Снулль вампіра Реджінальда
Шрифт:
– Чому?!
– Моя кваліфікація – один і вісім еталона, – зітхнув кельнер. – Я не маю права брати чайових понад дев’ять відсотків від загального рахунку. Візьміть решту, не занапащуйте мене!
* * *
– Ви звернули увагу, як система еталонної сертифікації сприяє підвищенню суспільної моралі? – солов’єм заливався Пумпернікель, перетинаючи площу. – В нас би взяв, скільки дають, і оком не змигнув би! Хазяїн не бачить; а ми – приїжджі, тутешніх порядків не знаємо. Та ні ж! Винятково чесні люди! І це ще раз підтверджує…
– Ви б ліпше дивилися навколо себе, пане. А то й поїдете, так нічого
– У якому сенсі?! – обурився збитий з пантелику парубок.
– У прямому. От, приміром, будівля ратуші. Оцінили?
Пумпернікель уповільнив крок і задер голову догори.
Ратуша нависала над площею величним кораблем-трищогловиком. Гострі шпилі простромлювали небесну синяву, силкуючись досягти Вищих Емпіреїв. Райдужною лускою дракона, що розкинув крила, переливалася в променях надвечір’я глазурована черепиця даху. Стрілчасті вікна фасаду підкреслювали стремління до височини. На фронтоні, серед міфічних альбасанктусів та вітагаудів, простерла руки статуя Третейського Заступника – Сеніса Палкого, недремного опікуна Брокенгарца. Сеніс був виконаний натуралістично: лисий, сивобородий, у дірявій мантії й шпичастих сандаліях на босу ногу.
У простертих руках він тримав кухоль пива та вимірювальну лінійку, демонструючи Овалу Небес безсумнівні досягнення й чесноти підопічних городян.
– Оцінив. На будівлю затрачено приблизно сто двадцять сім тисяч бінарів. Якщо мені пощастить оглянути внутрішню обробку та оздоблення, я зможу сказати значно точніше…
Завваживши, як витяглося обличчя приват-демонолога, скарбівничий щасливо розреготався.
– Здорово я вас купив, еге ж?! Ні, метре, Август Пумпернікель здатний не тільки рахувати гроші! Відчуття прекрасного мені теж притаманне. Досконалість геометричних форм, колірна гама й гармонійність конструкції, підкореної єдиному задумові… Ви праві. Місто варте того, щоб я його оглянув.
Кручек сподівався розстатися зі супутником край площі. Але обидва затрималися біля широченного рекламного щита, всуціль заклеєного афішами.
– Тринадцяті Вальпургіналії: фестиваль інферналів, – уголос прочитав Пумпернікель.
І повернувся до супутника:
– Фестиваль інферналів? Як це розуміти?!
– Ви що, не в курсі? Читайте, тут усе написано.
«МОЯ БОРОТЬБА»
Відкритий симпозіум немертвих
Тема: протидія ловецькій та стримуючій магії. Амулети, обхідні шляхи, використання особливих здібностей. Доповідачі: обер-ігіс Арчимбольдо Ковзало, заслужений упир Никодим Проклятущий, хиткий спектрум Джозеф Невловний та наш таємничий інкогніто під псевдонімом Морок де Безосіб.
Вхід для живих – вільний.
Вихід – за спеціальними запрошеннями.
«ЛЮБИ МЕНЕ, ЯК Я ТЕБЕ!»
Семінар із атрактивної спокуси без афродизіації. Суккубара Алісія Венанда ділиться трьохсотрічним досвідом. Для істот жіночої та близьких до жіночої статі – вхід вільний.
«ТАМ, ЗА ПОВОРОТОМ»
(небезпеки посмертного існування, та як їх уникнути)
Майстер-клас для вампірівпочатківців. Провідна – метресавамп Клотильда Двічінароджена (стаж – 271 рік). Запрошуються некорінні інфернали зі стажем посмерття до 15 років. Вартість участі – пінта «соку» першої свіжості.
«ЗАКРИТЕ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ КОРІННИХ»
Тільки для членів клубу.
XIII ВАЛЬПУРГІНАЛІЇ
Підсумки
– Вампір року;
– Інкубус (суккубара) року;
– Подвижник року (за наведення мостів довіри);
– Улюбленець Нижньої Мами;
– Гросмейстер (авторитарним рішенням Комітету Батьків).
Лауреати нагороджуються коштовними артефактами та пам’ятними дипломами фестивалю.
МІЖРАСОВІ ШЛЮБИ: КОНФЛІКТИ Й ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ
Конструктивний диспут. Практичні рекомендації з підсумків диспуту. Експерт – гомолюпус Кіш Малий із Глухої Пущі.
СВОБОДА ВОЛІ В ПІДНЕСЕНИХ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Доповідь: «Активація тонких шарів аури дрейгурів». Дебати й дискусія. Доповідач: Ефраїм Клофелінг, грос-мейстер СВН Чуриха.
ЛЮДИ ТА ДЕМОНИ: НЕЛЕТАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Публічна лекція.
– Це… серйозно? Вони сюди з’їдуться?
Головний скарбівничий Реттії пополотнів. Коли він обернувся до Кручека, в очах парубка на мить сяйнуло надвечірнє сонце, – вкупі з блідістю скарбівничого додавши йому подібності до учасників фестивалю.
– Уже з’їхалися, пане, – із затаєною зловтіхою посміхнувся приват-демонолог. – І якщо упирі, ігиси або, скажімо, спектруми на вулицях при світлі не з’являться, то суккубари, не кажучи вже про гомолюпусів…
Август Пумпернікель зацьковано озирнувся обабіч. У кожному перехожому йому бачився кровожерливий демон.
– А люди? Як же – люди?!
– А що – люди? Ну, з’їдять яку-небудь молочарку чи вип’ють зеленаря, – з удаваною байдужістю кинув Кручек. – Такі інциденти й без будь-яких Вальпургіналій трапляються. З іншого боку, треба ж погані, нежиті й представникам поліморфних рас десь збиратися? Обговорювати невідкладні справи та проблеми? Чому б не в Брокенгарці?
Скарбівничий був уражений широтою поглядів доцента Реттійського Універмагу. Ще більше його налякала перспектива перебування понад три доби в місті, заповненому інкубусами, упирями та «представниками поліморфних рас». Зрозуміло, парубок чудово знав, що на просторах земної тверді існує низка не дуже приємних істот, які мають людей за їжу.
Але істоти ці досі водилися десь далеко, за тридев’ять земель.
Столицю Реттії, де мав щастя мешкати скарбівничий, надійно захищали фортечні стіни, мережа заклять, варта, армія, лейб-гвардія, квізитори Всевидющого Приказу й вігіли Тихого Трибуналу, венатори, ложа Сварливих Магів… Особисто Просперо Кольраун, зрештою! Якщо неприємні істоти когось їли-пили, то Августа Пумпернікеля їхні кулінарні вподобання аж ніяк не стосувалися.
Але тепер він із пронизливою ясністю відчув: небезпека чатує на конкретну особу. Не абстрактний «хтось», ти, дорогий та улюблений, маєш усі шанси урізноманітнити чуже меню.
– А влада?! Курфюрст, магістрат, Колегіум Волхвування? Куди вони дивляться?!
– Гармонія – в доцільності й порядку, – повчально звів палець Кручек, вдало скопіювавши жести та інтонації скарбівничого. – Доцільність безсумнівна: організатори фестивалю платять серйозний внесок у скарбницю Брокенгарца. І в періоди між Вальпургіналіями втримуються від бешкетів у межах міста. А порядку буде дотримано, не сумнівайтеся. Міська варта пильно охороняє учасників фестивалю від зазіхань із боку людей.