Історія України-Руси. Том 7

Грушевський Михайло Сергійович

⁴) Жерела VIII с. 179 (уривок у Кулїша Матеріали с. 102, з хибною датою).

⁵) Sprawy wojenne с. 155.

⁶) Архивъ Ю. З. Р. III. І ч. 11.

⁷) Listy ч. 41.

⁸) Архивъ III. І ч. 22 (Listy c. 39).

⁹) Лист Лободи з 1596 р. (Listy ч. 42), лист Саська з 1595 ib. ч. 40.

¹⁰) A chleba soli w tym kraju zabraniacz ne racz, gdyzechmy nie iest przeciwni zwierzchnosci iego krol. mci naszego msciwego pana, tudziesz y roskazaniu wmci i wiemy iako mamy powazac msciwa laske wmci naszego msciwego pana — l. c.

¹¹) Жерела VIII с. 165.

¹²) Pisma z'olkiewskiego c. 285.

¹³) Жерела VIII с. 176-7

¹⁴) Kozackich dom'ow ktorzy niechca by'c pod posluszenstwem.

¹⁵)

Архивъ Ю. З Р. VII I с. 290.

¹⁶) Zr'odla dz. XX с. 54.

¹⁷) В Архиві: ktorych wiecey 7 osiedli kozacy, се 7 мабуть вийшло через непорозуміннє, в 'Zr'odla dz. V с. 104 його нема, і пор. тамже с. 106.

¹⁸) Архивъ VII с. 308.

¹⁹) 'Zr'odla dz. XX с. 54.

²⁰) Ibid.

²¹) Архивъ Ю. З. Р. VII. І с. 312-313.

²²) В виданім, текстї 500, але очевидно помилка, пор. цифри 1622 р. (70 послушних і 120 непослушних).

²³) Архивъ Ю. З. Р. VII І с. 313-314.

²⁴) 'Zr'odla XX с. 54.

²⁵) Комісарський проєкт 1617 р., як низше.

²⁶) Архивъ Ю. З. Р. VII. І c. 316.

²⁷) 'Zr'odla V с. 131 (цифра козацьких домів 150 тут, очевидно, хибна, Канїв не міг разом мати несповна 300 домів всього (140 послушних).

²⁸) 'Zr'odla dz. V с. 132 і. 136.

²⁹) Vol. legum II c. 401.

³⁰) Постанови 1607 р.: ustawujemy, aby ludzi swowolni, kozacy zaporozcy w dobrach naszych mieszkajacy iurysdycyey starostow naszych y podstaroscich ich, a kt'orzy w dobrach panow tak duchownych iako y swieckich, tedy iurysdycyey panow dobr onych podlegali (Volum. legum II c. 447). Постанови 1609 р., з покликом на постанову 1607 р.: iednak mimo te konstytucya y dawne zwyczaie wielkie bezprawie y swywola ci kozacy czynia, (nie) tylko to zwierzchno'sci starostow naszych у раnоw swych nie przyznawaia, ale hetmany swe y insza forme sprawiedliwo'sci swey maia i низше: Miasta tez nasze y mieszczanie chcemy aby sie pod ich jurysdykcye nie podawali y synom swoim tego czyni'c nie pozwolali (c. 465). Пор. конст. O swywoli ukrainnej 1607 р. (с. 443, див. ще низше).

³¹) Жерела VIII с. 174.

³²) Prawie zapomniawszy wiary y poddanstwa udzielna sobie rzeczpospolita stanowia. Ukraina wszystka iest od nich scholdowana. W miastach y w miasteczkach i. kr. mosci wszystek rzad, wszystka wladza przy kozakach — Жерела VIII ч. 178.

³³) Деклярації 1619 р. Pisma z'olkiewskiego с. 330 і далї, про сї постанови низше.

³⁴) Жерела VIII ч. 153 (1622).

КОЗАЦЬКИЙ УСТРІЙ І ПОБУТ КІНЦЯ XVI І ПОЧАТКІВ XVII В.: ОРҐАНЇЗАЦІЯ НИЗОВА, СЇЧ, ЧИСЛО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА, ЙОГО ОРҐАНЇЗАЦІЯ, ЙОГО ПОДЇЛ, СТАРШИНА КОЗАЦЬКА, КОЗАЦЬКА КАНЦЕЛЯРІЯ, ТЕРМІНОЛЬОҐІЯ, ВЛАСТЬ ГЕТЬМАНСЬКА, РАДА, ЇЇ ПРАКТИКА, ШЛЯХТА В КОЗАЦЬКІМ ВІЙСЬКУ.

При кінцї XVI в. козачина в своїй орґанїзації поступила вже досить далеко. Кореспонденція з рр. 1594-1600 і дорогоцїнні записки Лясоти з його подорожи на Запороже 1594 р. рисують її досить докладно ¹). Доповнивши їх вказівки з иньших сучасних пізнїйших записок можна виробити собі вже досить повне понятє про форми тодїшнього козацького устрою й козацьке житє, як воно в сих формах розвивало ся.

Головна вага сеї орґанїзації далї лежить на „Низу”, і тут, на свободї від зверхнїх впливів і перешкод, головно розвиваєть ся сей орґанїзаційний процес.

Центром козачини Сїч, що в 1594 р. була на острові Базавлуку, над Чортомликом, „або як вони називають — на Чортомлицькім Днїприщу” ²). Вона розпоряджала козацькими силами Низу і тою козацькою людністю, що „сидять по містах і селах, а признають ся до Запорожцїв” ³); через те „мала великий авторитет не тільки на Українї, але і в цїлій Польщі ⁴). Чисельні сили її Лясота лїтом 1594 р. рахував так: коло трох тисяч мобілїзованого війська на Низу, а кілька тисяч можна мобілїзувати з козачини, що була під зверхністю запорожського війська, а сидїла на Українї ⁵); в моменти його приходу 1300

козаків були в походї з гетьманом на чолї, 400 козаків було розложено в засїдках, в чагарниках і очеретах, на татарській переправі, де вони підстерегали Татар; решта в Сїчи і в ріжних пунктах Низу ⁶). Сама козацька старшина в листї до цїсаря рахувала козацького війська для далекого походу 6 тисяч — „старих козаків, вибраних людей”, окрім козацької хлїборобської людности „в пограничних краях” ⁷). При тім були ще ватаги козацькі, до яких Запороже не признавалось — „не знало їх і знати не хотїло” ⁸). Коли в козацькім війську під час кампанїї 1596 року було по польськім звісткам коло 10 тис. ⁹), то загальний козацький контінґент в 1590-x роках певно треба рахувати більше як у-двоє. Добре ознайомлений з українськими справами біскуп Верещинський, фантазуючи про хрестовий похід на Крим з козаками, рахує козацькі сили на 20 тис. ¹⁰).

Військо козацьке досить добре споряджене і орґанїзоване. На Сїчи розложена козацька гармата; приїзд і виїзд послів салютують гарматними стрілами. Є й музика військова. Коли Лясота з козацькими послами виїздив з Сїчи, загреміли військові барабани й труби, залунали вистріли з гармат ¹¹). Рішеннє йти на війну з Татарами, прийняте військовою радою, було салютоване теж військовою музикою й стрільбою ¹²). Під Київом ми бачили козацьке військо на човнах теж з музикою. В реєстрі 1601 р. бачимо військових сурмачів, трубачів і довбишів ¹³). Мабуть був і скарб військовий, де в запасї були ріжні річи (Лясота дістає в дарунку шубу з куниць і шапку з чорних лисиць) ¹⁴). Була своя флотиля, з самодїльних чайок і забраних від Турків кораблїв: Лясоту з послами відправили на турецькім „сандалї” ¹⁵). Був кінський ремонт: не тільки лїтом, а й зимою перегодовували ся в степах козацькі табуни — Лясота каже, що місцем пробутку їх служив острів Хортиця ¹⁶).

Військо дїлить ся на полки, кождий з пятисот козаків; на чолї полку полковник ¹⁷). Полк дїлить ся на сотнї, кождою командує сотник. Сотнї складають ся з десятків, з отаманами на чолї ¹⁸). Порядку в війську пильнують „осаули”, штабовцї гетьмана — вони скликають напр. козаків на раду, і Лясота прирівнює їх до „ляйтнантів” ¹⁹). Досить докладну схему козацького війська на порозї XVII в. дає нам записка про виплату „жолду” Запорожцям на ливонську війну ²⁰). Тут вичислені: „гетьман”, „обозний”, „писар”, чотири „полковники”, вісїм „осаулів”, 20 „сотників”, 152 „десятники”, 16 „прапорників, сурмачів, довбишів (bembenicze), трубачів”, 1799 рядових („чорних пахоликів”), 12 пушкарів, 20 фурманів; всього 2032 люда. Значить: чотири полки по 500 чоловіка (приблизно) в кождім; полк складаєть ся з пяти сотень, сотня має неповний десяток курінїв або десятків, з десятниками або отаманами на чолї. Та се був рахунок офіціальний, а в дїйсности в полку і тодї бувало більше нїж по 500 душ — очевидцї рахували козаків в ливонській війнї на 4 тис. ²¹), а пізнїйше з розростом козачини, поруч офіціальних полків були ще так сказати надзвичайні полки, і в полках по кілька тисяч козаків — напр. в Хотинській битві рахуєть ся полків 11, в кождїм від 1600 до 4000 тис. козаків ²²). При кождім полку є корогва, сурмач, довбиш, трубач (яка ріжниця між трубачем і сурмачем, се неясно); вісїм осаулів були правдоподібно при гетьманї всї, як його адютанти і штабовцї. Гарматою завідує обозний, в ранзї полковника. Канцелярію веде писар. Цифри платнї дають понятє про відносини сих ранґів: гетьман має 120 зол. на чверть, полковники і обозний по 30, осаули по 26, сотники по 15, писар тільки 10, „десятники” по 9; пушкарі по 12, музиканти і прапорники по 8, козаки рядові по 7, фурмани по 3.

Як бачимо служба писаря цїнила ся дуже невисоко в порівнянню з воєнними урядами, хоч як важне було становище сього канцлєра війська. Він виготовляє й контрасіґнує всї важнїйші листи, що виходять від імени війська: „Иванъ Кречковичъ, писарь войсковый, именемъ всего войска'', як читаємо на грамотї Косинського 1593 р. ²³). Переважно маємо листи писані польським властям і по польски, в звичайнім тодїшнїм епістолярнім стилю. Але є грамоти й листи українські ²⁴). Крім підписів вони стверджують ся військовою печатю ²⁵). Найдавнїйший досї описаний ориґінал, з печатю війська запорозького, маємо з р. 1603 (гетьмана Крутневича); печатка має відтиск на папері козака з написом наоколо: „Печать войска запорозкого” ²⁶).