Второе нашествие янычар. История создания «национально свидомых»

Русин

Источник «Збірник пісень Студентського братства Львівської політехніки. — Львів, 2000»

Для более взрослых детишек предложены более взрослые песни:

АРІЙ ПРОЩАЄТЬСЯ

Як це часто буває, як рідко — Вибір падає раптом до ніг. Я сьогодні нап’юся, як дідько, І рабів відлупцюю своїх. Я тобі подарую півночі, А півночі віддам самоті. Шліфуватиму свастя золочене На шоломі, мечі, щиті. Я

молитимусь Сонцю всевишньому, Під його благодаттю засну. Ти мене зрозумієш і вибачиш, Що шалено кохаю… війну! Що шалено кохаю війну! (2) Побажай мені ніжної смерті І багато питної води. Я упертий і дуже відвертий: Хочеш — жди. А не хочеш… Хочеш — жди. А не хочеш — не жди! (3)

АРИЙ ПРОЩАЕТСЯ

Как это часто бывает, как редко — Выбор падает внезапно к ногам. Я сегодня напьюсь как черт, И рабов отлуплю своих. Я тебе подарю пол ночи, А пол ночи отдам одиночеству. Буду шлифовать золоченую свастику На шлеме, мече и щите. Я буду молится Солнцу всевышнему, Под его благодатью усну. Ты меня поймешь и простись, За то, что безумно люблю… войну! Что безумно люблю войну! (2) Пожелай мне нежной смерти И много питьевой воды. Я упрямый и очень откровенный: Хочешь — жди. А не хочешь… Хочешь — жди. А не хочешь — не жди! (3)

Источник: «Пісневир: Молодіжний співаник. — Львів, 2001»

МИ ЙДЕМ ВПЕРЕД

Ми йдем вперед. Над нами вітер віє, І рідні нам вклоняються жита. Від радості аж серце мліє. За волю смерть нам не страшна! Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє. Гармати б'ють, здригається земля. І гордість в грудях розпирає. За волю смерть нам не страшна! Ми йдем вперед. Здалека чути гуки. Гармати б'ють, і крові всюди вщент. Не буде більш терпінь і муки! Вперед! — Там воля або смерть! Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють, Гримлять пісні, аж земленька свята Дрижить під нами дорогая. За волю смерть нам не страшна! Ми йдем вперед. Над нами вітер віє, І рідні нам вклоняються жита. Від радості аж серце мліє. За волю смерть нам не страшна!

МЫ ИДЕМ ВПЕРЕД

Мы идем вперед. Над нами ветер веет, И

родная нам поклоняется рожь. От радости аж сердце млеет. За волю смерть нам не страшна! Ми идем вперед. Над нами солнце сияет. Пушки бьют, содрогается земля. И гордость грудь распирает. За волю смерть нам не страшна! Ми идем вперед. Издали слышны стоны. Пушки бьют, и крови везде полно. Не будет больше терпения и муки! Вперед! — Там воля или смерть! Звенят сабли, как солнце ясное сияют, Гремят песни, аж землица святая Дрожит под нами дорогая. За волю смерть нам не страшна! Мы идем вперед. Над нами ветер веет, И родная нам поклоняется рожь. От радости аж сердце млеет. За волю смерть нам не страшна!

Источник: «Звитяга. Книжечка учасника табору. — 2002»

ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГА

Гей-гу, гей-га, таке то в нас життя. Наплечники готові, прощай, моє дівча! Сьогодні помандруєм. Не знаємо й самі, Де завтра заночуєм, чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові! Прапор червоно-чорний — це наше все добро, Червоне — це кохання, а чорне — пекла дно. Усі дівчата знають пекельні барви ці, Забути їх не можуть. Чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові! А як прийдеться стати із зброєю в руках, Маршалок поведе нас, замає гордо стяг! І сипнемо сто тисяч у груди сатані, Люциперові решту! Чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові! Як впадеш в вовчу пастку, чи зловишся на дріт, На всі питання ката давай один отвіт: «Ми до ОУН належим, а батько наш Євген», І слава Україні полине ген-ген-ген! Гей-гу, гей-га, полине ген-ген-ген!

ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГА

Гей-гу, гей-га, такая у нас жизнь. Наплечники готовы, прощай, моя девчонка! Сегодня отправимся. Не знаем и сами, Где завтра заночуем, черти мы лесные! Гей-гу, гей-га, черти мы лесные! Знамя красно-черное — это наше все добро, Красное — это любовь, а черное преисподней дно. Все девчонки знают адские цвета эти, Забыть их не могут. Черти мы лесные! Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные! А как придется встать нам с оружием в руках, Маршалок поведет нас, зареет гордо стяг! И сыпнем сто тысяч в грудь сатане, Люциферу остальное! Черти мы лесные! Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные!