділи нерухомо або обережно пересувалися з місця на місце, тримаючи кіноапарати обома руками. Остання деталь мала неабияке значення, бо для акул найстрашніше, коли людина пливе до них, розмахуючи руками. Вони вважали нас за риб, і наявність товстих щупалець спереду лякала їх.
Ми наполовину виграли битву своєю обережною тактикою, яка дозволяла нам наближатися до хижачок майже впритул.
Щоправда, і після цього нерозв'язаних питань залишилося ще багато. Насамперед: як зняти акулу і людину в одному кадрі? Такі зйомки, важкі самі по собі, ускладнювались ще й тим, що вода на глибині освітлена надзвичайно слабо.
Найкраще працювати втрьох або з достатньою кількістю асистентів. Асистент підстрелює якусь рибу, негайно з'являються голодні акули. В цей час за їхньою спиною спускається «мисливець», потрапляючи таким чином на плівку разом з хижачками. (Один такий кадр виснажує дужче, ніж цілий день найскладніших зйомок: усе життя пам'ятатиму ті кілька секунд, на протязі яких доводилося синхронізувати дії трьох людей і акули під водою в тісному просторі, вміщеному
З точки зору суто технічної перед нами постала ще одна проблема — проблема швидкості. Як правило, ми фотографували з видержкою 1/50 секунди, але невдовзі виявили, що багато кадрів позбавлені різкості, і саме ті кадри, коли перед об'єктивом блискавкою проносились акули.
Тут виручив нас Джорджо своєю «блискавкою». Вона дозволила нам при невеликих відстанях та максимальній діафрагмі досягти найвищої швидкості зйомки. Найкраща наша чорно-біла фотографія — блискавичний стрибок акули, яка хапає рибу — була знята на відстані одного метра при діафрагмі 3,5 з видержкою 1/1000 секунди! В кожному разі треба визнати: хай норов у «артистів» не з легких, хай засобам безпеки, які доводиться застосовувати, немає кінця, — зате фотогенічність цих «кіно- та фотозірок» чудова! Заради таких результатів не шкода праці.
До того ж акула хоч і не втілення хоробрості та нестримної сили, як ми вважали до цього часу, все ж надзвичайно цікава риба — велична, граціозна, стрімка. Познайомитися з нею ближче було дуже цікаво.
Висновок: ми прекрасно знаємо, що незважаючи на пащу, озброєну шістьма рядами зубів по три сантиметри довжиною кожний, незважаючи на шість центнерів ваги та чотири метри довжини, акула в дев'яносто дев'яти випадках тікає від людини. Але все ж таки, коли ви бачите її, вам стає трохи не по собі, серце починає битися швидше, ніж треба, бо навіть позбавлена грізного ореолу, який її оточував, акула залишається і надалі царицею моря!
Бій Букера з дияволом
Починаємо приводити до ладу думки, враження. Ще раз перед очима проходить зроблена кожним праця. Час, витрачений на зворотний шлях, ми використаємо, щоб підбити перші підсумки виконання програми, наміченої на початку експедиції, і висловитись (хоча б у загальних рисах) відносно проблеми Шостого континенту. Ми задоволені результатами і не приховуємо цього.
— А я незадоволений, — говорить Букер.
На думку нашого чемпіона, спортивній групі бракує останнього кільця, яке б замкнуло ланцюг славної спортивної боротьби та перемог. Бракує чогось такого, що Букер вперто шукає ось уже місяць, не виходячи з води навіть увечері, коли залишатися на Шостому континенті небезпечно. Те, чого шукає Букер, може бути акулою-піратом відкритого моря або велетенським морським дияволом — вони залюбки пустують на поверхні вечірньою порою. Інакше кажучи, підводному мисливцеві бракує перемоги над «крупною дичиною».