Зелена пастка
Шрифт:
Кносе рішуче махнув рукою.
— Фрейлейн, ми визнаємо ваші заслуги, але зараз, пробачте, не до жіночих емоцій. Прошу ближче до діла.
Фрейлейн Труда нервово зім'яла сигарету, швидко повернулася до Кносе. Вона була схожа на роздратовану кішку.
— Між вами тільки Ларсен міркує тверезо, а ви тюхтії, хоробрі лише на словах, — з викликом сказала вона. — Становище ускладнюється. За останній тиждень літаки тричі пролітали над нами. По-вашому, Кносе, це випадковість? Якби ж то! Президент Сені-Моро, цей слинявий батечко червоношкірих, перебуває під впливом всяких комуністичних радників. Він підняв військову авіацію, бо вже поінформований тими, хто має
— Це вже ви занадто, мила Трудо! — проскрипів дідуган. — Докоряти штандартенфюреру за те, що агенти Служби розслідування повсюди тичуть свого носа…
— Ви забуваєте про одне, Шумер, — не вгавала одноока фрейлейн. — Неприємності почалися з того, що штандартенфюрер пішов у вас на повідку. Що нам принесла акція в океані? Скажете: ми знищили глибоководну станцію, споруджену за ініціативою комуністів з Росії. А я скажу інше. Ви, Шумер, і тільки ви дали харч Службі розслідування. Ви умовили штандартенфюрера випробувати силу плазмового конденсатора на підводній колонії, бо вам хотілося похизуватися своїм винаходом. Хто вас не знає, Шумер! Вам не давала спокійно спати успішна робота колег, які займалися «С-17». Але ж погодьтеся: плазмова вибухівка — дитяча забава в порівнянні з «С-17».
— Ваші бактерії завоюють нам простір, територію, та її доведеться чимось утримувати. Тоді ви всі вхопитесь за мій конденсатор, — кинув сухорлявий Шумер. Труда не слухала його.
— Штандартенфюреру бракує рішучості, це небезпечно, особливо тепер, коли вони стривожилися. Мусимо діяти, діяти негайно! Бо буде пізно.
— Я згоден, — підвівся Кносе. Ларсен кивнув мовчки, ствердно. Той, кого вони називали Шумером, заговорив примирливо:
— В принципі я також не проти, я лишень хотів не загострювати стосунків із штандартенфюрером, адже ж він…
— Отже, домовилися, — вдоволено сказав Кносе. Видно було, що він почуває себе верховодою серед цих людей, які, без сумніву, потай від Брендорфа зібралися в кімнаті. — Контейнер винесено з камери. Ми вручимо його Ларсену. Через півгодини Ларсена тут не буде. Найближчим часом він переправить контейнер на одну з військових баз — звичайно, ця база не в Сені-Моро. В пана місіонера де з ким уже є домовленість… Операція відбудеться в ніч з десятого на одинадцяте серпня. Контейнер буде скинуто над… Гадаю, кожен з вас добре розуміє, про який саме об'єкт нашої першої атаки йдеться?
Труда поправила пов'язку на оці й порушила тишу, що раптом повисла в кімнаті:
— Двох думок тут не може бути.
Кносе обвів поглядом співрозмовників. Шумер засовався, хотів сказати щось. Очі Кносе нетерпляче свердлили його суху постать.
— Ні, ні, я не про те, з вибором об'єкта атаки покінчено, — замахав руками Шумер. — Все ж я думаю, чи не поставити
— Знову ви, Шумер… Це зайве! — рішуче заперечив Кносе. — До операції — нікому ані слова, а після операції штандартенфюрер сам про все взнає. І буде задоволений, от побачите. Переможців не судять! Цаар, ви повинні простежити, щоб Ларсену ніхто не перешкодив вийти звідси і залишити місто якнайскоріше. Ваша машина напоготові?
Комендант, який до того весь час мовчав, схопився з крісла:
— Усе буде як слід. Машина чекає. Мої люди попереджені. Не сумнівайтеся!
— Якщо ви здумаєте вести подвійну гру, Цаар… Глядіть мені!
— Я з вами, і ви це знаєте.
— Вам, Шумер, доведеться також засукати рукава. Сьогодні ж перевірте апаратуру. Запрограмуйте радіус дії «С-17» на двісті кілометрів. Точні координати об'єкта я вам скажу. Двісті кілометрів — цього вистачить. У визначеному нами районі атаки населення небагато, якихось сто двадцять тисяч чоловік, враховуючи три невеликі приморські міста. Простежте, Шумер, щоб бактерії не сягнули за радіус. Зайві жертви нам не потрібні. Через дві-три години після атаки ми пошлемо ультиматум світові. Над текстом поміркуємо зараз же, не відкладаючи…
В цю саме мить дим доконав мене. Я голосно чхнув. Білобровий комендант оглянувся.
— Що це? — насторожився Шумер.
Фрейлейн Труда засміялася і щось проговорила, здається, що в Шумера не все гаразд із нервами. Та я вже не слухав її. Звиваючись вужем, повз у темінь, напружував м'язи, щоб скоріше залишити позаду освітлені вічка-ілюмінатори.
Щока відчувала прохолоду бетону. Я вкрай знесилився, ще хвилину тому ладен був припинити мандри в лабіринті стін і поспішати до Загбі. Але тепер про це не думав. І забув про втому. Тільки серце стукотіло тривожно. Я лежав у стіні кабінету Брендорфа.
У слабкому зеленкуватому світлі, що лилося в залу з акваріума, вимальовувалися обриси пальми. Риба сновигала у воді, кидала на стіни блукаючі тіні. Під пальмою білів стіл. До нього — якихось десять кроків. А в столі, в шухляді…
Здавалося, крізь стільницю я не тільки бачу отой сріблясто-металевий шмат трубки, а навіть відчуваю його вагу на своїй долоні. Стіл звабливо маячів перед очима, не давав думати ні про що інше. В мене під носом проступив піт, а всередині все вібрувало, як струна, що ось-ось обірветься.
Я видавив пластиковий щиток і висунувся з стіни в моторошну тишу. Килим поглинав кроки. Наблизившись до стола, я щосили потягнув на себе ручку шухляди. Шухляда не висувалася. Смикнув ще кілька разів і зрозумів, що під білою поверхнею стола, яка створювала ілюзію легкості, приховано недоступну мені твердість металевого сейфа.
Я повільно задкував до стіни.
Вмить у залі засвітилися тисячі сонць, поглинули зеленавий присмерк. Із стелі на мене упав ясний день. У сліпучім світлі я побачив Брендорфа. Він стояв на порозі розчинених дверей.
— Як ти сюди потрапив? — постать Брендорфа погрозливо наступала на мене. На смаглявім обличчі ворушилися сиві вуса, колючі очі протинали наскрізь.
Тепер я добре знаю, що людина в безвиході часом здатна на таке, до чого нізащо не додумається за звичайних обставин. Напевно, тут вступають у дію якісь досі не віднайдені механізми мозку. Чим же інакше пояснити мою поведінку в ті секунди? Далі все відбувалося так, неначе я тільки й чекав появи штандартенфюрера.
Він наближався, застібаючи на грудях кольоровий, із шовку, халат.