Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ка Русь згадується у французьких епічних поемах і

лицарських романах близько сімдесяти разів. У свою

чергу літописці й письменники Київської Русі виявля-

ли інтерес до справ і подій, які відбувалися у Франції.

У грудні 1240 року монголо-татари здобули Київ,

вщент його зруйнувавши. Київська Русь припинила

своє існування. У 1245 році докладну інформацію про

це подав на Ліонському соборі київський митрополит

Петро Акерович.

11

Після втрати державності

українці продовжували

підтримувати зв'язки із Францією впродовж багатьох

століть. Тривають вони і нині. Стосунки між двома на-

ціями у різні періоди історії мали культурний, війсь-

ковий або політичний характер.

Починаючи із другої половини 14-го століття бага-

то українців здобувало освіту в навчальних закладах

Парижа і Страсбурга. Неодноразово у війнах, які вела

Франція, на службі французького уряду перебували

загони українських козаків. Франція надавала при-

тулок політичним емігрантам з України. Один з них,

Григор Орлик, став Національним героєм Франції.

У Паризькій опері виступали видатні українські ви-

конавці Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька,

Іван Алчевський, Мирослав Старицький (Міро Скаля).

На міжнародних конкурсах вокалістів у Тулузі бра-

ли участь українські співаки Андрій Кікоть, Н.Куде-

ля, Бела Руденко, Зоя Христич.

У Парижі довгі роки жили і творили письменниця

Марко Вовчок, художники Михайло Ткаченко, Микола

Гриценко, Олекса Грищенко, нобелівський лауреат, біо-

лог Ілля Мечников, видатний артист балету 20-го сто-

ліття киянин Серж Лифар та інші.

У Першій світовій війні українці разом із францу-

зами воювали проти Німеччини. Багато українців було

учасниками французького Руху Опору проти фа-

шистських окупантів у Другій світовій війні.

В Україні жили, діяли або писали про неї французи

та їх нащадки: військовий інженер-фортифікатор і кар-

тограф Ґійом де Боплан, історики П'єр Шевальє і Жан

Бенуа Шерер, градоначальник Одеси Арман Емманю-

12

ель Рішельє, живописці Теодор Жеріко, Орас Верне і

Ежен Делякруа, письменники Вольтер, Оноре де Баль-

зак, Віктор Гюґо, Проспер Меріме і Ґійом Аполлінер,

архітектори Жан Валлен-Деламот і Жан Тома де То-

мон, родина діячів культури із нащадків французьких

емігрантів Ґе, скрипаль Михайло Сікард, філолог-сла-

віст Луї Леже, гуманіст Мішель Ремі та багато інших.

На честь французьких і українських діячів встановле-

ні пам'ятники і названі вулиці. На Приморському буль-

варі Одеси стоїть пам'ятник герцогу Арману Емманюелю

Рішельє, одна з вулиць міста — Французький буль-

вар. Іменами французьких письменників Оноре де Бальзака,

Еміля Золя та Анрі

Барбюса названі вулиці Києва. У 1970 році

містом-побратимом Києва стала Тулуза, а його Дарницький і

Дніпровський райони поріднилися з французькими містами

Роменвілєм і Шалетом. Крім Києва з містами Франції

поріднилися

також

інші

міста

України.

На березі протоки Па-де-Кале французи встановили по-

груддя запорізького полковника Івана Сірка. У Парижі

на бульварі Сен-Жермен є сквер імені Тараса Шевчен-

ка з пам'ятником Кобзарю, а в Тулузі одна з вулиць на-

звана його ім'ям. Летовище Орлі під Парижем названо на

честь Григора Орлика. В місті Енен-Льєтері встановлено

пам'ятник герою французького Руху Опору Василю По-

рику, чиє ім'я викарбоване на стіні фортеці міста Арраса.

Книга присвячена видатним постатям, які

твори-

ли і творять історію України і Франції. Вона написана

на основі відомостей різних енциклопедичних видань,

спогадів, біографічних довідників і нарисів, мемуарної

літератури та інших джерел.

Дати подій відповідають новому календарному стилю.

Автор висловлює глибоку вдячність усім, хто сприяв

у роботі над цією книгою, особливо завідуючій відділом

13

краєзнавства Луганської обласної універсальної нау-

кової бібліотеки імені М.Горького Людмилі Соколовій.

14

ПРО АВТОРА КНИГИ

Ткаченко Анатолій Фе-

дорович (р.н. 1932, м. Ов-

руч Житомирської обла-

сті)

—

морський офіцер,

інженер-механік,

педагог,

кандидат технічних наук,

професор. Закінчив Луганський

машинобудівний технікум (1951)

і Київське військово-морське

політичне училище (1954).

Служив на мінних тральщиках

Балтійського флоту, брав участь у

траленні бойових мін. Після

виходу у відставку закінчив два

вищих учбових заклада. З 1958

року працював у науково-

дослідних та учбових інститутах