Щоденник Миколки Синицина
Шрифт:
— Не галасуй так, Оленочко, — сказала тітка Надія.
І вони разом сіли навпроти нас, поруч з бабусею, а дядько Федір засунув свого чемодана під лавку і сів поруч з нами.
— Ой, як гарно! — заплескала в долоні Оленочка. — З одного боку три дядечки сидять, а з другого — три тітоньки.
Ми з Мишком відвернулись і стали дивитись у вікно. Спочатку все було тихо, тільки колеса постукували. Потім під лавкою почулося шарудіння і щось зашкреблося, ніби миша.
— Це Дружок! — зашепотів Мишко. — А що, коли кондуктор прийде?
— Нічого, може, він і не почує.
— А якщо Дружок гавкати почне?
Дружок потихеньку шкрябав, ніби хотів
— Ой, мамуню, миша! — заверещала ця дзига Оленочка і підібгала під себе ноги.
— Що ти вигадуєш! — сказала тітка Надія. — Звідки тут миша?
— А ось послухай! Послухай!
Тут Мишко щосили закашляв і штовхнув чемодан ногою. Дружок на хвилину вгамувався, потім потихеньку заскавулів. Усі здивовано переглянулись, а Мишко ну мерщій терти по шибці пальцем так, щоб скло пищало. Дядько Федір подивився на Мишка суворо й сказав:
— Хлопчику, перестань! Це на нерви діє.
У цей час позаду хтось заграв на гармошці, і Дружка не стало чути. Ми зраділи. Але гармошка скоро затихла.
— Нумо пісень співати! — шепоче Мишко.
— Незручно, — кажу я.
— То давай голосно вірші читати.
— Давай. Починай.
З-під лавки запищало. Мишко закашляв і швидше почав вірші:
Травка зеленіє, сонечко блищить, Ластівка з весною з-за моря летить.У вагоні пролунав сміх. Хтось сказав:
— Надворі скоро осінь, а в нас тут весна починається!
Оленка захихикала й каже:
— Які хлоп'ята кумедні! То шкрябають, як миші, то по шибці пальцями скриплять, то вірші читають.
Та Мишко ні на кого не звертав уваги. Коли цей вірш закінчився, він розпочав іншого й відбивав такт ногами:
Мій садок зелений, свіжий, В нім бузку палахкотінь. Від пахучої черемхи І від лип розлогих тінь.
— Ну, ось і літо прийшло: бузок, бачте, зацвів! — жартували пасажири.
А в Мишка без будь-якого попередження настала зима:
Зима!.. Радіючи, в ґринджоли Конячку селянин запріг; По первопуттю через поле Вона чвалає, вчувши сніг… [1]А потім чомусь усе пішло шкереберть, і після зими настала раптом осінь.
Знуджена картина! Хмари угорі. Дощик так і ллється, Мокро у дворі.Тут Дружок жалібно заскиглив у чемодані, і Мишко закричав щосили:
ЩоБабуся, яка дрімала навпроти, прокинулася, закивала головою і каже:
— Правильно, дитинко, правильно! Рано осінь до нас прийшла. Ще діткам погуляти хочеться, на сонечку погрітися, а тут осінь! Ти, любенький, гарно віршики говориш, гарно!
І вона погладила Мишка по голові. Мишко непомітно штовхнув мене під лавкою ногою, щоб я читав далі, а в мене, як на те, усі вірші з голови вилетіли, тільки одна пісня крутилась. Не довго роздумуючи, я гаркнув щосили на зразок віршів:
Копав, копав криниченьку У вишневому саду…Дядько Федір скривився:
— От лихо! Ще один виконавець знайшовся!
А Оленка надула губки і каже:
— Пхе! Знайшов що читати! Якусь криниченьку.
А я відтарабанив цю пісню двічі підряд і взявся до іншої:
Сиджу у закові, в темниці сирій, Змужнілий в неволі орел молодий… [2]— От би тебе засадити куди-небудь, щоб ти не псував людям нервів! — пробурчав дядько Федір.
— Ти не хвилюйся, — говорила йому тітка Надія. — Хлопці віршики повторюють, що тут такого!
Але дядько Федір все ж таки хвилювався і тер лоба рукою, неначе в нього голова боліла. Я замовк, але тут Мишко прийшов на допомогу й став читати з виразом:
Спокійна українська ніч. Прозоре небо, зорі сяють… [3]— О! — засміялись у вагоні. — На Україну потрапив! Куди ж іще залетить?
На зупинці увійшли нові пасажири:
— Ого, та тут вірші читають! Весело буде їхати.
А Мишко вже подорожував Кавказом:
Кавказ піді мною. Стою в вишині Німий і самотній край яру страшного… [4]
Так він об'їхав мало не весь світ і попав навіть на Північ. Там він охрип і знову штовхнув мене під лавкою ногою. Я ніяк не міг пригадати, які ще бувають вірші, і знову взявся до пісні:
Занедужав я в дорозі, Та й набрався я біди…— А цей усе якісь пісні читає, — засміялась Оленка.
— А я винен, що Мишко усі вірші перечитав? — сказав я і взявся до нової пісні: