Спаситель
Шрифт:
– Еге ж. Помилився я. Бачив я його тут улітку. Важко вгадати… у тому, хто лежав у контейнері.
– Цілком вас розумію.
За кілька хвилин, вже збираючись йти, Харрі спочатку ледь відчинив двері й визирнув надвір. Охоронець засміявся:
– Удень собаку замкнено. До того ж, метцнер має вузькі зуби, рана швидко загоїться. Спочатку я мав на думці придбати кентуккського тер’єра. Він має ікла, мов пилка. Поталанило вам, інспекторе.
– Гаразд, – мовив Харрі. – Будьте готові, невдовзі до вас навідається наша співробітниця й вашому
– То що? – спитав Халворсен, тихенько об’їжджаючи снігозбиральну машину.
– Собаці дадуть вкусити щось м’яке, на кшталт глини, – сказав Харрі. – Потім Беата зі своїми криміналістами заллє відбиток гіпсом, той застигне, й вийдуть ніби собачі щелепи.
– Он воно як… І цього стане, щоб довести, що Пера Голмена убили?
– Ні.
– Ти наче казав…
– Я казав, що саме це мені й потрібно, щоб довести убивство. The missing link [11] у низці доказів.
11
Ланка, якої бракує (англ.).
– А решта ланок які?
– Звичайні. Мотив, знаряддя убивства і привід. Тут звертай праворуч.
– Не второпаю. Ти казав, що підозра ґрунтується на тому, що Пер Голмен використав лещата, щоб пройти на склад?
– Я казав, що я цим здивований. А якщо точніше: пропащий героїновий наркоман шукає собі притулку в контейнерах, але водночас з тим міркує так тверезо, що загодя приносить лещата, щоб зламати браму. От я й почав копати глибше. Паркуйся отут.
– Не розумію, як ти можеш стверджувати, що знаєш винного?
– Міркуй самотужки, Халворсене, адже ти знаєш усі факти.
– Не терплю оцих твоїх вивертів.
– Я лише прагну, щоб ти став гарним поліцейським.
Халворсен кинув косим оком на старшого колегу – чи не кпинить? Обоє вийшли з авто.
– Замикатимеш чи ні? – спитав Харрі.
– Замок уночі замерз. Вранці я зламав ключа. Й давно ти знаєш винного?
– Певний час.
Вони перетнули вулицю.
– Знайти, хто – це найпростіше. Підозрюваний очевидний. Чоловік. Кращий друг. Чоловік з гарною репутацією. Але аж ніяк не дворецький. Клопіт не у цьому, а в іншому – як довести те, що відчуваєш чуттям давним-давно. – Харрі натиснув на домофоні кнопку з написом «Голмен». – Саме це ми зараз і робитимемо. Дістанемо шматочок мозаїки, який оберне на око незв’язну інформацію у міцний ланцюг доказів.
З динаміка почулося: «Слухаю».
– Це Харрі Холе з поліції. Чи ми можемо зайти?
Замок задзижчав.
– І діяти треба швидко, – застеріг Харрі. – Більшість убивств розкривають або у перші двадцять чотири години, або не розкривають узагалі.
– Дякую, я це вже чув, – відповів Халворсен.
Біргер Голмен чекав на них на сходовому майданчику.
– Заходьте, – мовив
Біля дверей у лоджію стояла ще не прикрашена по-різдвяному ялинка.
– Дружина відпочиває, – мовив Біргер Голмен, випереджаючи Харрі, поки той не спитав.
– Ми неголосно, – мовив Харрі.
Біргер Голмен зажурено посміхнувся:
– Вона не прокинеться.
Халворсен кинув на Харрі стрімкий погляд. Той гмикнув.
– Мабуть, випила заспокійливе?
Біргер Голмен кивнув:
– Завтра похорон.
– Звісно, це важке випробування. Але дякую за фото.
Харрі поклав на стіл світлину: Пер Голмен сидячи й батьки обабіч. Захищають. Чи, якщо глянути з іншого боку, утримують під вартою. У кімнаті запала тиша. Біргер Голмен почухав передпліччя під сорочкою. Халворсен нахилився у кріслі уперед, потім відхилився назад.
– Чи ви добре обізнані у тому, що таке наркозалежність, Голмене? – спитав Харрі, не підводячи на чоловіка очей.
Біргер Голмен зморщив чоло.
– Моя дружина лише випила снодійне, але з цього не випливає, що я…
– Я маю на увазі не вашу дружину. Можливо, її ви зможете порятувати. Я про вашого сина.
– Ну, дещо знаю, певна річ. Він сидів на героїні, й у цьому було його горе. – Він хотів щось додати, але передумав. Не зводив очей зі світлини на столі. – Наше спільне горе.
– Безсумнівно. Але якби ви добре зналися на тому, що таке наркозалежність, ви б розуміли, що вона пригнічує решту.
Голос Біргера Голмена раптом обурено затремтів:
– Чи ви гадаєте, інспекторе, що я не свідомий цього? Гадаєте… що моїй дружині… він. – Його душили сльози. – Рідній матері…
– Я знаю, – відповів Харрі, – але наркотик важливіший за матір, важливіший за батька. За саме життя. – Харрі зітхнув. – І за смерть.
– Я геть виснажений, інспекторе. Скажіть, чого вам треба?
– За аналізом крові, ваш син помер не від дози. Тобто йому було дуже зле. А коли героїновий наркоман почувається зле, він так конче потребує «рятівної» дози, що спроможний погрожувати навіть рідній матері, аби лише добути наркотик. Саме наркотик, а не кулю у скроню, укол у передпліччя, у шию, у пах чи в будь-яке інше місце, де є чиста вена. Вашого сина знайшли зі шприцом та пакетиком героїну, Голмене. Він не міг застрелитися. Через те, що найважливішим для нього був наркотик. Над усе… навіть над…
– …смерть. – Біргер Голмен сидів, обхопивши голову руками, але голос у нього лунав виразно. – Отже, ви вважаєте, що мого сина вбили. Чому?
– Сподіваюся, ви нам поясните.
Біргер Голмен не відповів.
– Бо він погрожував їй? – спитав Харрі. – Бо треба убезпечити дружині спокій?
Голмен підняв голову.
– Ви про що?
– Упевнений, що ви тинялися неподалік Плати, чекаючи. А коли він явився й придбав дозу, пішли за ним слідом. На склад контейнерів. Адже він ночував саме там, коли не мав іншого прихистку.