Історія України-Руси. Том 9. Книга 2
Шрифт:
1) Се влучно висвітлив Кордуба в своїй розвідці, згаданій вище.
2) Жерела XII с. 479-480.
3) Допустимо, що Бєньовский також вів розмови на сю клясичну тему, і Парчевич чи Маріянович його підтримував.
4) natione tracca ma iqnuiete.
5) Жерела с. XII 433-4.
6) Симбирский Сборникъ, папери Кикиных ч. 19, ст. 48 дд.
7) “Митрополит и все духовенство видя такіе ляцкіе пункты,
8) “и каковы меж ими записи писаны”.
9) “живуть въ е. ц. вел. большой милости”.
10) В друкованім сього ”“и” бракує, так що виходить: “Гетьману ж Ивану Виговскому” с. 53.
11) Для кращого зрозуміння обертаю в другу особу переказане в інструкції в третій.
12) “Хотя онъ то и учинилъ-только б он, гетман и все войско попамятовали”... Укорочую многословну і через те не дуже ясну на перший погляд фразу, і знов таки для ясности держу в другій особі переказану в звідомленню в третій.
13) “или о гетманЂ хотят послать бить челом, кого им государь пожалует- велит учинить гетманом”.
14) В друк.: “шалости”.
15) Були б дуже інтересні його відомости про те, що говорилося на Україні з приводу недуги гетьмана і всякі міркування звязані з перспективою його смерти.
16) Акты Ю. З. Р. III с. 595.
17) Розумій — український (“руський”).
18) Акты Ю. З. Р. III с. 597-9, дата: в Чигрині 13 марта.
19) Тамже, с. 599-600, та ж дата. В заголовку помилково, що се проханнє за вдову Лупула.
20) Подлинные грамоты Малор. приказу ч. 73.
21) “И о том тебЂ, приятелеви нашему, ознаймуємо, же многиє козаки и мещане какъ з Веприка и многихъ городовъ ускаржаючи се, же там в. ПЂщани (?) ваши люде их грабят и на смерть убивают, -где уже теперь з уласноє маєтности моє Плешувец козака на смерть забыли и многихъ позабирали”.-Сівського столу ст. 152 л. 111, оригінал. Кілька день перед тим, 8 березня с. с. гетьман післав Зюзину листа в справі прикростей од “людей Каменських”: забирають коней, одежу, сокири, “и онЂ заграбивши по десяти зол., по двадцати выдирают”-там же л. 113, теж ориґінал.
22) Акты Ю. З. Р. III с. 600-1, дата: 14 березня (московський переклад, подаю його в скороченню).
23) “Сборникъ” київ. арх. комісії, т. І (1911), ст. 72 дд.-посольство Климента Ієвлева, 19 с. с. лютого 1657 р.
24) Ст. 76, розмова 6 и 7 квітня н. с.
25) Розмова 16 н. c. квітня, с. 81-2.
26) “такую нелюбов обещали”.
27) Розуміти: польського короля і московського царя.
28) Польські справи 1657 р. стовбець 11, без нумерації.
29) В латин. копії: certae militiae commendantem.
30) Архив Ю. З. Р. III. VI ч. 89, заголовок: “Копія листу, що писав Б. Хмельницький
31) Реляція Реніґера з Царгороду 7 травня-короткий зміст в Жерелах XII ч. 560.
32) Див. вище с. 1343.
33) Реляція Реніґера з 12 червня-Жерела XII с. 479-80.
34) Реніґер тамже с. 482.
35) Тамже с. 483.
36) Кримські справи кн. 39 р. 1655 л. 61.
37) Тамже л. 63.
38) Жерела XVI с. 221.
39) Так у кн. 40; в паралєльнім тексті в стовбці 11 квітня 3.
40) Кримські справи 1656 кн. 40 л. 225, 335, 362, теж в стовбці 11 року 1656 л. 458, 534.
41) “Никакіе им помочі і заступы и обереганья нЂт”.
42) Крим. справи 1656 р. кн. 40 л. 352 дд., теж в стовб. 11.
43) Книга 40 л. 251-3.
44) Стовбець 11 л. 533-9.
45) Тамже л. 381-2.
46) “тогда де свое дЂлo у царя будет” — книга 40 л. 383-4.
47) Стовбепь 11 під 2 червня.
48) Стовб. 11 л. 105, 108.
49) Вісти 12 квітня кн. 40 л. 363.
50) Вісти з 26 червня і 1 липня кн. 40 л. 416.
51) Тамже 414-5.
ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА СУПРОТИ ПОЛЬЩІ, БРАК ВІДОМОСТЕЙ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ МІСІЇ БЄНЬОВСКОГО, ЩО ДАЄ ЗВІДОМЛЕННЄ З ЦІСАРСЬКОЇ МІСІЇ. ВИБОРИ ЮРКА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І ВІДПРАВА ПОСОЛЬСТВ, ЛИСТ ГЕТЬМАНА І ВИГОВСЬКОГО ДО КОРОЛЯ З БЄНЬОВСКИМ, РЕЗУЛЬТАТИ ЙОГО МІСІЇ-ПОЛЬСЬКІ ВІСТИ ПРО НЕЇ.
В відносинах до Польщі гетьман перед Москвою маркував повну непримиреність, як ми бачили, і наступ козацького війська під проводом Ждановича в глибину Польщі надавав сій деклярації повного переконання.
В козацьких кругах з приємністю відзначали побідоносні походи Ждановичевого корпусу по Польщі й Литві: погром Ланцута, марш під Краків, здобуттє Берестя, потім Варшави 1). Козацький протекторат ширивсь і поглиблювався на Волині, в сумежнім Поділлю і Поліссю. В березні гетьман виправив до Львова свого фінансового аґента Теодосія Томковича “в ріжних військових і приватних справах”, фактично для того щоб відновити старі пляни протекторату Запорізького війська над західнє-українським міщанством і шляхтою.
Але при тім, відповідно раніш узятому курсові супроти Яна-Казимира і його партії, становище гетьмана і старшини не було цілком негативним, так що оптимістичне звідомленнє зложене Бєньовским королеві з своєї місії не було безпідставним, як я то зазначив уже вище. Без сумніву-йому вдалося вже в сій подорожі завязати звязки того компромісу, що вилився потім в змінених формах в Гадяцькій унії. Але одною з його передумов-прийнятих Бєньовским-було також признаннє польською стороною тої козацької експансії-заведення фактичного козацького протекторату в ріжних ділянках Західньої України, так як його було осягнено в сім часі.