Серце Всесвіту
Шрифт:
Сіт поряд — сильний, добрий Глибокі темні очі заглядають прямо в душу. Скорбні тіні лягли на щохи, на чоло.
— Мар… передавав… — прошепотів Од, зовсім знемагаючи, — щоб ви… береглися… Наша смерть… за…
Тиша. Більше не чути ні слова Сіт струсонув безвільне тіло Ода, закричав:
— Що ти хотів скачати, Од?
Не чути. Мовчання. Блакитне обличчя чорніє, стає строгим, таємничим.
Сіт довго лежав біля трупів своїх друзів, бездумно дивлячись в дорогі лиця. Тиша безконечності входила в серце, морозила душу. Що робити тепер? Для чого? Летіти назад, на Та-іну? Вступати в Вищі Сфери? Радіти життям в той час, коли оці, такі юні і щирі, полягли від страшного підступу… Так, це злочинний задум — Сіт ясно збагнув його! Од і Мар загинули по волі Великої Трійки. Які ж таємниці ховалися за страшною жорстокістю, які Високі Істини, коли вони
ОСТАННІЙ УРОК
Поміж горами важкі хмари. [14] На обрії сходила Зірка-матір, її промені фарбували все навколишнє в зловісний колір. Починався новий ден, — довгий, душний, з ураганами, страшними смерчами, грозами. Він триматиме сто ур, [15] доки не зміниться такою ж ніччю. А тоді на цю півкулю Та-іни насунеться пітьма, холод скує ріки, озера і мілкі моря, широкі рівнини вкриються білою пеленою са. [16] Тайя сховаються в підземелля, будуть спати, їсти і дивитися веселі то-та [17] в Будинку розваги. А потім — знову наступить день… і так без кінця! Та-іна вироджується, втрачає життєву снагу. Тваринний і рослинний світ затиснутий в лабетах жорстокого клімату. Розвиток припинився. Але чому ж? Чому? Розум Вищих Тайя досяг неймовірного — знання таємниць часу, простору і причинності. Куди ж воно йде — те знання?..
14
Хай читач має на увазі, що хмари, вода, сніг — на Та-іні іншого складу, ніж на Землі, а саме — з вуглеводнів.
15
Ур— міра часу. Біля 3 годин.
16
Са— сніг з вуглеводню.
17
То-та— щось на зразок фільму.
Рі-о [18] зіщулився, ніби від холоду, загорнувся в широку, барвисту лла. Звично зосередився, загнав розбурхані думки в глибини мозку. Замкнув їх під контроль волі. Ще не можна їх випускати на світ. Ще небезпечно. Треба дізнатися про все, чим володіють Вищі Сфери. Треба знати їхню зброю і їхню мету. А тоді можна буде вирішувати…
Рі-о полинув над широкою балюстрадою, що вінчала собою високий шпиль високогірної будівлі. Вже багато спіралей живе тут Рі-о, навчаючи дітей Вищих Тайя знанню фізичного світу. Навіть Велика Трійка вважає його найбільшим знавцем проблем універсального знання серед вчених планети. І лише про Дух учать Вищі жерці. Нижчі Тайя повинні сліпо і віддано довіряти Єдиному Закону. Вищі Сфери мають зв’язок з Космосом, вони його виразник, його істина, його світло на Та-іні. Сумніватися в цьому — злочин, який карається страшною смертю: позбавленням їжі. Засуджений вмирає в повільній і жахливій агонії…
18
Рі-о(ім’я) — Останній день.
Рі-о зупинився над прірвою, на струмені холодного повітря, ніби хотів остудити розгарячену голову. Досить даремних думок! Сьогодні його приймають у Вищі Сфери. Довга і терпелива робота принесла плоди. Він знатиме, яка істина змушує мільйони нижчих Тайя жити в темряві, якому Духу поклоняються Тайя-Боги. Аби лиш не видати себе ні думкою, ні словом. Ще невідомо, який контроль доведеться пройти у палаці Вищих Сфер!..
А тепер — до учнів. Сьогодні — його останній урок.
Рі-о полинув над балюстрадою, опинився в трикутній залі. Він зупинився на підвищенні, біля однієї з стін. Перед ним, спиною до вершини трикутника, сиділи учні — сім юних Тайя з вищих сімей. Вони привітали улюбленого вчителя, піднімаючи
19
Ца— своєрідне сидіння. Жителі Та-іни, звичайно, не сиділи в нашому розумінні, але ми за необхідністю користуємось звичними для нас термінами.
— Сьогодні — дуже важливий урок. Я розповім про космічну еволюцію Тайя. І ще одне зауваження: я говоритиму лише про фізичну структуру Тайя. Про духовну вас учитимуть в Храмі Духа інші вчителі.
Очі юних учнів заблищали. Урок мав бути дуже цікавим. Рі-о деякий час думав, мовчав, ніби шукаючи потрібних виразів. Потім звільна почав:
— Світ невичерпний, учні мої. І в цьому його велич, його слава, його безмежність. Але ми з вами живемо тепер на невеликому клаптику світу. І тіла наші — дивовижне породження Природи — теж обмежена, відносна конструкція. Як же вони виникли і як діють? Де першопричина того руху, що створив наш дивовижний Розум?
Першопричина — сам рух. Рух Аф. [20] Він предковічний, абсолютний, незнищимий.
За спиною Рі-о зникла стіна. Вона стала прозорою, вкрилася туманом, потім потемніла. На темному тлі почали пульсувати бліді зірочки. Вони проникали собою все, колихалися навколо певної точки, але не з’єднувалися одна з одною.
Та ось на зображенні відбулися великі зміни. В одному місці зірочки з’єдналися, завихрилися. Вони порушили спокій своїх сусідів, і завихрення охопили весь видимий простір.
20
Аф— матерія.
Зненацька зображення на стіні зникли. Учні здивовано дивилися на вчителя.
В отворі входу з’явилася постать в розкішному одязі Вищого Тайя. Він привітався до Рі-о, показав рукою в бік виходу. Почулися слова:
— Велика Трійка послала за тобою, Учитель Рі-о, почесний дра. [21] Вищі Сфери ждуть. Сьогодні ти приймеш посвяту для входу до Храму Космічної Насолоди.
Рі-о не подав знака на обличчі, але серце в нього схвильовано стріпнулося. Ось воно. Прийшло! Недаремно він так довго терпів, чекав… Рушиться остання таємниця!
21
Дра— літальний апарат.
Учитель попрощався з учнями стриманим жестом руки.
— Учителю! — кинувся до Рі-о маленький учень, наймолодший з семи. — Чи ти повернешся до нас?
— Не знаю, — строго відповів Рі-о, пливучи до виходу.
Учень розгублено зупинився. Він бачив, як Учитель разом з посланцем зайшов до дра, як великий могутній апарат ринувся вниз і зник в густих хмарах, серед гір.
Рі-о, старий Учитель, виходив на невідому дорогу…
ХРАМ КОСМІЧНОЇ НАСОЛОДИ
Хмари обірвалися. Дра зупинився над широким синім майданом, викладеним штучними плитами. Зірка-матір щедро лила сліпуче проміння з імлисто-зеленого неба, і воно святково відбивалося в тих плитах, в гігантській стіні, що оточувала будівлі Вищих Сфер.
Рі-о виплив з дра, озирнувся. Подих краси торкнувся його душі. Велетенські палаци, здавалося, висіли в просторі, занурені в килим густих, скуйовджених хмар, і це справляло неповторне враження казковості побаченого.
«Може, й справді тут живе Дух Істини», — промайнула глибоко в свідомості думка. Промайнула і зникла, затиснута в глибоку схованку мозку волею Рі-о.
З ущелин зненацька налетіли колони хмар, вихором закрутилися біля Рі-о. закрили Зірку-матір. Моторошне сяйво блискавиці осліпило його зір, гуркіт розряду оглушливо різонув по слуху. Тіло Рі-о жадібно сприймало освіжаючі потоки електричних сил, хоч свідомість була паралізована страшним громом, що розкочувався десь зовсім поряд.
«Воістину, це житло для богів, — знову з’явилася думка. — Цікаво, які ж насолоди знання таїть в собі Храм…»