Воскреслий із мертвих
Шрифт:
— Ліки є, — посміхнувся сухенько фон Ланц у сиву-сиву борідку. — Природа. І цю хворобу лікуватиму не я… Її лікуватиме ось хто! — він, намагаючись дотягтися до плеча Мазура, поплескав його
— Так, пане Моріс…
— Тоді все о’кей, як кажуть американці англійською мовою! Поїхали!
Кортеж із трьох автомашин вирушив убік Києва…
Рівно через день після того, як операція воскресіння минула щасливо, капітан Дубль зустрівся з приватним сищиком Кублеєм. їх шляхи знову пересіклися…
— Шерше ля фам? — спитав капітан Дубль.
— Шерше ля фам, — відповів сищик Кублей.
— Можете поділитися секретом. Боюсь, ми знову розслідуємо одну й ту ж справу…
— Боюсь і я, капітане. Але хто не ризикує, той не п’є шампанського. Як там вродлива мамочка Лідія Андріївна?.. Зустріла сина з того світу?
— Звичайно,
— І як? Якщо це не секрет капітана Дубля?
— Це секрет професора пана Моріса фон Ланца.
— І в чому він полягає? Ви можете просвітити представника мас?
— Все геніальне у простоті. Клин клином вибивають.
— Хотів би я бути тим клином…
— Боюсь, Кублею, клином буде хтось інший…
— І все-таки?!
— Фон Ланц роздягнув, як ви кажете, мамань до одягу Єви. І попросив її зовсім розслабитися, а коли із-за ширми, за якою переодягаються, вийшов не професор Моріс фон Ланц, а її син, як воскреслий із мертвих, вона зойкнула і, як ви здогадались, прикрила свою святість руками…
— Отже, вона мала тепер чим його обійняти? Не те слово, Кублею. Не те слово…
— А яке ж?
— Воно ще в літературі не знайдене…
— Хепі-енд?
— Хепі-енд!