Ренідео Новий Рік
Шрифт:
– Так, знаєте, – Лелека підтримав оповідання Неко. – Коли підходить до кінця новорічна ніч, усі люди намагаються вийти до моря або в гори, щоб зустріти там схід Сонця. Коли з'являються перші червоні промені світила, всі дружно плескають у долоні, щоб привітати Сонце! Цієї миті ми, птахи, особливо любимо пролетіти якнайнижче в небі, вітаючи людей, відповідаючи на їхню любов своєю любов'ю.
– Це так зворушливо! – Схвильовано висловила загальні почуття Желі. – Від цих слів я вперше почуваю себе птахом, хоча все життя була черепахою. Дозвольте подякувати вам
Всі в будинку – і гості, і господарі, були радісно схвильовані. Символам теж не щодня дарують подарунки. Раптом виразно почувся дзвін. Всі завмерли.
Неко пошепки пояснила гостям:
– Рівно о 12 ночі дзвонять дзвони в монастирях. Це 108 ударів, за кількістю всіляких випробувань долі. На останньому звуці дзвона важливо розсміятися, щоб усі страхи та сум залишилися в минулому.
І дійсно, на останньому ударі дзвона в маленькому білому будиночку пролунав дружний сміх. Цієї миті Ібіс, Лелека і Зелений Фазан підняли свої чудесні крила, і все навколо освітилося золотим сяйвом Любові, зеленим сяйвом добра, а собака Тануки своїм особливим голосом проспівала:
– Бажаємо щастя в Новому році!
– Ви зараз прямуєте до Кореї? – З інтересом і якоюсь багатозначністю перепитав Ібіс.
– Так. – Підтвердила Желі.
– Тоді, о- о-о, тоді я прошу вас передати уклін і поздоровлення моєму милому родичеві, квітці за назвою гібіскус. – Хвилюючись, попросив Ібіс. – Навіть його латинська назва означає «Квітка, схожа на ібіса»!
– У вас така незвичайна спорідненість. – Здивувалася Соня.
– Дитя моє, у цьому світі ми всі родичі, але не завжди про це знаємо – відзначила Желі.
Дуже швидко Хмаринка зупинилося в прекрасному саду. Тут цвіла безліч рожевих, червоних, фіолетових квітів всіляких відтінків і розмірів.
В альтанці, оповитій квітами, сидів чоловік похилого віку, одягнений у просторий одяг. Чоловік читав стародавню книгу, і було зрозуміло, що це Вчений. Гермес вийшов уперед і шанобливо схилив голову:
– Дозволь тебе вітати, вельмишановний Хан-Сік-Бон! Ми прибули у твою казку, щоб привітати тебе з Новим роком і почути твоє благословення.
– О так, адже наступає Новий рік! – Трохи здивовано вигукнув Учений. – А я так захопився дослідженнями, що навіть не помітив, як плине час. Втім, у казках час іде по-іншому.
– А можна довідатися, з якої Ви казки? А можна послухати цю казку? – Затамувавши подих, запитала Соня. Вона вперше в житті розмовляла із справжнім Ученим, та ще казковим!
– Звичайно, звичайно, миле дитя. – Лагідно відповів Учений. – Це народна корейська казка «Материнська любов». Вона розповідає про те, як моя мама, виконуючи заповіт батька, відправила мене на навчання в далеке місто. Вона дала мені напуття:
– Пізнаєш тисячу ієрогліфів, вивчиш кращі вірші, навчишся медицини, прочитаєш книги філософів і тоді можеш повернутися додому.
Але я був юним, мені так хотілося додому! Це бажання змусило мене повернутися раніше наміченого строку. Мама навіть не нагодувала мене,
– Запам'ятай, сину мій, хто трудиться добре і чесно, той зможе досягти усього, що захоче!
– Добре й чесно? – Уточнив Девід, стараючись зрозуміти ці слова.
– Так, мій юний друже, добре й чесно. – Хан Сік Бон продовжував, хвилюючись.
– І я присвятив свої дослідження прекрасній квітці моєї землі, яка завжди трудиться добре і чесно! Це гібіскус. На нашій землі його називають мугунхва. Вона невибаглива, витривала, рясна. Квіти розквітають вранці і в'януть увечері, а наступного ранку уже цвітуть нові! Ця квітка несе нескінченне процвітання, зберігає життєву силу, вона скромна без сором'язливості і впевнена без самовихваляння.
– І в цьому саду всі квіти – це і є гібіскус! – Вигукнула Соня
– Так, моя мила дівчинка, ти правильно здогадалася. – Похвалив Вчений. – У садах і парках моєї країни цвіте безліч цих чудесних квітів.
У стародавніх книгах Корею називають Країною з добрими травами, Країною гібіскуса, Країною ранкової роси. Багато поетів оспівали квітку мугунхва у своїх віршах. І я такий щасливий, що зміг присвятити свої дослідження саме гібіскусу!
– Так що таке щастя, скажи нам у цей новорічний час? – Замислившись, запитав Гермес.
– У кожного воно своє. Але є загальна риса: хто служить Життю своїм даром добре і чесно – той обов'язково щасливий. Адже в кожної людини є свій особистий дар. У цей дар потрібно вдивитися, як у краплини ранкової роси, і знайдеш там щастя. А на прощання дозвольте подарувати вам пелюстки гібіскуса. Новорічної ночі вони чарівні, і завжди будуть дарувати вам силу, достаток, спокій і мужність за будь-яких обставин, ніжність, впевненість і любов. Із цими словами Хан-Сік-Бон простягнув кожному з гостей сяючу пелюстку чудесної квітки.
Глава восьма. 18 годин – Китай
Хмаринка наших мандрівників спокійно рухалася вперед. Зараз вона стала загадковою, ніжно-шовковистою, зеленкувато-блакитною і розширилася.
– Як чудово міняється наша Хмаринка! – Здивувалися діти.
– Так, ми наближаємося до загадкової країни. Вона зберігає дуже прадавню і самобутню культуру, традиції. Одночасно це одна з найбільш розвинених країн. – Відізвався Гермес.
– У неї є багато різних назв. Чжунго – серединна держава. Хуася – чудова династія. Серика – країна шовку. У Європі зараз відома англійська назва Чину.