ЯБЛОКО
Шрифт:
– Програма вашого інституту побудована на християнських цінностях і передбачає, що людина практикує духовне життя в рамках церкви, тобто молиться, сповідається, пос¬тить, намагається долучитися до таїнств. Фактично, в неї вже сформовані певний спосіб мислення і стиль життя. Але якщо дівчина чи хлопець не долучені до церковного життя – що тоді?
– Звісно, ідеальний варіант – коли підготовка до шлюбу відбувається в родині. Але сьогоднішні сім’ї й самі далекі від ідеальних – не всі батьки знають, як правильно підготувати свою дитину до шлюбу. Бувають випадки, що після проходження курсу молоді розходяться, хоча до того в їхніх родинах уже все було готове до весілля. Чому так трапляється? Тому, що вони раптом усвідомлюють, що між ними немає кохання, що краще їм розлучитися тепер, ніж потім мучити одне одного в шлюбі… Звісно, я намалював ідеальну картину того, як усе відбувається,
– Юрію Теодоровичу, як дивляться представники місцевих органів влади на цей досвід, і як ви оцінюєте можливість створення цільової державної програми (тренінгу) з підготовки нинішніх старшокласників і студентів до побудови сім’ї? Адже інтерес до цієї теми зараз високий як ніколи. Недарма Київ із захопленням читає «Чоловіки з Марса, жінки з Венери»…
– Завдяки нашим контактам на Західній Україні я знаю, що керівники місцевих управлінь у справах сім’ї та молоді ставляться до цього дуже позитивно. Але я не думаю, що такі курси слід робити централізовано від держави. Нашим людям не можна нічого нав’язувати. Держава повинна лише створити певні умови для розвитку таких програм на місцях. Наш інститут колись першим організував такі курси, потім хтось узяв із нас приклад і створив щось аналогічне, тобто ідея «пішла», і вона активно працює сьогодні. Зараз ми займаємося цивільними шлюбами. Хоча це й деструктивне явище, у ньому криється деяка щирість молодих людей, які не хочуть створювати сім’ю, бачачи, як багато їх розпадається сьогодні. Церква в особі своїх наукових інститутів мусить дати відповідь на це явище.
– На сайті Інституту родини та подружнього життя (www.family-institute.org.ua) я прочитала, що, окрім зазначеної діяльності, ви ведете ще три інші просвітницькі програми, також прямо пов’язані з сім’єю та молоддю…
– Так, це «Етика сімейного життя. Християнський погляд» (180 годин), «Сексуальність людини. Міфи і правда» (12 годин), «Метод природного планування сім’ї» (72 години). У рамках «Етики сімейного ЖИТТЯ» читаються такі предмети: (основи антропології, філософія любовj, етика сімейного життя; психологія сімейних відносин, отці церкви про сім’ю та шлюб, міфи і правда про сексуальність людини, розвиток дитини в утробі матері, біоетика, планування сім’ї, педагогіка сімейних стосунків тощо. Всі ці лекції читають дипломовані спеціалісти – доктори філософії та богослов’я, фізіологи, кандидати медичних наук, педагоги та священики. На цьому курсі у нac буває від 20 до 120 осіб. Причому приходити може хто хоче.
Другий курс – «Сексуальність людини. Міфи і правда» розрахований на учнів старших класів. Зазвичай у школах він проходить на ура. На цьому курсі ми говоримо про [особливості статі й розповідаємо про міфи, пов’язані з так званим безпечним сексом, навчаємо шанобливо ставитися до людської тілесності, розглядаємо такі, теми, як дружба і кохання, дошлюбний і позашлюбний секс, їх наслідки, говоримо про спокусу та самоповагу, розповідаємо про види контрацепції, про її негативний вплив на здоров’я чоловіка і жінки. Насамкінець ми показуємо хороший півгодинний фільм про розвиток дитини в утробі матері, а потому – демонструємо шестихвилинний фільм-шок про те, що таке аборт. Дехто цю методи критикує й каже, що таких жахливих картинок дітям показувати не можна, але ми так не вважаємо. Підліткам зі слабкими нервами ми пропонуємо виходити.
Третій курс – про методи природного планування сім’ї – читається для підготовки відповідних інструкторів, які опісля братимуть участь у підготовці молоді до шлюбу. Цей курс розкриває особливості фізіології жінки, описує особливості її циклу. Він підготовлений на основі методу, розробленого за участі Міжнародної організації захисту людського життя (Human Life International). Інколи його асоціюють із контрацептивним засобом, але все якраз навпаки. У житті подружньої пари буває період, коли треба зачекати із зачаттям дитини, і якщо контрацепція (можливо, за винятком презерватива) покладає відповідальність на жінку, то цей метод навчає чоловіка, зважаючи на цикл дружини, поділяти з нею частину відповідальності й утримуватися. У нас його
УДК: 330.342.146
Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин
ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї
Сім’я – первинна ланка суспільства. Від її стійкості, економічної стабільності, особливостей розвитку залежить соціально-економічне зростання країни та її регіонів. Останнім часом процес формування, становлення та розвитку сучасної української сім’ї відбувається у складних політичних і суперечливих соціально-економічних умовах, під впливом яких спостерігається погіршення фізичного і психічного стану здоров’я людей, зростання агресивності, поглиблення нездатності розв’язувати проблеми і конфлікти, що виникають на їх життєвому шляху. Ці проблеми зумовлюють втрату сім’єю здатності виконувати життєво необхідні функції., що дозволило говорити про трансформацію сім’ї, найважливішими ознаками якої є високий рівень незадоволеності подружнім життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім’ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Оскільки трансформація сім’ї зумовлюється активізацією, насамперед, низки негативних ознак, що загрожує безпеці суспільства, то очевидно, що вивчення таких явищ є вкрай актуальним завданням сьогодення з метою розробки заходів для поліпшення ситуації. У зв’язку із сказаним тема цієї публікації, яка присвячена оцінці соціально-економічних наслідків трансформації української сім’ї, є актуальною і своєчасною.
Проблеми функціонування та трансформації сім’ї постійно перебувають в центрі уваги відомих вчених, зокрема С. Пирожкова, Е. Лібанової, У. Садової, Л. Семів та ін. Дослідженню функціонування сім’ї в період кризи та трансформації суспільства присвячені публікації Н. Гапон, М. Дубняк, Т. Гайналь, І. Горшкової, І. Шуригіна, Є. Ачільдієва, Н. Арістова та ін. Активно досліджувалися і соціально-економічні наслідки трансформації української сім’ї. Так, вивченням конструкту культурації та інкультурації займалися М. Беннет, Дж. Беррі, Р. Бріслін, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мід, Н. Хрустальова, Л. Шайгерова та ін. Разом з тим, важливо здійснити поглиблені дослідження соціально-економічних наслідків трансформації української сім’ї, які сформувалися в період останньої фінансово-економічної кризи, оскільки від результатів таких досліджень залежатиме можливе виникнення нових подібних проблем і їх попередження в найближчій перспективі.
Упродовж століть у самосвідомості українського народу формувалися основоположні вартості української родини: духовність, злагода, добробут, батьківство-материнство, патріотизм. Але після встановлення радянського режиму, з 20-х рр. XX ст. почалася активна трансформація української сім’ї, негативними наслідками якої стали деформація інституту сім’ї, викорінення українських родинних традицій, формування ґрунту для сексуальної збоченості. Останні швидко поширилися завдяки тому, що місце теологічного виховання зайняло виховання атеїстичне, яке супроводжувалося руйнуванням церков, викоріненням традиційних релігійних сімейних свят та запровадженням свят «радянського змісту». Культивувалася родинна зрада, класова ненависть, доноси.
Повоєнні роки ознаменувалися новими хвилями репресій, свавіллям, депортаціями родин, сіл, що зруйнувало економічні основи сім’ї. Трансформація сім’ї активізувалася в результаті організованих голодоморів, масових розстрілів «класових ворогів» та державної «конвеєризації виховання». Була організована міграція молоді, яка стала потужним фактором формування психології «перекотиполя» і ставлення до нього у суспільстві як до нормального явища. В результаті зросло безпритульництво дітей, яке спровокувало у наступних поколінь вироблення суспільної байдужості до дитячої долі, до нехтування багатьох осіб батьківськими обов’язками.
У часи «хрущовської відлиги» елементи традиційної культури української родини збереглися подекуди у селах, а в містах вони населенням приховувалися, або ж їх практично не дотримувалися. Знищенню традиційної української культури сприяла русифікація населення: російська мова тими чи іншими способами запроваджувалася і утверджувалася у вищих навчальних закладах, театрах, музеях, на промислових підприємствах. Формувалася суспільна думка, що розмовляти українською мовою – це виглядати відсталою, некультурною і меншвартісною людиною.