Українські народні казки
Шрифт:
Був собі дід та баба. Було в них голе телятко.
Каже баба:
— Завези, діду, в ліс.
Дід каже:
— Та лучче б викормили та зарізали б.
— Я не хочу, завези та й годі!
Завіз той дід те телятко голеньке. А холодно: осінь! І покинув його. Сам вернувся додому.
Пішло те голе телятко. Іде, йде. Доганяв його кабан:
— Драстуй, голе телятко!
— Драстуй, кабане!
— Куди ти йдеш?
— Куди очі, туди й шлях.
— Ходімо
Ідуть, ідуть. Біжить і півень до них, доганяє:
— Голе телятко і кабан, підождіть!
Підождали.
— Драстуй, голе телятко!
— Драстуй, півнику!
— Куди ви йдете?
— Куди очі, туди й шлях.
— Ходімо разом.
— Ну, ходім.
Пішли вони: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур:
— Голе телятко і кабан, і півник, підождіть!
Підождали.
— Куди ви йдете?
— Куди очі, туди й шлях.
— Ну, ходімо разом.
— Ходім.
Ідуть вони, йдуть. Скаче й шило:
— Голе телятко й кабан, і півник, і качур, підождіть!
Підождали.
— Куди ви йдете?
— Куди очі, туди й шлях.
— Ходімо разом.
Ідуть вони, йдуть. Зайшли вони в ліс. Холодно: осінь! Голе телятко замерзло й пішло до кабана. А той зарився у листя й лежить.
— Кабане, давай будем хатку робить.
— Я не хочу. Я зариюся ще лучче у листя та й буду лежать.
Пішло воно. Пішло до півника:
— Драстуй, півнику!
— Драстуй, голе телятко!
— Гайда, будем хатку робить.
— Я не хочу, — каже півник, — я на одній ніжці буду стоять, а голівку під крильце заховаю та й буду так і зимувать.
Пішло голе телятко до качура:
— Драстуй, качуре!
— Драстуй, голе телятко!
— Давай будем хатку робить.
— Я не хочу. Я на одній ніжці буду стоять, а другу буду під крильце ховать, і голівку буду під крильце ховать. І так буду й зимувать.
Пішло голе телятко. Пішло воно до шила:
— Драстуй, шило!
— Драстуй, голе телятко!
— Давай будем хатку робить.
— Не хочу я. Я заженуся в дуб по саму колодочку та так буду й стоять.
Пішло голе телятко, давай само робить хатку. Зробило хатку, піч, двері. Почало топить: дров в багато в лісі. Топить воно один раз (а зима вже, холодно), біжить кабан:
— Голе телятко, одчини!
— А-а-а! А як я казало: «Хатку давай робить», ти не хотів!
— Одчини, бо я тобі хатку розрию!
Одчинило голе телятко. Живуть удвох. Біжить півник:
— Голе телятко, одчини!
— А-а! Як я казало: «Хатку робить», то ти не хотів!..
— Одчини, бо я тобі хатку розкукурікаю!
Одчинило голе телятко.
— Голе телятко, одчини!
— А-а! Як я казало, що хатку робить, то ти не хотів!..
— Одчини, бо я тобі хатку розкахкаю!
Думає голе телятко: «Наробить качур крику, прибіжать звірі, пропаду. Треба одчинить». Одчинило. Топлять вони. Ще скаче й шило:
— Голе телятко, одчини!
— А як я казало: «Хатку робить», то ти не хотіло!..
— Одчини, бо я тобі хатку розколю!
Одчинило. Уже вони усі зібрались…
От прийшло два вовки. Поставали вовки під дверима та й слухають: є добра мишоловка. Один каже:
— Лізь ти.
— Ні, ти йди вперед.
Поліз один. Як побачило голе телятко та кабан, та шило! Як пужне те голе телятко рогами, кабан зубами, а шило, як заженеться у вовка по саму колодочку.
А півень кричить:
— Подай його сюди!
А качур кричить:
— Так! Так! Так!..
Насилу вирвався вовк ізвідти: і поколений, і погризений. Ще й півень кричить:
— Подайте його сюди!..
ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ
Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колос.
— Круть, Верть, — став гукати півник, — а глянь-те-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
— Коли б це його обмолотити…
— А хто молотитиме? — питається півник.
— Не я! — одказує одне мишеня.
— Не я! — каже й друге мишеня.
— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:
— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.
— А хто понесе? — питає півник.
— Не я! — гукає Круть.
— Не я! — гукає Верть.
— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються.
Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:
— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:
— Ой, півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
— Хто ж міситиме? — питає півник.
А мишенята й знов своє:
— Не я! — пищить Круть.
— Не я! — пищить Верть.