За двома зайцями

Старицкий Михаил Петрович

Голохвостий. Яким сортом? Адже ваша мати мені слово дала…

Галя (вириваючи руку). Так і повірили!

Голохвостий. Та не пручайтесь-бо, потому што у мене аж печінки пручаються!

Галя (виривається). Пустіть-бо! (І вибіга).

ВИХІД V

Голохвостий сам.

Голохвостий. Виприснула… Хистка, як лозиноч-ка, в'юнка, мов вуж! Але ж і ягодка! Як повидів її, ну просто

все в головє замакотрилось! Просто, як только в руках її подержиш, дак так робиться у тебе унутрі, як у самоварі, аж гуде! Ну й дівчина ж! Да за таку ж дівчину, доложу вам, можна всього себя обголити чисто і піти по Хрещатику таким хвисоном… Єй-богу, можна, даже по морозу! Не видержу, треба її діждатись, хоть раз ще глянуть!

ВИХІД VI

Голохвостий і Секлита.

Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушаите моєї настояночки на горіхових листях та оцими пиріжками закусіть, з потрібкою…

Голохвостий. Викушайте ж самі!

Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П'є і зновналива).

Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П'є). А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров'я! (їсть).

Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива).

Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П'є).

Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!

Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душє… там только мине… Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла.

Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?

Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?

С е к л и т а. О, вона упадлива!

ВИХІД VII

Ті ж і Галя.

С е к л и т а. Де ти там баришся?

Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.

Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…

Галя (подає руку). Ви смієтесь…

Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.

Г а л я. Я не знаю про що.

Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!

Галя. Мамо, хіба я в чім винна?

Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).

ВИХІД VIII

Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.

Голохвостий.

Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?

Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?

Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…

Г а л я. Я вам не пара… Ви б краще не в'язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!

Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти).

Галя. Пустіть!

Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма), Галя (вириваючись). Ой що ви?

ВИХІД IX

Ті ж і Секлита.

С е к л и т а. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!

Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!

Г а л я (з сльозами). Що ж я, мамо, — начепився!

Секлита. Та годі вже, годі, тепер нічого… От готуй лишень страву, бо вже куми йдуть… (До Голохвосто-го). А вас уже тепер не пущу з хати од страви, як хочете!

Голохвостий. Та я б радніший, Секлито Пилиповно, і ночувати, когда б не… (Набік), Попався жучку в ручку.

ВИХІД X

Ті ж, куми й Пидора.

В хату входять Марта і другі міщанки, деякі з кошолками, деякі убрані в празникову одежу.

Марта. Добридень вам, Секлито Пилиповно! З днем вашого ангела поздоровляємо вас. Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба, а вашій дочці пошли боже гарного жениха!

Цілуються.

Секлита. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене: може, вашими молитвами…

Голохвостий (набік), Впрочем, начхать: якось-то буде! (До міщанок). Та й набралась же вас повнісінька хата: знаєте, де раки зимують!

М а р т а. А ви, паничу, хіба не знаєте?

Голохвостий. Зуби проїв!

Другі міщанки. Та й жартливий же оцей язикатий панич!

Марта. Не зачіпайте нас, бо як причепимось всі, то мусите нам ставити могорича!

Голохвостий. А зачіпайте меня, я очінно люблю, як меня молодиці зачіпають… але только молоді, чорноброві, такі, що тільки моргни…

Деякі міщанки. Хі-хі-хі! Зачепи його!

Секлита (до гостей). Але чого ж ви стоїте? Сідайте, кумо, сідайте, свахо, сідайте, кумасю, прошу покорно, кумко! (У двері). Пидоре, Пидоре! А винось сюди столи, розставляй серед хати, щоб нам було просторніше їсти, балакати й пити.