Українські традиції
Шрифт:
16. Щодо землі, про яку йшлося, то ніхто не знає, що ж є поза нею. Я не міг нічого ні від кого довідатися про неї такого, якого не бачив би на власні очі; навіть Арістей, як я попереду згадував, не лише в поемі, що він бував далі, ніж в іседонів, а що чував про дальні землі, то як (сам) каже, знає вже з оповідей іседонів. Усе ж таки повідомлю якомога точніше все, що я міг певного винести з усних переказів.
17. Від пристані борисфенітів – вона є середньою з-поміж надморських пристаней Скіфії – нині найближче живуть калліпіди; вони вже погречені скіфи; за ними інше плем'я, що називається алізони. Вони, калліпіди й інші, далі тримаються скіфських звичаїв, але сіють і їдять збіжжя, цибулю, часник, сочевицю і просо. Вище алізонів скіфи-орачі, що сіють збіжжя не собі на поживу, а на продаж. Ще вище неври, а поза неврами на північ, скільки знаємо, безлюдна пустеля. Оце народи, що живуть за Гіпанісом [24] на захід від Борисфена.
24
Гіпаніс – Бог, ріка, що впадає в Чорне море; Борисфен – Дніпро.
18. А як перейти Борисфен, то
25
Пантікап – ріка в Скіфії.
26
Андрофаги – грецькою «людоїди». Ближче не знаний народ.
19. На схід од скіфіф-землеробів, як перейти ріку Пантікап, живуть уже скіфи-кочівники. Вони ні сіють, ні орють. У всій країні немає дерев, лише в Лісистій. Ці кочівники займають (на схід) землі на чотирнадцять днів дороги, аж до ріки Геррос. [27]
20. За Герросом лежить так звана царська країна. Тамтешні скіфи найхоробріші й найчисленніші; вони вважають інших скіфів своїми рабами. Вони живуть на південь по Таврію, на схід по рів, що його викопали сини сліпих, і по Меотійську затоку, по пристань з назвою Кримни [28] , частина ії живе за рікою Танаїсом [29] . На північ од царських скіфів місця меланхленів [30] , чужого, нескіфського народу. Вище ж меланхленів (простягаються) болота й пустеля, скільки (лише) знаємо.
27
Ближче не знана ріка.
28
Ближче не знана місцевість; від неї одержав назву Крим (у давнину Таврія).
29
Дон.
30
Дослівно: «чорноодежники»; спадає на гадку Чернігів і Чернігівщина.
21. Як перейти Танаїс, то вже не скіфська земля, а починається край савроматів [31] . Вони розселилися від затоки озера Меотійського [32] у північний бік на п'ятнадцять днів дороги; уся їхня країна не має ні диких, ні свійських дерев. Край за ними займають будини [33] ; їхня земля вкрита змішаним лісом. На північ за будинами на сім днів дороги простягається пустеля.
22. За пустелею, якщо взяти трохи на схід, живуть фіссагети [34] , своєрідний і численний народ; вони промишляють ловами. Одразу ж за ними, в тому ж краю, інший народ, що зветься їрки [35] . Вони також живуть із ловів, а організовують їх у такий спосіб: вилазить такий (ловець) на дерево – а їх густо в усьому краю, кінь же, вивчений, лежить на череві, щоб був нижчий. Напоготові є й пес. Коли він (ловець) забачить з дерева звіра, то відразу стріляє в нього з лука, сідає на коня й доганяє, а пес біжить слідом. Од них далі на схід інші скіфи, що віддалилися від царських скіфів і прийшли в цю країну.
31
Споріднене зі скіфами плем'я. Латинські автори іменують їх сарматами; звідти східноєвропейську низину називають Сарматською низиною.
32
Див. прим. 6.
33
Правдоподібно якесь фінське плем'я; тоді фінни населяли сьогоднішню Московщину.
34
Ближче не знані.
35
Теж не знані ближче; можливо, якесь тюркське плем'я, як це пояснює Маркварт.
23. Аж до кордонів цих скіфів була земля рівнинна з досить глибокими родючими ґрунтами; звідси починається ґрунт кам'янистий і нерівний. Якщо перейти великий шмат цієї нерівної землі, то за нею зустрінуться люди на підгір'ї високих гір [36] , люди, що, як кажуть, лисі від народження, – і чоловіки, і жінки. Вони плосконосі й мають довгі бороди. Мову мають свою, а одягаються по-скіфськи, живуть із плодів дерев. Дерево, що його споживають як їжу, зветься понтікон [37] ; воно завбільшки як фігове дерево. Овочі родить подібні до гороха, з кісткою всередині. Коли вони достигнуть, перетирають їх через платок; з того виціджується юшка, чорна й густа, а називають її асхі. Вони лижуть те і п'ють змішане з молоком, а з гущі місять тісто (неначе) і їдять його. Худоби не мають багато, бо там обмаль пасовиськ. Кожний (мешканець того краю) живе під деревом; узимку накриває дерево білою повстяною рядниною, а влітку без ряднини. Ніхто з людей їх не кривдить, бо вважають святими. Вони не мають навіть зброї, а залагоджують усі суперечки між собою сусідніх народів. Якщо хтось
36
Якісь гори в Азії – можливо, Алтай.
37
Ближче не знаний овоч.
38
Не можна з'ясувати, що це за народ; можливо, якесь монгольське плем'я.
24. Аж до цих лисих добре знані земля й названі попереду народи, бо туди заходять деякі скіфи й од них легко можна довідатися (про ті краї), та й греки з порту Борисфена й інших надморських портів заходять туди. Скіфи ж, коли приходять до тих країв, беруть із собою сімох перекладачів, що перекладають із семи мов.
25. Отже, до їхньої країни добре знана земля, але про ту, що вище за них, – ніхто нічого певного не скаже. Перехід заступають високі гори, і їх неможливо перейти. Лисі розповідають – я в це не вірю, – що в горах живуть люди з цапиними ногами, а за горами – ще інші люди, які по шість місяців сплять. Але я в це не вірю. Напевне відомо, що землі на схід од лисих заселені іседонами. Але про землі на північ од іседонів та лисих нічого не знаємо – лише те, що вони розповідають.
26. Як говорять, іседони мають такі закони. Як у чоловіка вмре батько, свояки приганяють худобу, ріжуть її й розділюють м'ясо звірят і померлого батька господаря пиру. По тому мішають усе разом і роблять пир. Голову випорожнюють, вичищають, позолочують і потім вважають її за святиню і приносять їй щороку велику жертву. Таке робить син (померлому) батькові; це схоже на грецькі генезії [39] . Кажуть, що й вони справедливі люди. В них жінки й чоловіки мають однакове значення.
39
Поминки на честь померлого.
27. Цих, отже, (ще) знаємо. А вище за них, як розказують іседони, є одноокі люди й грифи, що бережуть золоті скарби. Таке говорять скіфи, а вони перейняли ці оповіді від іседонів. Щойно від скіфів ми довідалися про це й називаємо їх по-скіфськи арімаспами, бо «аріма» по-скіфському значить один, а «спу» – око.
28. Описані землі мають дуже гостру зиму: вісім місяців тривають там нестерпні морози. Як вилити в той (зимовий) час воду, то не зробиться болото, хіба що тільки як запалити вогонь. Море замерзає, Кімерійський Босфор також; скіфи, що мешкають по цей бік рову [40] , їздять по льоду навіть возами аж до (краю) синдів [41] . Така там триває зима вісім місяців, але й решту чотири місяці там зимно. Ця зима різниться від усіх зим по інших краях: о дощовій порі скрізь там не впаде нічого гідного слова, а влітку, навпаки, дуже сильні. В інші місяці гримить, та на час (зими) зовсім не буває громовиць, зате влітку буває багато громів. Як зимою загримить, то дивуються, мовби з якогось чуда; (так само) як часом трясеться земля, влітку чи взимку, то й це вважають у Скіфії за велике диво. Коні добре витримують ці зими, зате мули та осли ніяк не можуть витримати; в інших краях навпаки, коні, як зимно, замерзають, осли ж і мули витримують.
40
Про цей рів див. розд. 3.
41
Синди жили над дол. Кубанню, на Таманськім півострові над берегом Чорного моря.
29. Думаю, що тому у тамтешньої звироднілої породи волів не ростуть роги. За мою думку промовляє й Гомерове слово в «Одіссеї» [42] , що звучить: В Лівії був, де ягнята родяться прямо з рогами [43] . Цілком правильно, що в зимнім підсонні звірятам або зовсім не виростають роги, або ростуть дуже мізерно.
30. Так там діється через морози. Та мені дивно (вже від початку відступаю від теми!), чому в усій Елеї [44] не можуть виводитися мули, хоч там немає ні зимного підсоння, ні іншої виразної причини до того. Самі елейці кажуть, що в них через якесь прокляття не виводяться мули. Як приходить час запліднення кобил, гонять їх до сусідів. У сусіднім краю пускають до них ослів і тримають їх (кобил) там доти, доки не заплідняться, а тоді женуть назад (додому).
42
Гомер – найбільший грецький поет, XII ст., автор «Іліади» – епопеї про Троянську війну, й «Одіссеї», що розказує про пригоди грека Одіссея.
43
«Одіссея», пісня ІV, вірш 85; переклад Петра Ніщинського. (Про Ніщинського гл. Т. Коструба. Петро Ніщинський, музик і фільольог. «Мета», 1931, ч. 8.)
44
Елея або Еліда – країна в Пелопоннесі.
31. А щодо того пір'я з оповідей скіфів, що наповнює повітря і через яке не можна нічого бачити, ані перейти далі, то про нього так думаю. В тій північній країні все йде сніг, слабше влітку, ніж узимку, як звичайно; хто бачив зблизька сніг, зрозуміє, що кажу: сніг подібний до пір'я. Через ту зиму не можна мешкати далі на північ від тієї землі. Як скіфи та їх сусіди розказують про те пір'я, то, на мою гадку, говорять про сніг. Ось стільки оповідають про ті найдальші краї.
32. Про гіпербореїв не оповідають нічого ні скіфи, ні інші, що там мешкають, лише іседони. Та, по-моєму, й вони, власне, нічого не розказують, бо тоді й скіфи розказували б щось про однооких, як і вони. Про гіпербореїв говорить Гесіод [45] , а також і Гомер ув «Епігонах», якщо справді це він їх написав.
45
Гесіод – грецький письменник VII ст.