Історія України-Руси. Том 9. Книга 2
Шрифт:
Деякі вказівки могли тимчасом дати відомости від послів що пробували у Ракоція. Вони розвідували про договір зложений між семигородським князем і козацьким військом і довідалися про формулу козацьких домагань: Totam Russiam Rubram usque ad Vistulam, “Червона Русь по Вислу”,-взамін козаки обіцяли Ракоцієві протягом 14 день від одержання від нього заклику стати йому до помочи 22).
З огляду, що висланий до Семигороду радник Ґотард Велінґ був на місці і вже встиг у загальних рисах обзнайомитися з козацькими справами, Карло-Ґустав рішив доручити йому виїхати з Семигороду до Чигрина, щоб бути товаришом другому послові, що мав виїхати разом з Данилом на Тикоцин-мабуть через Слуцьке князівство; се була певно та сама дорога “через Полісє”, котрою Даниїл приїхав і мав вертати назад. Та ся справа пішла знову в проволоку-між иншим через інтриґи Радзєйовского. Стративши впливи і
Історія ся скінчилась кінець кінцем арештованнєм Радзєйовского за те що він замість помагати в козацькій справі, по зрадницьки псував її своїми інтриґами. Було йому поставлено в вину, що він минулого року знеохотив козаків своїм листом-радячи їм вийти з Польщі і не пустошити її, і так образив гетьмана невластивою формою своїх листів, що той в останнє посольство переказував через о. Даниїла: “Нехай на будуче пише до нас відповідно до наших заслуг і гідности, а не а своєї фантазії” 24). Закидали йому, що він величався своєю репутацією у козаків в формах образливих для самого короля-мовляв підучив післанця Хмельницького говорити прилюдно, що козаки більше шанують Радзєйовского ніж Карла-Ґустава, і Хмельницький одного разу сказав, що Радзєйовский надів Карлові на голову корону польську, але може і зняти коли схоче 25). Що він похвалився перед королівським радником, мовляв знає спосіб, як можна знищити Хмельницького і весь нарід козацький обернути в неволю, і королеві то відкриє 26) і т. п.
Між колишнім маґнатом і козацьким аґентом ішли такі приємні діяльоґи, запротокольовані підчас слідства:
“Коли в жовтні Єронім Радзєйовский був хорий в Брунсберку”,-оповідав Данило,- я його відвідав і війшовши до кімнати привитався. Перше його слово було: “Поїдеш зо мною до Любека!”. Я відповів: “Що я б робив з тобою в Любеку?” Він відказав: “Коли не хочеш їхати зо мною до Любека, іди до чорта!” Потім додав: “Я хотів тебе взяти з собою до цісаря і постаратися, щоб ти дістав великі дарунки, а ти відмовляєшся від сих дарунків і гонорів-іти до чорта!” Я був дуже загніваний тим і вийшов з кімнати з такими словами: “Я хрещений християнин, іди ти до чорта з твоїм родом!” Післав по мене єзуїтів, і ті мене пильно просили, щоб я вернувся до кімнати. Війшов я вдруге-він мене обіймав, цілував, перепрошував, приговорював: “Я тебе вважаю за батька і брата, а ти не хочеш слухати моєї поради! Чи не бачиш, що всі Шведи пропали, відколи перестали зо мною радитися, а поки слухали моєї ради-все їм ішло добре! Тепер мені треба себе ратувати-сховатися в якомусь безпечному місці”. Щоб краще вивідати його гадки, я сказав: “Ми поїдемо до цісаря і будем вести переговори про козаків?” Відповів мені: “Уже все мною зроблене: маю у себе листи від цісаря і щоденну кореспонденцію від його резидента”. Зміркувавши се, я сказав: “Пане, не маю від гетьмана наказу трактувати з цісарем, тільки з світл. королем шведським, тому не можу їхати з тобою до Любека”, і з тим пішов з його кімнати” 27).
Пляни Радзєйовского стояли в звязку з проєктом цісарської місії до гетьмана, до котрої далі перейдемо, але йому не вдалось узяти в ній участь. Арештований в грудні він лишився в вязниці до самої смерти Карла-Ґустава, що не міг йому пробачити його інтриґ.
Примітки
1) “Отець Даниїл за порадою князя поїхав назад, а Ґрондский лишився тут до сього часу; після того той Даниїл знову був післаний від козаків і пробував проїхати через Полісє”-писали Карлові його посли з Семигороду в початках вересня (Transsylvania II. 164-Архив VI, III с. 137). Сю подоріж від Ракоція Данило зробив очевидно під іменем Андрія: ясно, що се він під іменем Андрія Грека пише з Яс Ракоцієві 18 червня, що не може проїхати до Чигрина, через татарський похід, і буде в Ясах чекати послів Ракоція до царя, щоб їхати
2) Дата сього другого виїзду очевидно 13 (23) липня: 12 липня Данило пише Ракоцієві з Чигрина, що гетьман посилає його до шведського короля “через Литву, а саме через Підляше” (підписаний Andreas Grecos-Daniel Grec. Xeniensis, мабуть Atheniensis-Monumenta c. 406), a 13-м липня датовані листи гетьмана до Карла-Ґустава і Радзєйовского, Архив III. VI с. 124-6. В Жерелах XII с. 392 лист до Радзєйовского має дату 15 липня, але се копія Лізолі, а на ориґіналі швед. держ. арх, стоїть 13 липня. Непевно виглядає також дата 1 серпня реґести листу воєводи Стефана до Радзєйовского, де він повідомляє його, що користаючи з подорожі Данила до Карла-Ґустава, посилає йому також листа від себе-тамже с. 393.
3) Ex naturae ipsius inagisterio et innato nostro ergo unumquemque praccepto didicimus: neminem laedere, sed reciproco cum bone nobis fauentibus contendere studio... Стиль листу не дуже правильний, а виданнє текстів і в сім томі не дуже поправне, так що на нього покладатись не можна.
4) Архив ЮЗР. III. VI с. 124 початок: Serenissime гех Sueciae, domine et amice nobis observandissime! дата Czihirini die 13 iulii 1656 iuxta vet. calend. Той самий зміст, в коротшій і простішій формі повторяє польський лист до Радзєйовского-тамже с. 126.
5) Мова про договір в Марієнбурґу 26 н. с. червня, котрим Карло відступав “великому курфірстові” Великопольщу, в заміну за військову поміч проти Яна-Казимира; найближчим стратеґічним завданнєм сього воєнного союзу було забезпечити собі Варшаву, котру облягали війська Яна-Казимира, і 1 липня н. с. вона їм піддалася.
6) duces gentemque Zaporovianam.
7) Курфірст прийшов під Варшаву, до Закрочиму тільки 27 липня н. с., і Карло був дуже обурений такою проволокою.
8) Архив ЮЗР. III. VI с. 123.
9) Виписки Люкаса з французьких депеш-Осол. 2973 л. 60 об.
10) Архив ЮЗР. III. VI с. 128.
11) devotione.
12) Muscorum unione.
13) Тут chammum мабуть помилка.
14) mutuam societatem.
15) Архив III. VI c. 127, дата Новодвор, 15 липня (ст. ст.)
16) Архив III. VI с. 129, московська копія в Сборнику київ. комісії І с.32.
17) Na ostatek radzi Chmielnickiem aby na traktaty polskie swoie in personam iego to iest Radziejowskiego poslal plenipotentie-лист з 23 серпня, невідомо від кого і кому, ркп. Чортор. 386 л. 127.
18) Депеші Лізолі, Archiv т. 70 с. 199-200.
19) На се натякає факт, що у Лізолі в руках опинилася й копія листу гетьмана до Радзєйовского.
20) Архив Ю. З. Р. III. VI ч. 60.
21) Тут Даниїл виразно виступає, як аґент гетьмана.
22) Архив III. VI с. 138, Transsylvania II c. 160, 166.
23) 21 н. с. жовтня московському послові Нестерову пристав передав від Яна-Казимира лист, привезений того дня з обозу шведського короля, “від польського шляхтича, що служить при шведськім королі-начебто зрадник, але у всім сприяє польському королеві”. Очевидно се мова про Радзєйовского. Лист заховався в звідомленню Нестерева, в дуже лихім московськім перекладі. Тому я наведу з нього дещо в свобіднім, а не буквальнім перекладі. “Козацький посол присланий до шведського короля буде скоро відправлений з великими дарунками і з дорученнєм перекликати козаків до шведського короля. З ним посилається послом від шведського короля Фрізендорф з дарунками для Хмельницького і до його близького чоловіка, говоритиме про союз: дає швед. король Хмельницькому нові воєводства в Короні, обіцяє без порозуміння з ним не миритися з польським королем, а Хмельницького просить бути посередником у кримського хана, щоб Татар з Польщі завернути до Криму... Поїдуть сі посли до Хмельницького на Тикоцин, а як не можна буде їхати на Тикоцин, поїдуть через Поморську землю на Шлезк”.-Польські справи 1656 р., стовб. 30, ненумерований.