Серед бурі
Шрифт:
Бач, які пишні! А дзуски не хочете?
Жовнір 4
A to ty, szyzmatyku, nas ganbic... 6
(Штовха його ногою. Той схоплюється й хапається за шаблю; починають рубатися шаблями).
Голоси козацькі й жовнірські
Тю на вас! Nie ruszaj go! 7
Чи ви не показились?
Увіходить Сотник козацький
Сотник
А то ще що? Облиште зараз
Ті неохоче кидають битися.
Знов сварка тут?.. Ще карано вас мало!
Як сміли ви добути зброї? Га?
Грицько
Бо він посмів мене штовхать ногами!
Жовнір 4
On nie pozwalai nam zagrac sig tutaj... 8
Сотник
(до жовнірів)
Геть зараз ви! Бо тільки доповім,
Що робите,- не минете ви кари.
Жовнір 1
Nam nа nic to!.. Jak sie chlop rozzuchwalil!.. Ale popamietasz, chamie! Kjedys moze zdybiemy sie, to policzymy sie w ten czas!.. Chodzmy, panowie-bracia! 9
(Жовніри виходять).
Сотник
А ви таки заведетесь, хоч як!
Грицько
Не можемо знущання ми терпіти!
Старий козак
Бо вже вони розвеличались так,
Мов ми у їх піддані на роботі.
Сотник
Сваритися не треба!.. Не сварись!
Пилипенко, убраний уже по-козацькому, приводить Лясковського.
Лясковський
Полковник то засипати звелів
Тоді тайник. Ти був би йшов, не бавивсь.
Пилипенко
В тернах отих я цілий день ховавсь,
Все длубався, як способу добрати
Геть вибратись... Та й про дочку згадав…
Лясковський
Се відаю... і як дізнавсь про гасло…
Хотів-таки фортелем увійти,
Та не воно... Не дуже пощастило!..
То ж не дури, а справу як почав,
То вже кінчай.
Пилипенко
А от і сотник наш.
Лясковський
Здоров був, пане сотнику!
Сотник
Здорові А хто єси?
Пилипенко
Це сотник, пан Лясковський.
Сотник
Пан сотник! Бач!.. Гаразд, що завітав!
Ну, що ж у вас там коїться у місті?
Лясковський
Все добре в нас: полковник у тюрмі,
За його - я.
Сотник
Та як же се вчинилось?
Лясковський
От
До гетьмана мерщій веди, бо треба
Умовиться... Йдучи я розкажу,
Що сталося, і як ми подоліли.
Сотник
Оце гаразд! Так завтра Кальник наш?
Виходять Сотник, Лясковський та Пилипенко.
Грицько
Зрадливий пес!.. Продав своїх, Іюда!
Старий козак
Не лайся-бо! Він продається нам,-
То й ми такі?
Грицько
Та й ми не дуже ліпші.
Козак 1
Та годі вам сваритися! Починай хоч якої пісні, абощо,- все ліпше, ніж гризтися.
Козак із бандурою
Та якої ж його починати, коли ніякої не вільно: про Дорошенка не можна, про ляхів не можна... хіба про Морозенка?
(Співа, а за їм інші).
Ой Морозе та Морозенку,
ой ти славний козаче!
Ой за тобою, та Морозенку,
уся Україна плаче.
Не так тая й Україна,
а як теє горде військо…
Ой заплакала та Морозиха,
ідучи вранці на місто.
Не плач, не плач, та Морозихо,
об сиру землю не бийся;
Ой ходім з нами, з нами, козаками,
та меду-вина напийся!
– Чомусь мені, та миле браття,
та і мед-вино не п’ється:
Ох і десь же мій син Морозенко
та із турчином б’ється...
Пилипенко увіходить.
Пилипенко
Пан сотник вам звелів, щоб ви "или На всю цю ніч до шанців, аж до брами.
Козак 1
А що робить?
Пилипенко
Сказав, що прийде сам, То й скаже все.
Козак 2
Чи йти, то йти! (Устає, за їм інші).
Козак 3
Ходімо
Устають козаки й виходять.
Пилипенко
(сам.)
Два тижні тут... Вже пороху звели
До бісу й куль... вже всім осточортіло,
А не щастить!.. Про Дорошенка чутка,
Що йде сюди... то мусимо тікать
Або сюди, у місто се, ввійти.
Ото ж, коли не пощастило силі,
То хитрощам моїм хай пощастить.
Червінчиків гетьман не пошкодує…
Вже поживу в достатках я тоді!..
Багатий зять приймав мене до себе,
Дак утекла ж із Василем дочка!..
Доводиться тинятися ізнову,
Замість щоб жить в розкошах та в добрі…
Оксана боязько ввіходить, озираючись.
Пилипенко
Мов жінка щось... Чого се тут ти ходиш?
Оксана