Тероріум

Кожелянко Василь

– Будемо голосувати?
– розпачливо спитала Роксолана.

– Ні, - сказав Кармелюк, - ми підтримуємо Довбуша!

Тарас Бульба ствердно кивнув головою.

– Хтось має план?
– спитала Роксолана, нервово кусаючи губи.

– Через тиждень вся Україна буде відзначати знаменну дату, - примирливим тоном почав Довбуш, - день народження свого улюбленого президента А. Д. Кромєшного. На Євразійській площі буде святкова дискотека…

– Але ж там буде сама молодь!
– вигукнула Роксолана.
– Майже діти…

– Правильно, - жорстоко

відрубав Довбуш, - хай батьки задумаються, яке майбутнє вони пристарали для своїх дітей! Хай схаменуться від того, що вони зробили з Україною! Хай спокутують свої гріхи - за Кромєшного, за Євразійський союз, за русифікацію, за розшматовану Україну!

– Ти… ти… - Роксолана розгубилася.

– Я солдат!
– промовив Довбуш.
– А якщо хтось…

– Досить!
– жорстко обірвала його Роксолана.
– Викладай свій план.

– Мінус хвильова бомба!

Роксолана нахмурилась. Ця страшна зброя розриває на шматки усе живе в радіусі 150 - 200 метрів від епіцентру вибуху.

– А може, звичайна пластикова вибухівка з наповнювачем?
– висунула свою пропозицію Роксолана, - вбитих буде менше, а більше поранених. Нам же головне - ефект!
– Є технічний аспект, - діловито заперечив Довбуш.
– Звичайна бомба - це великий кількакілограмовий пакунок, а мінус хвильову можна помістити у цигаркову пачку.

Там же буде повно ментів, ґебістів, золотарів, тож мішок пластиду з цвяхами і гайками наш боєць до потрібного місця просто не донесе.

– Добре, - погодилась Роксолана, - щодо виконавця, доброволець?

– Ні, - заперечив Довбуш, - добровольча ініціатива розхитує дисципліну в армії. Виконавцем буде той, кого призначить командування. Невиконання наказу - зрада!

З усіма наслідками…

– Я пропоную, - втрутився хорунжий Кармелюк, - аби це зробив…

– Боєць Чіпка, - перебив його Довбуш.

– Чіпка?!
– вигукнула Роксолана.
– Чому Чіпка?

– А чому ні?
– підло посміхнувся Довбуш.

– А що?
– підтримав його Бульба.
– Боєць кмітливий, ініціативний, інтелігентний.

– Хай Чіпка, - погодився і Кармелюк, - мені що.

Роксолана зблідла, стиснула посинілі губи і мовчки ствердно кивнула.

Довбуш з великим зусиллям стримав вдоволену по- смішку.

– Відповідальний за операцію - хорунжий Кармелюк, - розпорядилася полковник Роксолана на завершення… Серпнева дискотека на Євразійській площі у Києві мало чим відрізнялася від подібної липневої, червневої, як також і вересневої, жовтневої, травневої. Все було як завжди. Музика: рок-частушки у виконанні популярних українських колективів - «Азартниє дєвчьонкі», «Садко», «Ложечнікі інтернешнл»; публіка: зрозуміло яка; напої: розведений водогінною водою пивний порошок; ексцеси: бійки підлітків між собою та арешти міліцією бритоголових націоналістів; наслідки: ще більше забруднення центру Києва.

Чіпка, одягнутий за молодіжною модою, - в оранжеву люмінесцентну майку та широкі червоні штани, зачесаний на два проділи, з одноразовим пластиковим кухлем пивного напою в одній руці та цигаркою

в другій, крутився серед танцюючих. Удавав, що когось розшукує. Насправді він шукав місце, куди б йому покласти пачку з-під цигарок «Прима» з бомбою. Нервово-паралітичний газ у надконцентрованому стані, як пояснив йому його командир хорунжий Кармелюк. На Чіпчине запитання, для чого, мовляв, це, Кармелюк відповів: аби зіпсувати настрій узурпатору Кромєшному, адже ця дискотека влаштована на честь його дня народження… Перед операцією Чіпка хотів було перекинутися кількома словами з Роксоланою (такою коханою), але не вдалося. Командування наказало негайно вирушати до Києва.

Нарешті Чіпка вибрав місце для бомби. Він підійшов до клумби, сів на бордюр і вдав п’яного. Але не настільки, аби привернути увагу ментів. Вибравши момент, коли публіка заверещала від якоїсь банальности популярного ді-джея Пєтрушки, Чіпка простягнув руку за спину і засунув цигаркову пачку у кущ штучної жоржини. Потім глипнув на годинник, за двадцять сім десята. Рівно о десятій відходить чернівецький потяг, на який він має два квитки у СВ-купе. Чіпка допив пивний напій, докурив цигарку і пішов до станції метрополітену.

На вокзалі він узяв сумку з камери схову і пішов до потяга. Поволі, аби не бути ні першим, ні останнім, зайняв своє купе. Замкнувши двері, Чіпка швидко зняв із себе барвисте молодіжне вбрання і вдягнув кавовий модний костюм і теніску. Потім замовив у провідника вечерю в купе. Справу зроблено.

Коли годинник показав 10.30, Чіпка ввімкнув свій мобільник і налаштував на перший канал державної телевізії. Диктор зачитував вітальні телеграми президентови України А. Д. Кромєшному від керівників дружніх держав. Раптом диктор занервував, екран погас, з’явилася технічна сітка, а потім знову з’явився диктор і тремтячим голосом промовив:

– Ми перериваємо нашу передачу для повідомлення надзвичайно важливої інформації. Буквально кілька хвилин тому на Євразійській площі, де відбувалася молодіжна дискотека, спрацював потужний вибуховий пристрій. Є жертви. За даними працівників Міністерства внутрішніх справ, вибухнула мінус хвильова мікробомба.

До розслідування справи підключились КҐБ і Управління боротьби з надмірними розкошами. Перша, поки що неофіційна версія: це справа рук так званих терористів- ювелірів. А зараз, шановні глядачі, ми отримали змогу передати репортаж наших кореспондентів з місця події.

Просимо забрати з перед екранів ваших приймачів дітей.

Не рекомендуємо також дивитися цей репортаж людям із хворим серцем та нестійкою психікою.

На моніторі мобільника Чіпка побачив напис «Пряме включення» і…

Господи, та що ж це таке?! Євразійська площа була залита кров’ю, забризкана людським мозком, рясно всіяна відірваними руками, ногами, головами, понівеченими тілами…

Чіпка, схопивши себе за горло, тихо скімлив…

Розгублені офіцери міліції безцільно ходили по Євразійській площі і раз по раз затуляли долонями об’єктив телекамери. Але робили це мляво, без завзяття, тому оператор знімав далі.