Українські традиції
Шрифт:
74. У них ростуть коноплі, подібні у всьому до льону, тільки більші і грубіші: щодо цього коноплі перевершують льон. Вони ростуть сіяні й дикі. З них роблять фракійці одяг, у всьому подібний до лляного; якщо хтось близько не був би обізнаний з тим одягом, не розпізнав би, чи лляний він, чи конопляний; хто не бачив (ніколи) конопель, подумає, що це лляний одяг.
75. Скіфи беруть насіння з тих конопель, залазять під покривало й кидають насіння на розпечений камінь. Воно курить й видає стільки пари, що більше не дасть ніяка грецька парна, а скіфи волають від радості в парі. Це в них замість миття, бо у воді зовсім не миються, їхні жінки розтирають на шорсткому камені кипарисове, кедрове і кадильне дерево, поливають водою, а як перетруть, намащують тією гущею тіло й лице. Від того мають гарний запах. На другий день змивають мазь і стають чисті й лискучі.
76. До чужих звичаїв мають (скіфи) велику відразу. Вони навіть між собою не переймають нічого, а вже тим більше від греків. Це показала пригода з Анахарсісом, а потім із Скілом. Анахарсіс звидів багато країн і показав себе мудрою людиною. Коли він повертався до Скіфії й плив через Геллеспонт, пристав до Кизика. Там саме застав святочну відправу на честь Матері Богів [94] .
94
Мати Богів, або Кібела, була шанована в Малій Азії.
77. Та я чув іще й іншу оповідь від пелопоннесців. Вони розказують, що Анахарсіса вислав цар скіфів, щоби набрався грецької мудрості. Як він повернувся додому, сказав до того, що його вислав, що всі греки мудрі в різних галузях, крім лакедемонійців [95] , та зате лише вони одні вміють мудро говорити й відповідати. Але це так лише видумали собі греки, бо той чоловік, як я вже попередньо сказав, загинув. Це все терпів він через чужі звичаї й через те, що спілкувався з греками.
95
Лакедемонійці – спартани.
78. По довгих роках сталося таке саме зі Скілом, сином Аріапіфа. У Аріапіфа, скіфського царя, народився серед інших дітей Скіл. Мав його (Аріапіф) від жінки істріянки [96] , не від місцевої. Мати навчила його (Скіла) грецької мови і грецького письма. За якийсь час Спаргапіф, цар агафірсів, підступно вбив Аріапіфа і Скіл перейняв володіння і дружину батька на ім'я Опія. Опія була скіф'янка; вона мала від Аріапіфа сина Оріка. Скіл панував над скіфами, але не вподобав собі скіфського способу життя: він змалку був більше схильний до грецьких звичаїв, бо так його виховано. Він робив так. Як привів скіфське військо до міста борисфенітів, – а самі борисфеніти кажуть, що вони мілетійці [97] , – отже, як лише прибував туди Скіл, лишав військо перед містом, а сам ішов до міста й замикав брами. Там скидав скіфський одяг і вбирався в грецький. У ньому ходив на зібрання без (скіфської) дружини й без нікого (зі скіфів). Браму стерегли, щоб ніхто зі скіфів не бачив його в тому одязі. Він жив тоді цілком по-грецьки й приносив жертви богам за грецькими обрядами. Поживши так місяць або й більше, вбирався знов у скіфський одяг й вертався додому. Так він робив часто, навіть побудував собі дім у Борисфені й узяв собі звідти дружину.
96
Істріянка – з Істрії.
97
Мілетійці – мешканці (або колонія з) Мілету в Малій Азії.
79. Та його таки мало спостигнути нещастя. Воно сталося при такій нагоді. Він хотів посвятитися Діонісові – Вакхові [98] . Коли вже мало відбутися посвячення, сталося велике диво. Він мав у місті борисфенітів гарний, великий дім, я щойно про нього згадував. Довкруг нього стояли вирізані з білого каменю сфінкси й грифи [99] . В цей дім бог ударив стрілою [100] , й він згорів дотла, але Скіл, незважаючи на це, докінчив посвячення без найменшої затримки. А скіфи насміхалися з греків за поклоніння Вакхові. Вони кажуть, що не годиться вишукувати собі такого бога, що наказує людям шаліти. Коли ж Скіл був уже посвячений Вакхові, подав хтось вість (про це) такими словами: «Ви висміюєте нас, скіфи, що служимо Вакхові і що бог нас доводить до шалу. А ось тепер бог опанував і вашого царя; він посвятив себе Вакхові й через нього тепер шаліє. Як мені не вірите, то ходіть зі мною, я вам покажу». З ним і пішли скіфські старшини, а тоді борисфеніт завів їх потайки на вежу й там умістив. Скіл надійшов у той час із юрбою, і скіфи побачили його в шалі. Вони стали обурюватися й зараз-таки пішли й розказали цілому військові те, що бачили.
98
Вакх – бог вина й весняного врожаю.
99
Сфінкси – леви з людськими обличчями; грифи – звірі з крилами; все це витвір уяви східних народів, який від них прийняли греки.
100
Себто громом; бог – Зевс.
80. Коли ж Скіл по тому вернувся до краю, скіфи вибрали царем його брата Октамасада, сина доньки Терея, і збунтувалися проти Скіла. Він довідався про те, що вчинили проти нього, та про причину того й утік до Фракії. Та коли про це довідався Октамасад, вирушив походом на Фракію. Як став над Істром, вирушили проти
101
Тодішній фракійський цар.
81. Про кількість скіфів я не міг точно дізнатися, але чув різні свідчення про їх число: одні кажуть, що скіфів дуже багато, а інші, що власне скіфів дуже мало. Але це я бачив на власні очі. Є між Борисфеном і Гіпанісом край, що зветься Ексампей, – той самий, який я щойно згадував, як говорив про тамтешнє джерело гіркої води, що впадає до Гіпаніса й робить його воду неможливою до пиття. (Отже) в тому краю є мідяний казан, ушестеро більший від того, що стоїть при вході в Понт [102] , пожертвуваний Павсанієм, сином Клеомброта. Як хто не бачив його, то так опишу. Той казан, що є у Скіфії, легко вмістить у собі шістсот амфор [103] , стіни ж того скіфського казана грубі на шість пальців. Місцеві люди казали, що він вилитий з вістрів стріл. (Це було так). Їхній цар, на ймення Аріант, хотів знати кількість скіфів і наказав, щоби кожен скіф приніс вістря стріли, хто ж не принесе, згине (за кару). Вони й позносили величезну кількість вістрів, і цар задумав зробити з того пам'ятку: з тих стріл зробив казан і поставив його в краю Ексампеї. Таке я чув про кількість скіфів.
102
Чорне море.
103
Амфора – ваза, посудина для вина.
82. Незвичайного нічого в їх краю немає, крім хіба численних величезних рік. А що ще гідне подиву, крім рік і розміру рівнини (степу), розкажу. Жителі показують слід стопи Геракла в скелі, подібний до відбитку стопи людини, довжиною на дві стопи, коло ріки Тіраса. Таке оце все; тепер повернусь до своєї оповіді, що я почав спочатку.
83. Коли Дарій готувався до походу проти скіфів і посилав посланців з наказами до одних, щоб готували піше військо, до других, щоб ладнали кораблі, до інших знову, щоб будували міст через Фракійський Босфор [104] , Артабан, син Гістаспа, брат Дарія, відраджував проти походу на скіфів і вказував на неприступність скіфів; та як не міг його (Дарія) переконати, дав спокій. Дарій же, приготувавшись, вирушив з військом із Суз.
104
Нині Босфор.
84. Там просив Дарія Еобаз, перс, що мав трьох синів, і всі мали йти з військом, щоби йому одного лишив. Він (Дарій) сказав, що як приятелеві й до того скромному в проханні лишить йому всіх трьох синів удома. Еобаз дуже зрадів, бо сподівався, що його сини не підуть із походом; але той (Дарій) наказав тим, що стояли коло нього, вбити всіх синів Еобаза. Вони повбивали їх і лишили на місці.
85. Тим часом Дарій вирушив із Суз і прибув до Калхедонії над Босфором, там, де був побудований міст. Там сів на корабель і поплив до так званих Кіанеїв, де давніше, як кажуть греки, плавали [105] . Він сів у святилищі й дивився на Понт, а на нього варт було дивитися, бо воно найдивніше з усіх морів. Уздовж має воно одинадцять тисяч сто стадій, а вшир, у найширшому місці, три тисячі чотириста стадій. Устя того моря має ширини чотири стадії, а довжина устя, що називається Босфор, – на ньому збудовано міст, – сто двадцять стадій; Босфор же тягнеться аж до Пропонтиди [106] . Пропонтида, що має вширш п'ятсот стадій, а вздовж тисячу чотириста, вливається в Геллеспонт [107] , що має вширш сім стадій, а вздовж чотириста. Сам Геллеспонт вливається в гирло моря, званого Егейським.
105
Кіанеї – два скелястих острови на Босфорі біля Візантії, звані також Симплегади.
106
Мармурове море.
107
Дарданелли.
86. Все це виміряно в такий спосіб: взагалі корабель робить у довгий день сімдесят тисяч оргій, а вночі шістдесят тисяч. Від устя до Фазіса – сюди Понт найдовший – треба плисти дев'ять днів і вісім ночей; це становить сто десять тисяч сто оргій, а з тих оргій виходить одинадцять тисяч сто стадій. До Феміскіри [108] ж, що над рікою Фермодонтом, від Сінду – тут Понт найширший – треба плисти три дні і дві ночі; це становить тридцять тисяч тридцять оргій, а три тисячі триста стадій. Так я виміряв Понт, Босфор і Геллеспонт, такі вони завбільшки. Коло Понту є ще озеро, не дуже менше від нього самого, що впадає до нього (Понту); воно зветься Меотида [109] й Матір'ю Понту.
108
Феміскіра – місто в Малій Азії над Чорним морем; Фермодонт – ріка в Каппадокії (Мала Азія), впадає до Чорного моря; Сінд – країна в Малій Азії, на схід від Босфору.
109
Азовське море.