Снулль вампіра Реджінальда
Шрифт:
Із цими словами вони в’їхали в місто.
* * *
До готелю «Дракон і Лілія», де їм забронювали місця, справді довелося їхати «прямо, прямо й ще раз прямо». Венатор анітрохи не погрішив проти істини. Минувши вулицю Зростання, реттійці досягли мети через три квартали від центральної площі.
При вході до готелю, як виправдання назви, красувалася розфарбована малярем дута карбівка. Добродушний дракон, підперши голову однією лапою, в другій тримав чудесну лілію, з насолодою вдихаючи аромат квітки. З драконових ніздрів в’юнився димок.
На медалі було вибито цифри: 3,7.
Гості принюхалися: пахнуло ліліями! Слово честі! І не якимись там, а цілком конкретними, «дангопейськими тигровими».
Зовні готель мав пристойний вигляд. Триповерховий будинок темнорожевого туфу, кутові еркери, балкони другоготретього поверхів. На вікнах – чисті фіранки. Парадні сходи ретельно підметені, праворуч і ліворуч від дверей – декоративні карликові дуби в діжках. На дверях – табличка трьома мовами, реттійською в тому числі:
«Є вільні номери».
І сяючий дзвоничок із крученим шнуром, за який так і хочеться смикнути.
– Прибули, – повідомив Фортунат очевидне, вибираючись із карети. – Капрале, дякуємо за охорону в дорозі. У місті нам опіка буде зайва.
Скарбівничий не забарився втрутитися:
– Але супроводжуватимете нас у зворотну путь через чотири дні, разом із сьогоднішнім. Поки що можете відпочивати. Мені повідомили, що вам слід зупинитися…
– У «Вірних друзях», – докінчив за нього капрал. – Готель для військових. Знати б ще, де він розташований…
Капрал очікувально дивився на венатора – єдиного, хто вже бував у Брокенгарці. Однак мисливець на демонів лише розвів руками.
Мелодійно пролунав дзвінок.
– Це неподалік, добродії військові! По вулиці Зростання за два квартали звідси назад – і праворуч. На третім перехресті побачите вивіску «Вірних друзів». Готель на розі, не заблукаєте!
На сходах з’явився портьє – напомаджений, рожевощокий, у бежевій лівреї з блідо-золотавою оздобою та в кавового кольору панталонах. Портьє був сама люб’язність і привітність.
– Дякую, – кивнув капрал і погарцював на чолі ескорту.
– Чотири дні, не забудьте! – гукнув навздогінці Август Пумпернікель.
Фортунат Цвях поморщився. Ні до чого стільки разів нагадувати про час повернення. Навіть не маючи лихого ока чи шпетної косуватості. Почує відома Синя Дама – і все піде шкереберть. Траплялося таке…
Тільки Матіаса Кручека здивувала незвична поведінка портьє. Чому він так охоче пояснював дорогу в чужий готель? Навіть не спробував умовити гвардійців зупинитися в «Драконі й Лілії»? А що, якби погодилися?
Додаткові постояльці, закладові прибуток…
– Наскільки я розумію, майстер Цвях, майстер Кручек і пан Пумпернікель? – звернувся портьє до гостей. – Щасливий з вашої візитації, добродії! Айн момент: я покличу слуг. Вони візьмуть ваш багаж і покажуть візникам, де стоять екіпажі.
Багаж магів був забезпечений «самошвидкими клеймами». Але навіщо даремно витрачати ману, закладену в клейма, коли
– Шановний! Що означає цифра три і сім на вивісці готелю? – поцікавився Кручек у портьє, коли той повернувся, супроводжуваний трійцею старанних здорованів.
– Три цілих, сім десятих еталона готелю. Сертифікат Палати міри і ваги. Підтвердження Гільдії Готельєрів у наявності. Можете ознайомитися: папери висять у холі, під склом.
– У вас усі готелі сертифікуються? – звів брову Кручек.
– Певна річ! Готелі, крамниці, пральні… Це основа життя й процвітання Брокенгарца. Приміром, готель для військових – півтора еталона. А в нас – три і сім, представницький клас!
– Прекрасна система! – втрутився скарбівничий, ступаючи вслід за портьє до холу. – І які критерії еталона, приміром, для готелю? Що відповідає стандартній одиниці?
– Я б охоче перелічив, але на це піде багато часу. З вашого дозволу, я спочатку хотів би залагодити всі формальності з поселенням. У своїх апартаментах ви знайдете довідник «Еталонні стандарти Брокенгарцького курфюршества». У будь-якім готелі від двох еталонів і вище такий довідник є в кожному номері.
– Доволі завбачливо! З кожною хвилиною мені дедалі більше подобається ваше місто.
– Я радий, пане Пумпернікель!
– А ванни в номерах є? – поцікавився приват-демонолог.
– Звичайно! У будь-якім готелі від трьох еталонів… Бажаєте освіжитися з дороги?
– Бажаю!
– Ваш номер двадцять третій. Прошу записатися в книзі. Карле! Приготуй ванну в двадцять третьому!..
* * *
Поки рудовусий здоровань Карл, делікатно причинивши двері до покоїв, наповнював мідну ванну гарячою водою, Кручек устиг розкласти немудрецьку поклажу й вивчити номер. З особливою старанністю він оглянув матрац і постільну білизну – пошукав клопів. Однак не виявив навіть слідів тих кровожерливих розбійників. Характерного запаху теж не було. Свіжа накрохмалена білизна аж сяяла і пахла розмарином.
Роззирнувшись наостанок, приват-демонолог запізно помітив над входом рунований кругляк цимексморта. Під амулетом висів аркушсертифікат. Як і напис «Є вільні номери» – трьома мовами.
«Cimexmort („Клопомор“). Оберіг, що охороняє помешкання від клопів, тарганів, жигалиць-сисунок, мокриць та сколопендр. Від летючих комах не захищає. Амулет постійної дії, гарантований строк використання – не менше 85 років. Дата виготовлення – …»
Свіжий. І трьох років немає – оцінив доцент.
"…з натуральних природних компонентів: порошок сушеного снулля (тип «інкубоніс»), кора дуба товчена, сірка вулканічна, пилок хрестоцвіту восьмилистого, екстракт lacrimosa vulgaris. Залито смолою гірської пінії з додаванням соку молочайника. Амулет рунований Аскольдом Граппом, магістром Високої Науки, 1,8 еталона. Не дає побічних магічних ефектів, нешкідливий для людей і свійських тварин. 1,2 еталона захисного артефакта постійної дії I категорії».