Темна вежа. Темна вежа VII
Шрифт:
Там був ящик гвинтівок АР-15, стволи яких ще були у змазці, а ударно-пускові механізми пахли банановою олією. Едді відзначив про себе перемикачі режимів роботи, що дозволяли стріляти як окремими набоями, так і короткими чергами, і зазирнув у ящик поряд з АР-15. У ньому, накриті поліетиленом і також у змазці, лежали металеві магазини барабанного типу. Вони мали вигляд точнісінько як у тих дисків на автоматах Томпсона у гангстерських епопеях на кшталт «Білої спеки», але переважали їх за розмірами. Едді підняв одну гвинтівку, перевернув її й побачив те, на що й сподівався: гніздо для цих дисків, яке дозволяло перетворити гвинтівку на кулемет. Скільки
В іншому ящику лежали ракети (чи схожі на них набої) з маркуванням STS. На полиці за ящиками підпирали стіну з півдюжини ручних ракетних установок. Роланд показав на знак атома на них і похитав головою. Він не хотів користуватися зброєю, що могла вивільнити смертельно небезпечну радіацію, хоч би якою потужною ця зброя була. Він був не проти вбити Руйначів, якщо це буде потрібно для того, щоб вони перестали нищити Промінь, але тільки у крайньому випадку, коли їх не вдасться зупинити іншими засобами.
По боках металевої таці, на якій була купа протигазів (Джейкові вони здалися огидними, наче відітнуті голови дивних жуків), стояли два ящики з ручною зброєю: короткоствольними пістолетами-кулеметами зі словом «КОЙОТ», вигравіюваним на руків’ях, і важкими автоматами «Кобра Старз». Джейка приваблювали обидва ці види зброї (насправді його вабило до всієї зброї), але він узяв «кобру», бо цей пістолет нагадував йому втрачений «рюгер». Обойма подавалася в руків’я й містила п’ятнадцять-шістнадцять набоїв. Щоб знати це, рахувати було не потрібно, вистачило й погляду.
— Хлопці! — гукнула Сюзанна. Вона повернулася до входу в печеру. — Ідіть подивіться. Сничі.
— Зацініть кришку ящика, — сказав Джейк, коли вони всі підійшли ближче. Сюзанна відставила її вбік, а хлопець підняв і тепер захоплено роздивлявся. На кришці було зображено усміхненого хлопчика зі шрамом у формі блискавки на чолі. На носі в нього були окуляри, а на снич він спрямовував чарівну паличку. Під малюнком стояв трафаретний напис:
У ящику було дві дюжини сничів, розкладених, як яйця, в маленькі пластикові гнізда. Ніхто з Роландового загону не мав змоги як слід роздивитися сничі у бою з Вовками, але тепер у них було чимало часу, щоб потурати своїм найприроднішим схильностям і цікавостям. Усі взяли собі по сничу. Ці штуки були завбільшки з тенісні м’ячики, але важили набагато більше. На поверхні видніла сітка, що робила їх схожими на глобуси з меридіанами й паралелями. І хоча на вигляд вони здавалися сталевими, поверхня ледь відчутно прогиналася, як дуже тверда гума.
На кожному сничі була ідентифікаційна табличка, а поряд з нею — кнопка.
— Натискаєш, і він оживає, — пробурмотів Едді, і Джейк кивнув.
На вигнутому боці були також заглибинки, що якраз пасували за розміром для пальця. Джейк натиснув на неї, анітрохи не боячись, що снич вибухне чи з нього вискочить міні-бензопила й відчикрижить йому пальці. Кнопка в заглибині відкривала доступ
Частина снича з тихим звуком «умм!» від’їхала вбік. Під нею виявилися чотири крихітні лампочки-індикатори. Три з них були темні, а одна повільно пульсувала жовтим. Сім віконець показували 0 00 00 00. Під кожним була кнопка, така крихітна, що натискати її б довелося чимось тонким і гострим, на кшталт кінчика розігнутої скріпки. «Як дірка в дупі жука», — бурчав згодом Едді, поки намагався запрограмувати свого снича. Праворуч від віконець теж було по дві кнопки, позначені літерами «В» і «Ч».
Джейк показав їх Роландові.
— Одна означає «Виберіть», а друга «Чекайте». Як думаєш? По-моєму, так.
Роланд кивнув. Він ще ніколи не бачив такої зброї (принаймні не роздивлявся її зблизька), але призначення кнопок, як йому здавалося, вкупі з віконцями було очевидне. А ще він думав, що сничі будуть корисні там, де не допоможуть навіть ракетні установки з їхніми атомними набоями. ВИБЕРІТЬ і ЧЕКАЙТЕ.
ВИБЕРІТЬ… і ЧЕКАЙТЕ.
— Невже то Тед і двоє його приятелів залишили всю цю зброю тут для нас? — спитала Сюзанна.
Для Роланда не мало особливого значення, хто це все залишив, — зброя була, і цього йому вистачало, — але він кивнув.
— Як? І де вони її взяли?
Цього Роланд не знав. Розумів лишень, що ця печера — ма’сун, військова скриня. У Блакитному Раю люди воювали з Вежею, яку рід Ельда заприсягнувся охороняти. Він та його тет заскочать їх зненацька і поливатимуть вогнем, аж поки їхні вороги не поляжуть на спини і носки їхніх чобіт не дивитимуться в небо.
Або ж поки полягти не доведеться їм самим: Роланду та його ка-тету.
— Може, він пояснює це на тих касетах, які нам залишив, — припустив Джейк.
Він поставив свій новий автоматичний пістолет «кобра» на запобіжник і поклав його в сумку до своїх Оріз. Сюзанна теж зупинила свій вибір на «кобрі», прокрутивши її раз чи два довкола пальця, як це робила Енні Оуклі [52] .
— Може, й так, — всміхнулася вона до Джейка. Давно вже Сюзанна не відчувала такого комфорту в усьому тілі, не почувалася такою не-вагітною. Однак її розум щось тривожило. А може, не знаходив собі спокою її дух.
52
Енні Оуклі (I860—1926) — американська циркова артистка-снайпер.
Едді підняв шматок тканини, згорнутий у рурку і перев’язаний трьома шматками мотузки.
— Той Тед сказав, що залишив для нас карту в’язниці. По-моєму, це воно. Хто, крім мене, хоче глянути?
Глянути хотіли всі. Джейк допоміг Едді розгорнути карту. Бротіґен попереджав, що креслення досить приблизне, і то була правда: кружечки й квадратики, не більше. Прочитавши назву селища — Плезантвіль, [53] — Сюзанна знову згадала Рея Бредбері. Джейку впало в око грубе зображення компаса, де картограф біля літери «N», що позначала Північ, поставив знак питання.
53
У перекладі «Місто радості».