Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Про що ти говориш? Ти ж сам казав мені, коли у мене минулого разу була така проблема, що з'єднання з чарівником виправить це. Ти говорив, що для чарівника легка справа — виправити дисгармонію з даром.
— Так і повинно бути. Але твій дар якимось чином перетворився на вузол — зашморг, який і душить тебе.
— Але ж ти провидець і чарівник. Енн, ти — чаклунка. Разом ви знаєте більше про магію, ніж будь хто з нині живучих. Адже ви вивчали її на протязі майже тисячі років.
— Річард, подібних тобі не народжувалося протягом трьох тисяч років. Ми багато чого не знаємо про те, як працює
— І що мені тепер робити?
Натан відвів убік блискучі очі.
— Твій дар вбиває тебе, Річард. Я не знаю причини, але боюся, що він перейшов у фазу, яка не схильна контролю і веде до загибелі.
В очах Енн стояли сльози.
— Річард… Мені так шкода, — промовила вона.
Річард перевів погляд з одного збентеженого лиця на інше.
— Я думаю, це не має значення, — вимовив він.
— Що значить, не має значення? — Насупився Натан. Річард встав, тримаючись за стінку, щоб не втратити рівновагу.
— Я отруєний. Протиотрута знищена… Немає можливості вилікуватися. Я боюся, що втрачаю час. Вважаю, з моїм даром зіграли злий жарт — йому не встигнути здолати мене. Отрута явно збирається прикінчити мене раніше. Енн встала і стиснула його руки.
— Річард, нам не вдалося допомогти тобі прямо зараз, але ти можеш щонайменше відпочити, поки ми намагаємося зрозуміти…
— Ні, — відкинув її турботу Річард. — Ні. Я не можу витрачати час, коли його залишилося у мене так мало. Мені треба дістатися до Келен.
Енн прочистила горло.
— Річард, ми з Натаном дуже довго чекали твого народження в Палаці Пророків. Ми працювали над усуненням тих перепон, що лежали на твоєму шляху, тих, які показало нам пророцтво. Пророцтва вважають тебе центром майбутнього. Вони фактично стверджують, що тільки в тебе є шанс на порятунок нашого світу. Ми хочемо того, щоб ти очолював нас в цій битві.
— Ми не знаємо, що не так з твоїм даром, але можемо працювати над цим. Ти повинен бути тут, щоб, якщо ми знайдемо вирішення цієї проблеми, ми змогли вивільнити твою силу, — додав Натан.
— Я не доживу до того моменту, коли ви зможете вилікувати мене. Ви хіба не бачите? Отрута швидко вбиває мене. Мені сказали, що у цього отруєння три стадії. Я вже увійшов в третю стадію: втрату зору. Я вмираю. Мені потрібно використати час, який у мене залишилося, щоб знайти Келен. У вас не буде мене, щоб повести вас, але якщо я визволю її від Ніколаса, у вас буде Мати-Сповідниця, щоб замінити мене, очолить вас в боротьбі.
— Ти знаєш, де вона знаходиться? — Запитав Натан.
Річард зрозумів, що в стані повного зосередження, якого він досяг у цьому тихому місці, поки Натан намагався допомогти йому, до нього дійшло, куди Ніколас міг швидше за все забрати Келен. Йому необхідно потрапити туди, поки Ніколас ще залишається з нею там.
— Так. Думаю, що знаю.
Річард
— Ми йдемо. Прямо зараз. Я думаю, що знаю, куди Ніколас забрав Келен. Нам потрібно поспішати.
— Ти знаєш? — Перепитала Дженнсен, що тримала Бетті на мотузці поряд з собою.
— Так. Нам час іти, — відповів він сестрі.
— Тоді де вона? — Запитала дівчина.
Річард змахнув рукою.
— Оуен, пам'ятаєш, ти розповідав про укріплений табір Імперського Ордена, який вони збудували, коли в перший раз прийшли в Бандакар і турбувалися про свою безпеку?
— Прямо поруч з моїм містом, — відгукнувся чоловік.
— Правильно, — кивнув Річард. — Я вважаю, що Ніколас відвіз Келен туди. Це надійне місце, яке вони побудували, щоб тримати жінок у полоні. Там буде безліч охороняючих його солдатів. Крім того, це місце побудоване так, щоб його було зручно захищати. Тому туди буде набагато складніше потрапити, ніж в будь-яке місто цієї країни.
— Тоді як ми туди потрапимо? — Поставила запитання Дженнсен.
— Ми зрозуміємо, як це зробити, коли доберемося туди і побачимо цей табір.
Натан підійшов до стоячого в дверях Річарда.
— Ми з Енн підемо з тобою. Ми можемо допомогти звільнити Келен з лап Ковзаючого. Під час шляху ми зможемо працювати над розплутуванням твого дару.
Річард стиснув плече Натана.
— У цій країні немає коней. Якщо ви зможете бігти нарівні з нами, то ласкаво просимо. Але я не можу затримуватися через вас. Ні я, ні Келен не маємо надто багато часу. Ніколас не буде тримати її там занадто довго. Після того, як він передихне і запасеться провізією, він покине цю країну, і тоді буде набагато складніше знайти його. Ми не можемо втрачати час і збираємося подорожувати так швидко, як це тільки можливо.
Натан розчаровано опустив очі. Енн коротко обняла Річарда.
— Ми занадто старі для того, щоб бігти з тією ж швидкістю, з якою можеш бігти ти і ця молодь. Коли ти відбереш нашу дівчинку у ковзаючого, повертайся назад, і ми зробимо все, щоб допомогти тобі. Ми будемо займатися цією проблемою, поки ти витягаєш Келен з його кігтів. Повертайся і ми знайдемо рішення.
Річард знав, що не проживе так довго і розумів всю нездійсненність надій, які живили добре серце Енн.
— Гаразд. Що ти можеш мені розповісти про Ковзаючого? — Звернувся він до пророка.
Натан провів великим пальцем по губах, обдумуючи питання.
— Ковзаючий краде душі. Проти них немає захисту. Навіть я безсилий зупинити їх.
Річард не думав, що потребує ще яких-небудь пояснень.
— Кара, Дженнсен, Том. Ви підете зі мною, — розпорядився він.
— Як щодо нас? — Запитав Оуен.
Енсон стояв поруч з другом і, схоже, палко бажав приєднатися до експедиції з порятунку Матері-Сповідниці. Він кивнув, коли Оуен поставив запитання. Були й інші, хто стояв, чекаючи, навколо будинку, де Натан намагався допомогти Річарду. Всі вони люто билися в останній битві. Якщо він збирався повернути Келен, йому було б добре мати з собою щонайменше кількох людей.