Історія польсько-українських конфліктів т.1
Шрифт:
У дискусії взяли участь: п. доктор Моджевський — у справі осадництва-колонізації у Східній Малопольщі і так званих «тутешніх» на Поліссі, яких треба швидко переробити у поляків; п. інженер Гадомський пропонує у пункті III ухвали змінити «не знеохочувати їх» на «зміцнювати у них лояльність»; п. Чистовський підкреслює значення запланованої ревіндикаційної акції. Ця акція повинна дати переконливі докази багатовікової праці, господарювання і володарювання Польщі на Волині; п. начальник Станіцький підкреслив необхідність опертя діяльності Комітету на відповідні фінансові засоби, детально обговорює справу пропаганди у пресі. Під час свого короткого перебування на Волині виявив, що українська преса сотнями
П. директор Ніжинський запитує, як повинно складатись ставлення діяльності Комітету, а опосередковано і військового командування щодо деяких, на думку промовця, не завжди правильних дій державної адміністрації; п. доктор професор Крижановський порушив справу щодо швидкої побудови радіотрансляційної станції в Луцьку, з якою належить кабелем з'єднати Люблін, щоб забезпечити Люблінському польському осередку вплив на Волинь; п. Новіцький доповів щодо вирішення питання безробіття української молоді, він бачить у цьому засіб протидії включенню цієї молоді до деструктивної діяльності.
З огляду на зміст дискусії доповідачі дипломований майор Домонь і дипломований підполковник Будревич надали додаткові пояснення щодо колонізаційно-осадницької акції, пресової пропаганди, «тутешніх» поліщуків і протидії русинізації населення окраїн.
Головуючий після вичерпання списку промовців обговорює деякі питання, порушені у дискусії, а саме:
«Ревіндикаційна акція» вимагає розробки відповідних способів і методик, які будуть реалізовуватись з більшою розважливістю.
«Фінансування» — цим надзвичайно важливим питанням комітет не збирається займатись найближчим часом, зрештою, у такій діяльності криється небезпека для ідейної праці комітету Але як комітет, так і польські товариства будуть намагатись спільними зусиллями належно вирішити це питання.
«Ставлення до державної влади» — мусимо бути переконаними, що вся державна влада підтримує інтерес Польщі. Питання так званої волинської політики не порушуємо і не будемо про неї дискутувати, бо це належить до державної влади.
«Парцеляція» є і буде здійснюватись з точки зору польських інтересів на окраїнах.
Нарешті, воєвода Конопацький, наголошуючи від імені воєводи Волинського, що наріжним каменем діяльності державної влади на Волині є політика, спрямована постійно на зміцнення польськості й повне утвердження на окраїнах прав Польщі, запевнив щодо узгодженості діяльності державної влади і військових.
Запропонована дипломованим підполковником Будревичем ухвала була одноголосно підтримана голосуванням з поправкою п. інженера Ф. Гадомського (дод. № 1).
Капітан В. Жарський просить делегатів, згрупованих у комітет спілок (організацій), щоб заповнили і склали у секретаріаті анкети щодо утворення гуртків громадянського виховання, після чого присутнім була роздана копія реферату «Антикомуністична акція». ad. 6.
Капітан В. Жарський пропонує у формі ухвали затвердити обов'язковість для організацій, які входять до складу комітету, виконання директив комітету. Запропонована ним ухвала: «Представники організацій, які входять до складу Координаційного Комітету при ДОК II, зобов'язуються всі директиви, доручення і напрямні керівництва Координаційного Комітету виконувати сумлінно, бо розуміють потребу узгодженої і планової співпраці для справи підняття оборонної сили Польщі», поставлена головуючим на голосування,
Капітан В. Жарський доповідає про організацію виконавчої роботи стосовно проблем громадянського виховання, антикомуністичної і ревіндикаційної акції, щодо якої ще будуть видані окремі рекомендації. Акції на місцях будуть проводитись визначеними президією для виконання певних проблем керівниками (заступниками), з якими будуть співпрацювати місцеві організації, що входять до комітету. Комітет не утворюватиме своїх відповідників у формі місцевих координаційних комітетів.
До висновків доповідача головуючий додає: а) дуже потрібною є ініціатива щодо планування якості робіт і методів їх виконання та спрямування їх до комітету; б) організації, зосереджені у комітеті, не повинні починати акцій без попереднього погодження їх із комітетом; в) комітет звернеться до деяких організацій за точнішою організаційною інформацією; г) деякі проблеми, які не підлягають комітетові, не будемо реалізовувати, бо для цього призначені інші чинники. Можливим є інформування відповідних владних чинників про позицію комітету. ad. 8.
У різному не було пропозицій.
Після вичерпання порядку денного наради головуючий, дякуючи зібранню за участь в обговоренні, зазначає, що після нинішнього визначення принципів діяльності приступатимуть до виконання роботи, і висловив переконання, що завдяки узгодженому громадському зусиллю праця дасть позитивні результати. На цьому нараду завершено.
Люблін, у червні 1937 року Головуючий: М. Сморавінський Генерал бригади
CAW, З DP; sygn. /. 313.3/2 s. nienum.
ОСНОВНІ ВКАЗІВКИ
ЩОДО ПОЛОНІЗАЦІЇ Холмщини
І. Провідна думка
А) Всі православні Холмщини є зрусифікованими поляками, які через тиск загарбників відпали від польськості.
Полонізаційну акцію стосовно до православних, які розмовляють польською і вважають себе поляками, слід спрямовувати як до поляків і проводити з ними роботу з точки зору повернення віросповідання. Належить її проводити обережно й індивідуально відносно осіб і родин, щодо яких є впевненість, що вони:
1) байдужі до православної церкви;
2) свідомі того, що вони самі або їхні предки перейшли на православ'я під примусом царизму;
3) зазнали полонізаційного впливу настільки, що зміна віровизнання стала їхньою внутрішньою потребою;
4) проживають поодиноко серед більшого зосередження поляків;
Секретар В. Жарський Капітан
5) матеріально залежні від чинників, які висловлюють їм бажання або умову зміни віровизнання.
Б) Полонізаційну акцію стосовно православних, відданих православній релігії, або поляків, які вважають себе русинами, належить проводити не з точки зору релігійного повернення, а як полонізацію православ'я, оскільки конфесійний підхід до православного населення може насторожити людей, які у цій вірі виросли і їй віддані.
Конфесійний підхід може відштовхнути від полонізації досить численну групу православних священиків, які на захист свого матеріального інтересу перейдуть в український табір, якщо виявлять будь-яку акцію, спрямовану безпосередньо на зменшення їхнього стану володіння.
В) При полонізації православної церкви треба добиватись, щоб проповіді проголошувались польською мовою, щоб релігії вчили польською і щоб духовна особа зверталась у буденній мові до свого оточення польською. Сама літургія повинна справлятись старослов'янською мовою, як у римо-католицькому обряді латинською.