Украі?нські народні пісні
Шрифт:
Веди мене у танець".
Бери мене за рученьку.
Веди мене у танець".
"А хто любить грибки,
А хто печерички,
А хто любить дівки,
А я - молодички!"
А хто любить дівки,
А я - молодички!"
Ой дівчина-горлиця
Ой дівчина-горлиця
До козака горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
Умер батько -
Вмерла мати - байдуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.
Я за батька книш дала
І за матір книш дала,
А за свого миленького -
Цуцика рябенького.
А за свого миленького -
Цуцика рябенького.
Ой з-за гори кам’яної
Ой з-за гори кам’яної
Голуби літають.
Не зазнала розкошоньки -
Вже літа минають.
Не зазнала розкошоньки -
Вже літа минають.
Запрягайте воли сірі,
Коні воронії,
Доганяйте літа мої,
Літа молодії!
Доганяйте літа мої,
Літа молодії!
Ой догнали літа мої
На калиновім мості:
"Гей, вернітесь, літа мої,
До мене хоч в гості!"
"Гей, вернітесь, літа мої,
До мене хоч в гості!"
"Не вернемось, не вернемось -
Не маєм до кого:
То було б нас шанувати,
Як здоров’я свого!"
То було б нас шанувати,
Як здоров’я свого!"
Ой за гаєм, гаєм
Ой за гаєм, гаєм,
Гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька
Воликом чорненьким.
Там орала дівчинонька
Воликом чорненьким.
Орала, орала,
Не вміла гукати,
Та й найняла козаченька
На скрипочку грати.
Та й найняла козаченька
На скрипочку грати.
Козаченько грає,
Бровами моргає...
Вража ж його матір знає,
На що він моргає.
Вража ж його матір знає,
На що він моргає.
Чи на мої воли,
А чи на корови,
Чи на моє біле личко,
Чи на чорні брови?
Чи на моє біле личко,
Чи на чорні брови?
Воли та корови
Усі поздихають,
Біле личко, чорні брови
Повік не злиняють!
Біле личко, чорні брови
Повік не злиняють!
Ой зацвіла рожа край вікна
Ой зацвіла рожа край вікна...
Ой мала я мужа, ой мужа, я мала
Ой мала я мужа пияка.
Нічого не робить, тілько п’є,
А прийде додому, а додому прийде,
А прийде додому - жінку б’є.
"Не бий мене, муже, не
Бо покину тебе, ще й маленьких діток,
А сама поїду в чужий край".
Ой як на лодочку сідала,
Правою ручиной, білою хустиной
Білою хустиной махала.
Ой вернися, жінко, додому.
Не буду бити, а буду любити,
Ой бо горе жити самому.
Ой вернулась жінка уночі.
Горшки побиті, а миски не миті,
А діточки плачуть на печі.
Ой зацвіла червона калина
Ой зацвіла червона калина над криницею...
Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею! (2)
Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,
А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є! (2)
В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,
Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є. (2)
"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:
Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!" (2)
"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,
Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!" (2)
"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:
Єсть у мене діточки маленькі,- горе буде без його!" (2)
Ой зійди, зійди, ти зіронько вечірняя
– Ой зійди, зійди,
Ти зіронько вечірняя!
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
Рада б зірка зійти -
Чорна хмара наступає;
Рада б дівка вийти -
Так матуся її не пускає.
Рада б дівка вийти -
Так матуся її не пускає.
Ой зіронька зійшла -
Усе поле й освітила,
А дівчина вийшла -
Козаченька та й звеселила.
А дівчина вийшла -
Козаченька та й звеселила.
– Ой ти, козаче,
Ти, хрещатий барвіночку!
Хто ж тобі постеле
У дорозі та постілоньку?
Хто ж тобі постеле
У дорозі та постілоньку?
– Ой стелеться мені
Широкий лист бурковина,
А під голови -
Голубая та жупанина.
А під голови -
Голубая та жупанина.
Ой через межу
Зелений горошок слався;
Козак до дівчини
Через люди та й поклонявся:
Козак до дівчини
Через люди та й поклонявся:
"Ой і поклоніться,
Ой ви, добрії люди,
Нехай моїй милій
Там легесенько буде!
Нехай моїй милій
Там легесенько буде!
Ох і поклоніться,
Ой ви дівчині-небозі,
А що мені добре