Ренідео Новий Рік
Шрифт:
– Це місце, де найдовша в країні ріка Сепік впадає в море, – пояснив Гермес. – Ця ріка – можна сказати, сестра ріки Амазонки, що в Південній Америці. Вони обидві довгі, звивисті й протікають у різних районах, як гірських, так і рівнинних. Зараз ми перебуваємо в державі Папуа Нова Гвінея. Тут багато островів, гірських рік, тропічних лісів, боліт. Уявіть, тільки уявіть, 20 тисяч видів різних рослин! Багато, багато чудес на цих землях… Та найвідоміше явище тутешньої природи – райські птахи.
Усього науці на сьогодні відомі 42 види райських птахів, з них 38 живуть у лісах Нової Гвінеї. За старих часів райських пташок буквально знищували заради надзвичайно яскравих різнобарвних пір`їнок. А сьогодні туристи
Мандрівники трішки засумували. Тут вони навряд чи можуть побачити райських птахів, тим більш, якщо ті ховаються від усіх у гущавині лісу. Раптом над ними спалахнув невеликий смолоскип жовто-рожевого кольору із золотавим переливом. Він сказав ніжним голосом:
– Вітаю вас, дорогі мандрівники! Я – Птаха Кумул. Люди називають мене Птахою Щастя, Добробуту. І я намагаюся підтримувати цей титул. Я вийшла вам назустріч, тому що знаю: ваші серця чисті і сонячні, а щастя живе саме в серцях! Ви подорожуєте в ім'я Любові до нашої Планети. І я розповім вам маленьку правдиву історію про те, що може зробити навіть одне чисте і сонячне серце. На нашій землі було багато боїв, втім, як і скрізь. І ось одного разу, в ім'я миру і поліпшення життя, уряд оголосив конкурс на кращий ескіз прапора всієї держави. Було це в 1971 році. 15-річна дівчинка по імені Сьюзен Харехо Каріке намалювала прапор із птахою Кумул, що несе світові і її народу добробут і щастя. Саме цей прапор був прийнятий урядом, і всі дуже раділи, що зовсім юна дівчина змогла в простому малюнку передати почуття й надії всього народу. Тому прошу вас запам'ятати цю історію, і якщо вам одного разу хтось скаже, що одна людина не може нічого, розповідайте про дівчину по імені Сьюзен, яка створила державний прапор. Запам'ятайте: щастя живе в серцях!
– Також я прошу вас передати усім від мене великий привіт. – Продовжувала Птаха Кумул. – Особливо нашим родичам: горобцям, воронам, сорокам. Адже ми з однієї великої родини горобців та їм подібних, хоча наше пір`я дуже відрізняється. І ще я хочу передати їм трішки наших улюблених ласощів – мускатних горішків.
Із цими слова Птаха Кумул простягнула Соні горіхи, загорнені в пальмовий лист.
– Величезне спасибі! – Не розгубилася Соня. – У нашому дворику якраз багато горобців!
Птаха Кумул змахнула крилами на прощання, і раптом усе відчули себе дуже, дуже щасливими. Адже щастя живе в серцях!
Глава сьома. 17 годин – Японія і Корея
На внутрішній стінці Хмаринки висвітилося зоряне Небо. Яка краса! Дуже швидко змінювався масштаб, і наближалася точка в безкрайніх зоряних просторах. Гермес уважно вдивлявся в карту і потім задоволено посміхнувся:
– Я зрозумів! Ми з вами бачимо астероїд 727, він називається Ніппонія. Він був відкритий в 1912 році та названий на честь країни Японія. Цікаво, що багато країн мають дві або кілька назв. Самі японці з давніх часів називають свою країну Ніппон або Ніхон. Також одна з її прадавніх назв – Країна в очеретяних рівнинах. А найвідоміша назва – Країна Східного Сонця, у більш прадавньому варіанті це звучить як Місце, де сходить Сонце. Японія – ця острівна держава в Тихому океані, у її складі 6852 острови! Японці – народ, який дуже любить свою країну, буквально увесь простір, кожен її куточок. І це дуже гарний приклад. Так, але… – раптом розгубився Гермес.
– Що сталося? – Усі водночас задали одне й те ж питання, і слідом розсміялися.
– Власне,
– Справа в тому, що в Японії прийнято дарувати на Новий рік листівки. Бажано, щоб вони були ручної роботи, виконані пензликом. У нас немає листівок, але це можна розрулити.
– Звичайно! – впевнено відповів Девід. – Зараз попросимо у Хмаринки туш, пензлики й папір, і намалюємо листівки.
– Я можу малювати дзьобом. – Запропонувала Пташка Ківі.
– А я поставлю печатки сніжинок. – Додала Блакитна Сніжинка.
Дуже швидко ошатні листівки були готові. Сфера зупинилася на березі моря, біля ґаночка симпатичного білого будиночка. У віконце визирнула Біла Кішечка з гарними червоними вушками. Вона мило помахала лапкою:
– Ах, як зненацька! Я вже біжу назустріч!
Ледь притримуючи святкове біле кімоно, вона легко стрибнула вниз і відкрила двері:
– Скільки радості! Я так і відчувала, що зараз трапиться щось чудесне! Гермес і його друзі прибули до нас на свято! Тут, у цьому будинку, живуть птахи, тварини, рослини, які є символами нашої країни. Дозвольте відрекомендуватися: мене звати Неко, і мені доручена особлива місія бути улюбленим символом японців. У нашій країні дуже поважають різні символи, які бувають офіційні та неофіційні. Наприклад, Хризантема – це офіційний символ. Навіть печатка імператора Японії виконана у вигляді хризантеми. Всі символи дружать між собою, адже ми одна сім'я. І оскільки Новий рік – сімейне свято, у нас сьогодні буде багато гостей. Поки вони добираються сюди, хочу вам розповісти про наші традиції.
– Так, я саме хотіла довідатися, що означає цей букет біля входу? – Запитала Соня.
– Це кадомацу, така новорічна композиція, яка захищає будинок зовні. – З радістю й повагою почала розповідати Неко. – Стебла бамбука в ній означають стійкість. Гілочка сосни – довголіття. Рисова солома – достаток. Гілочка сливи – життєлюбність. Ще в складі кадомацу можуть бути інші рослини, водорості й навіть сушені креветки! Тим часом усі зайшли в будинок, де на столику стояла ще одна дуже гарна композиція.
– А це – мотибана, не очікуючи розпитів, з радістю продовжувала Неко. – Букет складений з гілочок верби й прикрашений моті – це фігурки птахів, риб, а також квіти, виконані з рисового борошна.
– А граблі тут навіщо? – Здивувався Девід, розглядаючи маленькі граблі, які лежали тут же.
– Ну як же? – Здивувалася господиня. – У Японії граблі на Новий рік є в кожному будинку. Розмірами вони відрізняються – від 10 сантиметрів до півтора метрів. Але всі граблі потрібні для одного – щоб загрібати щастя! Я бачу, уже прибувають наші гості, моя сім'я. Давайте знайомитися.
Це Танукі, єнотоподібний собака. Танукі – символ благополуччя, достатку, захисту. Ще Танукі дуже гарно співає!
Це зелений Фазан, його звати Кіндзи. Він був представлений в 1947 році Орнітологічним товариством країни як неофіційний символ Японії. Фазани – зразок сімейності, яку дуже шанують японці. Тако – сокіл, зразок мужності, героїзму, захисту. Червононогий Ібіс – символ сонячності. У нашій країні є навіть спеціальний колір – токихаїро, це колір пера ібіса, особливий колір червоного ранкового Сонця! А ось японський Лелека з особливою червоною цяткою на голівці. Він також представляє наше улюблене, улюблене Сонце!