Історія польсько-українських конфліктів т.1

Сивіцький Микола

Нині керівником «Стрільця» у всьому повіті є гімназійний учитель п. Галан. Це — молода людина, повна ініціативи, але зайнята професійною працею, тому не може часто перевіряти на місці праці нижчих комендантів. Складається також враження, що і нове середовище, у яке він потрапив, не дозволяє йому наразі проявити результати своєї праці. Але є фактом, що «Стрілець» у Турчанському повіті занепадає, і це настільки прикро, що серед місцевого населення назвати когось із членів «Стрільця» греко-католицького віросповідання стрільцем є рівнозначне з поняттям «поляк». Не підлягає сумніву, що вину за такий значний занепад «Стрільця» у Турчанському повіті має перш за все Головний комендант «Стрільця» у Перемишлі. Вірогідно, він недооцінює важливість цієї організації, і тільки цим можна пояснити той факт, що інспекція Головного коменданта в окремих селах проводиться раз на кілька років. Цікаво також те,

що цю функцію виконує в управлінні «Стрільця» єврей Зигмунт Шехтер.

12) Характеристика населення шляхетського походження.

В цілому шляхта є греко-католицького віросповідання руської національності і дуже рідко признається до української національності. Найгірше з цієї точки зору виглядають околиці Ломни, Бузовиська, Дністрика Дубового, Великої Волосянки, Локтя і Замкової Топольниці, де населення шляхетського походження вже є українізоване і не знає про своє шляхетське походження. Добре з цієї точки зору виглядають села Матків, Явора, Івашківці, Мохнате, Висоцько Вижнє і Гусне. Села Мельничне й Ільник становлять досить різноманітний елемент, бо тут поряд з населенням шляхетського походження польської чи руської національності зустрічаються українці і комуністи. У всіх селах також проживають переважно селяни. Шляхта відособлюється від селян одягом, титулами, підбором шлюбів і ставленням до Польської держави. Вся шляхта переважно є лояльною і не може погодитись з тим, аби бути українцями, бо ними можуть бути, згідно з їхніми твердженнями, лише селяни, хоча молода генерація шляхти під впливом діяльності українських священиків позбавлена сумнівів.

14) Підсумовуючи це все, дійшов до переконання, що праця на території Турчанського повіту проводиться хаотично. Вона не є впорядкована: який напрямок праці повинен бути на першому місці, яких людей до цього залучити, а яких усунути, хто повинен керувати працею і відповідати за її виконання. а) Належить налагодити співпрацю між військом і населенням Турчанського повіту так, щоб стрілець-шляхтич, який відбуде військову службу, міг у подальшому знайти виховання і опіку у польському дусі. Щоб така співпраця відбулася, Турчанський повіт належить передати, з огляду на нагляд і вишкіл, окружному коменданту ПВ 5 ппс. При такому підході до праці налагодилась би співпраця між Окружним комендантом ПВ і командирами шляхетських рот. Комендант ПВ мав би можливість проводити на місці потрібну пропаганду і заохочувати стрільців до вступу, після завершення військової служби, до стрілецького союзу. На місцевості мав би можливість перевірити, які результати приносить його праця. б) Належить домогтися створення першорядного вчительського складу з інспектором позашкільної праці на чолі, найвищих моральних якостей, які зорієнтовані спеціально на такий напрямок праці, причому першість повинен отримати шляхетський елемент місцевого походження. Вчительство, безумовно, повинно належати до «Стрільця», а серед шкільних дітей утворити молоду гілку «Стрільця» — «Орлята». в) Староста повинен користуватись висловленим бажанням війтів колективних гмін до переходу у римо-католицький обряд і негайно його проводити. Зрозуміло, що війти, які змінять обряд, будуть зацікавлені проводити сильну агітацію серед місцевого елементу за зміну обряду, бо повинні мати підтримку.

Нагадую, що один із війтів спільних гмін, Юзеф Комарницький, хотів змінити обряд. Але, схоже, у старостві йому пояснили, що війт греко-католицького обряду буде краще виглядати. Це вказує на недопустиме і безглузде угодовство. г) Адміністративна влада повинна допомогти у пошуку заняття тим шляхтичам, які змінять обряд, а землі не мають. Але не так, як до цього часу це відбувалось, дозволяючи поширювати плітки, які псують полонізаційну роботу.

ґ) Влада повинна сприяти матеріальному підйому шляхетських сіл шляхом надання допомоги і створення податкових пільг для бажаючих заснувати магазини. Допомагати у продажу місцевих виробів, наприклад молочних продуктів. д) Негайно поставити костели, а в менших селах — каплиці, користуючись випадком, що шляхта охоче змінює обряд. Кожний місяць у цій справі пізніше може виявитись втраченим, бо, якщо сьогодні ще можна вирішити як звичайну формальність, пізніше треба буде здобувати запеклою боротьбою з молодими наступниками, збаламученими українськими священиками.

Нагадую, що до цієї справи треба ставитись реально у тому значенні, що будувати костели з дерева гмінних лісів, гроші давати тільки на саму вартість будови. Це становить, як я інформував у повіті, лише кілька тисяч злотих. Джерела інформації: ad 1) Моя розмова зі старостою, війт гміни Турка — Яворський-Мартич. ad 1 с) Інформація сенатора Пульнаровича. ad 2) Інформація війтів колективних гмін. ad 3)

Сенатор Пульнарович. ad 4) Власне спостереження й інформація війтів колективних гмін. ad 5, 6, 7, 8, 9) Власне спостереження. ad 10, 11) Інформація війтів колективних гмін і стрільців 2 шляхетської роти. ad 12) Та сама інформація і спостереження на місці, на території, ad 13) Інформація війтів колективних гмін і стрільців 2 роти.

Командир 2 роти /—/ Хащинський, капітан

CAW Gab. Min. 1300.1.410 s. nienum.

Документ 52

(Витяг із звіту) 5 полк Підгалянських стрільців. Перемишь 26.Х. 1936 р. Звіт з вишколу і виховання роти сільської шляхти 5 ппс.

До командира Округу Корпусу № X у Перемишлі

1. А. Звіт з військової праці. 2 стрілецька рота старшого віку (1913),звільнена у резерв 18.Х.1936.

Командир роти капітан Стефан Хащинський, молодший офіцер — підполковник Деміняк Ян, 118 рядових, у тому числі 8 професійних підофіцерів, 15 стрільців з підофіцерською школою, 77 стрільців шляхти Турчанського повіту, 11 стрільців греко-католиків, селянського походження Турчанського повіту.

2. Вишкіл

(…) Причиною труднощів І періоду було незнання польської мови у більшості, надзвичайно високий рівень неграмотності і дуже слабкий рівень фізичного розвитку (недоїдання, бідність і певна дегенерація з причини родинних шлюбів). Систематична і цілеспрямована праця і підняття честолюбства у роті в цілому на тлі «шляхетства» у II і III періоди дали колосальні результати, особливо порівняно з іншими ротами старшого віку, які складалися з елементів різних рот. Внутрішнім доказом цього буде порівняння середніх результатів у І період вишколу (наприклад, Щ місце у дивізійних стрілецьких змаганнях з гвинтівок, II місце у багатоборстві між підрозділами) з дуже добрими і добрими у III період вишколу (І місце у дивізійних стрілецьких змаганнях на точність з ркм, II — з гвинтівок, II — у полку із зовнішнього вигляду і групової муштри відділу, І — у співі і т. д.). Дуже значущою особливістю для шляхетської роти у II і III періоди вишколу було те, що ця рота була асистентською, вважалась у полку цілком певною, не підводила і що постійно виступала як прапорова рота. (…)

3. Виховання

2 стрілецька рота старшого віку (1913) була першим досвідом праці не тільки для полку, а й для вищої влади. Треба визнати, що від початку не вміли належно приступити до цієї праці у полку оскільки і вища влада, крім рішення про утворення цієї роти, недвозначного бажання, щоб вона виховувалась у дусі старих лицарських і шляхетських традицій, і призначення дотації на екскурсію, не могла ще надати ні виразних цілей, ні методів виховання, ні хоча б частково передбачити результати праці.

Зокрема, полк не отримав чітких вказівок — чи виховання шляхетської роти повинно дійти у своїй завершальній фазі до відвертого перетворення стрільців на поляків, чи виразно впливати на їх перехід у римо-католицький обряд, також не було жодного запевнення, що ця праця у полку знайде свого відповідника і продовження на місцевості. Життя саме і перебіг подій, як громадянські почуття та інтуїція офіцерів 5 ппс, визначили мету і напрямок праці та методи виховання і дій. (…)

Перше вторгнення до душ і сердець стрільців зробила 5-денна екскурсія 1935 року, яка своїм чудовим перебігом показала образ могутності і багатства країни і великого спільного з цією шляхтою історичного минулого Польщі. Раз зроблений прорив у переконаннях цих стрільців, вражених і здивованих величчю Польщі і добрим ставленням до них офіцерів і всього полку, протягом двох наступних періодів вишколу усував упередження і перешкоди у поверненні їх до польськості, але ще нічого не вирішував. Програма, накреслена вищою владою на періоди II зимовий і III весняний 1936 року, тобто примусове навчання, — рільничо-лісо-кооперативні курси, вивчення історії і географії Польщі, роз'яснення на тему польської шляхти і її походження — виявилася недостатньою — усе це було лише лагідним напівзасобом.

Влаштовували бесіди — стрільці усміхались, кивали зі зрозумінням головами, значуще дивились на деяких стрільців, ніхто, однак, не признавався виразно до польськості, ніхто абсолютно не змінював віросповідання, що б дало доказ зміни поглядів і переконань. Матеріал був добрий, не зіпсутий ще занадто сильно українською агітацією, дуже піддатливий на польські впливи, а попри це не було результатів; тому треба було шукати чутливі і приховані слабкі місця цієї шляхти і, не змінюючи інтенсивності виховної праці зі стрільцями у роті, змінити тільки методи праці, як і напрям її прикладання. (…)