В океані
Шрифт:
Клочкувате, олов'яносіре море, гойдаючись, мчало внизу. Вгорі проносилось, гойдаючись, клочкувате, олов'яносіре небо…
«Ось основне. Постаратися забути про качку, зосередитись на іншому». Андросов добре засвоїв це правило ще у воєнні роки, коли бувало корабель, на якому служив, починало кидати свіжою хвилею, а він ішов на бойові пости, до людей, — і думки про успішне завершення походу примушували забувати про все, крім справи.
Він розжав зведені на кронштейні пальці, і ноги відразу, немов самі собою, побігли
Йому вдалося вхопитися за слизький поручень трапа. Спустився вниз по східцях, що вислизали з-під ніг, пробіг серед піни, яка захлюпувала йоги, добрався до кормової лебідки.
Зовсім недалеко видно було оточений пінявими вирами док. Серед цих вирів рухалися маленькі постаті в безкозирках і в брезентових куртках.
Вони рухалися впевнено й швидко, працюючи з тросами, і так само впевнено й точно працювали біля кормової лебідки «Прончищева» військові моряки й матроси криголама з боцманом Птициним на чолі.
Переводячи подих, Андросов зупинився біля лебідки. Роздивившись, побачив синюватобліде, страдницьке обличчя одного з матросів. Матрос не брав участі в спільній праці, вхопившись за фальшборт, майже обвис над киплячими хвилями, що злітали вгору до самого його обличчя.
— Товаришу Шебуєв! — покликав Андросов. Відчував, як піднімається нудотне головокружіння, як холодний хворобливий піт проступає на лобі, але різко ступнув до матроса. — Товаришу Шебуєв!
Матрос повернув до нього змарніле обличчя.
— Дуже порадувався б дехто тут на березі, коли б не подолали шторму ми, радянські мореходи!
Матрос спробував випрямитися.
— Комсомолець Шебуєв! Дивіться — всі товариші ваші працюють! Невже не справитесь самі з собою! Ремінь тугіше затягніть, на воду не дивіться… Думайте, як краще виконати свій обов'язок.
З силою, несподіваною для самого себе, він підтримав матроса, що ступнув до лебідки.
— Справлюся… товаришу капітан третього рангу! — сказав крізь зуби Шебуєв. Затягнув неслухняними пальцями ремінь. Краска знову проступала на його обличчі. Наступної миті він, ще невпевнено, вхопився за трос, потягнув його разом з іншими…
В зимову кампанію цього року «Прончищев» багато й плодотворно працював у важких льодах Балтійського моря. Він розчищав шлях затертим кригою кораблям, буксирував судна, що втратили власний хід. Криголам сам одного разу був на краю загибелі: його несло бортом на скелястий острів Калке. Команда вже зібралася спускати шлюпки, але витримка капітана й екіпажу врятувала судно від аварії.
Коли торосистий лід затер транспорт «Магадан», зламав йому руль і команда транспорту лише з наших літаків одержувала їжу та прісну воду, «Прончищев» пробився до «Магадана», вивів його з крижаного полону.
І нині в морі під час шторму моряки криголама впевнено несли вахту на верхній палубі й біля машин.
Андросов спустився в котельне відділення.
Механіки й кочегари діловито управляли механізмами, що утворювали вогненну кров криголама.
У жарких надрах «Прончищева» сильніше відчувалася качка, було важко ходити по слизьких ґратчастих площадках, що перекривали яруси машинного залу іі кочегарки.
Величезні шатуни злітали й опускались в електричному світлі. В топках гоготіло нафтове полум'я. Між гарячими котлами, у вузьких трикутних проходах, людей кидало від стінки до стінки.
У молодих моряків крутилися голови від качки й жари, але вони помітно підтягувалися за прикладом старших товаришів.
І старший механік Тихон Матвійович з йоржиком сивіючого волосся над завжди сердитим, трохи одутлим обличчям раз у раз спускався в машину, слухав роботу механізмів.
Цікава людина Тихон Матвійович. Великий любитель класичної музики. В його каюті намертво принайтований до столу патефон із солідним запасом пластинок.
Майже половину своєї зарплати Тихон Матвійович щоразу витрачає на купівлю нових пластинок. Улюблена його розмова — про життя й творчість композиторів усіх часів і народів…
Тьмяні відсвіти вогню падали на смуги тільників Ілюшина і молодих кочегарів Федіна та Петрова, що несли вахту біля топок.
— Ну, як вахта, друзі? — весело сказав Андросов, намагаючись перекричати шум вентиляторів. — Входимо на зовнішній рейд Гетеборга, скоро ставатимемо на якір.
— Та ось комсомольці наші трохи здають! — прокричав у відповідь Ілюшин. — Наче думають, що зараз саме час на койки завалитися.
Криголам різко хитнуло, пішли вниз полум'яні отвори топок. Андросов не втримався б на ногах, якби Ілюшин не вхопив його за руку. Федін і Петров стояли зсутулившись, важко й нерівно дихали.
— Комсомольці — майбутні комуністи — здають? Не вірю! — Таке здивування пролунало в голосі Андросова, що обидва молоді кочегари випрямилися. — Начальник експедиції наказав передати подяку кочегарам «Прончищева» за хорошу роботу!
Спершу йому здалося, що не перекричить шуму кочегарки, але тепер почував — котельні машиністи слухають його слова.
— Шторм минає. Ще трохи напружитись — і перемога!
— Єсть ще трохи напружитись! — сказав Петров, випрямився, пильно вдивляючись у скло водомірної колонки. Федін промовчав, але його рухи теж стали зібранішими й точнішими.
Капітан третього рангу відвідав інших кочегарів, потім ішов по стальних площадках машинного залу, мимо розподільних дощок і величезних, виблискуючи маслом колінчастих валів, що безшумно оберталися.