Тінь попередника
Шрифт:
Аґент «Ягд» переоцінив можливості полковника делла Варди. Перед атакою на медлабораторію у нього було лише три справних кіборґи-термінатори. Одного знищили викрадачі тіла Знаючої, а два інші зникли в рудничному лабіринті й не відкликалися на виклики операторів. Поліцейські роботи «Благословенного починання» вийшли з ладу разом із позитронним мозком поселення. Тому полковник зосередив усі сили, що залишилися, на переслідування групи викрадачів. Його аґенти обстріляли невеликий ґвинтокрил, який стартував з верхнього майданчика купола. Ґвинтокрил упав, але в його
Тим часом Джи Тау знайшли напівкровку Зару, наложницю зниклого асистента Мангуса, котрого нащадок імператриці Ніони запідозрив у співпраці з викрадачами. Напівкровку привели в дискоїд полковника для допиту.
— Це все Гумм і той чоловік із Підземного міста, — поспішила повідомити Зара. — Вони, сіре, заманили Мангуса, він не винний.
— Хто такий Гумм?
— Клон 1117-ої серії, сіре. Він шахтар, працює в руднику «Темне полум'я».
— Що ти знаєш про нього?
— У нього шрам від ножа. На шиї. Він проповідник забороненої релігії, сіре. Він дуже небезпечний і злий клон. Він погрожував убити мене і Мангуса…
— Який його номер?
— Я не знаю, сіре.
— На якій ділянці він працює?
— Казали, що він помічник маркшейдера [51] …
— А що то за чоловік із Підземного міста?
— Я не бачила його. Його знає лише Гумм.
— Вона каже правду, — підтвердив технік, який спостерігав за детектором брехні.
51
Маркшейдер — спеціаліст з просторово-геометричних вимірювань в надрах планети.
— Знайдіть цього Гумма, — наказав полковник. — А напівкровку відведіть до шерифа. Нехай її ізолюють.
— Я не знала… — пискнула Зара.
Її вже не слухали. На комунікатор делла Варди надійшло повідомлення від техніків, які відновлювали мозок поселення. Один із шлюзів зафіксував Мангуса, котрий намагався покинути купол.
— Як давно? — полковник викликав кризову групу по паралельному каналу, не дочекавшись відповіді.
— Минуло сімнадцять стандартних хвилин, — після секундної паузи визначив технік.
— Використовувалася його картка?
— Детектор зафіксував і картку, і сітківку асистента Мангуса. Це був він.
— Ідіть до шлюзу й допоможіть кризовій групі. Там є спостережні камери?
— Повинні бути. Спостережна периферія ще не цілком відновлена. Але ми все перевіримо. Він десь тут, у куполі.
Делла Варда знову спробував вийти на зв'язок із Джиліном. Персональний комунікатор правителя все ще мовчав. Полковник перемкнувся на захищений канал зв'язку з базою Гардік. Оператор бази повідомив, що Джилін і лорди залишили береговий табір і зараз перебувають на мисливських катерах в затоці Саргоніс.
«Почалося, —
Плато Гарпій на південь від поселення
«Притулок доброго самаритянина»,
планета Кідронія (4КВ67:3).
16 семпрарія 416 року Ери Відновлення
Посадка десантного дискоїда була не настільки делікатною, як злет. Ще на маршруті пілот різко знизився, через що шлунок Вольска підстрибнув мало не до горла. На межово малій висоті дискоїд наблизився до цілі й прикідронився в запорошеній западині, схожій на древній метеоритний кратер.
Не встиг осісти пил, як бійці Некіча і група Шайнар залишили літаючу машину. На подив Вольска, в западині виявився ще один дискоїд. Він був менших розмірів, ніж десантний. Археолог ніколи не бачив безпілотних військових апаратів, призначених для перевезення роботів-термінаторів, але й без пояснень він здогадався, що кіборґи вже розчистили шлях до «чорної скриньки». Один із роботів чекав на десантників біля входу до печери — темної діри в сірій стіні довжелезного провалля, яке розмежовувало Плато Гарпій на дві нерівні частини — нижню і верхню. Перші колоністи Кідронії заховали «чорну скриньку» в непохитних надрах базальтової платформи, на яку спиралася верхня частина плато.
«Група спеціалістів повинна триматися в центрі загону, — в голові Вольска пролунав різкий, з ноланським акцентом, голос капітана Некіча. — Перше відділення йде за кіборґом, інтервал три, Густав прикриває. Друге відділення замикає. Слідкуйте за бічними проходами. Кіборґи попереджують про присутність мутантів».
Археолог, Чендрасекар і Марков ішли за Тамою. Промені ліхтарів виривали з темряви темно-сині плями лишайників і заіржавілі фраґменти древньої техніки. Несподівано шлях перегородила металева плита. Вона маслянисто виблискувала під променями ліхтарів. Під плитою застигли два «павуки».
— Це робота для вас, спеціалісте Вольск. Порти доступу до автоматики, як я бачу, тут дуже давні. А в наших кіборґів тільки стандартний набір штекерів.
— Так, — підтвердив археолог, придивляючись до непомітних отворів у плиті. — Такі роз'єми не використовуються вже років сто. Піфійська робота. Кінець другого століття.
— Невже Кідронію колонізували піфійки? — здивувався Марков.
— Це стародавня піфійська техніка, — підтвердив Чандрасекар. — Дуже надійна. Кажуть, що колись сестрички експортували свої розробки до всіх колоній.
— Ваша правда, — погодився Вольск. — Навіть на Арпікрані у старих куполах ще працює піфійська техніка.
— Ви зможете відкрити ці двері? — капітана Некіча екскурс в техноархеологію не цікавив. Він із помітною тривогою оглядав плиту. Вона здавалася неприступною.
— Спробую.
Вольск відкрив свій пенал з інструментами, підібрав подовжувач і під'єднав його до одного з отворів.
— Нехай тепер «павук» увійде до системи і спробує підібрати код. Але нам краще відійти. Такі двері можуть мати активні системи захисту.