Зворотний зв’язок
Шрифт:
Він думає і чує тільки окремі фрази з того, що вона говорить:
— …Один світ бачить людина, стоячи на рівнині. Горизонт близький і чіткий, і мандрівникові здається все ясним і завершеним. Ось там — озеро, а там — починаються гори. Але ось він сходить на згірок — і горизонт розсувається. Те, що здавалось озером, виявляється верхів’ям ріки, те, що здавалося горами, — гаєм. Людина виходить звивистими стежками на круту гору. Вона бачить, що річка впадає в море, що гай — це узлісся. Морська гладінь простяглася на горизонті, але людина
Ілля дивиться на неї захопленими очима. Вона здається йому такою розумною і сміливою… І ці тремтячі яскраві губи… Він знову пропускає повз вуха її розповідь. Він чує лише те, що стосується його мрії:
— …У нас, на батьківщині, є музей Любові, де на стінах вогненними буквами записані імена тих, чиє кохання було великим і чистим. Ті, хто з’єднує своє життя, мусять залишити пам’ять про це: створити щось прекрасне, зробити новий крок в пізнанні природи, відкрити невідому планету, врятувати життя людини…
— І в нас на Землі є тепер такі ж музеї і звичаї, — думає Ілля, здивовано радіючи збігу. — І в одному з музеїв записані імена мого батька і матері, які дали світові новий фотонний двигун. Раніше тільки поети і художники на пам’ять про своє кохання створювали твори. А тепер так роблять усі земляни.
Губи Іллі беззвучно заворушилися. Очі невідривно дивилися на жіноче обличчя. І Ілля зрозумів, де він бачив його — у мріях. Він ще нікого не кохав, але, як часто буває в житті, створив образ коханої в своїй уяві. В ньому злилися риси книжкових героїнь і знайомих жінок.
Він чекав її на вулицях рідного міста, в інститутських залах, на морському березі. А вона зустрілася в космосі. І уява наділила її рисами, яких не вистачало.
Капітан зорельота кидає погляд на схвильоване обличчя Іллі. Що робиться з хлопцем? Чи його так схвилювала розповідь про історію планети Невдоволених, чи…
Капітан бачить сяючі очі юнака і Анто. Він, досвідчена і мудра людина, знає, що для кохання немає меж. Навіть рубіж світу і антисвіту для нього не перешкода. Але що може чекати цих закоханих? Вони ніколи не зможуть зустрітись. Анто не зможе увійти у світ, Ілля — в антисвіт. Один дотик спричинить вибух, перетворення речовини у світло. Кохання без надії на зустріч…
Капітан зітхає. Є й таке кохання. Незважаючи ні на що, воно також буває прекрасним.
Юнак і дівчина дивляться одне на одного. Вони забули про всіх інших. Час зупинився для них.
“Що сказати тобі, кохана? — думає юнак. — Я радий, що ти живеш і що ми зустрілися”.
“Чому ти так безвідривно дивишся на мене, незнайомець? — думає дівчина. — І чому я так хвилююся? Все
— Передача закінчена, — суворо звучить голос її батька. — Наступна — через вісім годин за нашим часом.
Зображення жіночого обличчя поступово меркне на екрані. І тоді юнак стає на повний зріст і говорить голосно:
— Я тебе люблю, Анто!
Космонавти слухають ці старі слова і дивляться на Іллю з повагою і жалем…
II
Через вісім годин екран оживає. Замість обличчя Анто — суворе лице її батька. Він говорить:
— Притягання силових полів настільки велике, що наші кораблі не можуть відійти один від одного. Є тільки один вихід.
На екрані з’являється схема силових полів. Спалахує яскрава пляма…
— Саме в цьому місці треба зробити вибух, — продовжує батько Анто. — Передчасно ввімкнути двигуни на повну потужність. Чи витримають ваші організми таке перевантаження?
— Якщо немає іншого виходу, ми підемо на це, — відповідає капітан земного зорельота.
— А зараз ми б хотіли послухати історію Землі, — прохає батько Анто. На мить його погляд зупиняється на Іллі, і він тихо мовить:
— Це марне кохання…
…”Справжнє кохання не буває марним”, — в думках відповідає йому Ілля, не знаючи, що на цей раз безрозсудна юність виявилась мудрішою за старість.
— Розкажи про Землю, Ілля, — пропонує капітан.
Ілля підходить ближче до екрана, до самого пульта. Він повертає важіль і бачить приміщення чужого корабля і Анто. Вона дивиться на нього, і ось він уже в її зіницях…
“А ви говорили, що нам не зустрітися”, — майнула думка в Іллі, і його голос стає глухим від хвилювання.
Він розповідає історію Землі, називає сухі цифри, і на екрані спалахують формули і схеми, зображення тварин і рослин. А в зіницях Іллі — тільки Анто…
III
Виявилось, що гармати не можуть діяти в силових полях. Тоді одночасно вистрелили катапульти з обох кораблів. Два ядра — з речовини і антиречовини, — замкнеш у власні силові поля, понеслись назустріч одне одному. В певній точці їх поля мусили автоматично вимкнутися. Тоді станеться вибух, і маса ядер повністю перейде в енергію, здатну розштовхнути кораблі.
Але виявилося, що в потрібній дільниці силових полів бушує магнітна буря. Її лінії викривили політ ядер, і вони повернулися до кораблів, з яких були випущені.
— Більше нічого не можна зробити, — сказав з екрана батько Анто.
Це підтвердили електронні пристосування і розрахунки інших астронавтів. І тоді люди уявили собі безглузду смерть в космосі і вперше злякалися приреченості.
Наступила тяжка тиша, коли думка марно б’ється в зачарованому колі. Лише Ілля і Анто сиділи біля екранів, дивились в очі одне одному і про щось говорили.
На плече капітана лягла рука юнака.
— Чого тобі? — спитав капітан.
— Навколо ракет-скафандрів можна створити силові поля, чи не так? — спитав Ілля.