100 чарівних казок світу
Шрифт:
Білосніжка почула, визирнула з віконця і сказала:
– Здрастуй, бабусю! Покажи мені, будь ласка, свій товар.
– Дивись, – відповіла та й вийняла один зі шнурків, із яскравого шовку.
«Цю добру бабусю можна й у дім пустити», – подумала Білосніжка й відчинила двері.
Вона купила собі гарні шнурки.
– Дай-но, дівчинко, я зашнурую тобі ліф як слід, – сказала стара.
Білосніжка стала перед нею й дозволила затягти на собі нові шнурки. Але стара почала шнурувати так швидко й так туго, що дівчинка задихнулась і без духу впала на землю.
– Це
Повернулися під вечір семеро гномів – лежить Білосніжка, наче мертва! Як вони злякалися! Вони підняли її й побачили, що вона міцно-пре-міцно зашнурована. Розрізали гноми шнурки, почала Білосніжка потроху дихати й нарешті отямилася.
– Стара крамарка – насправді лиха королева, – сказали гноми. – Будь обережна, не впускай нікого, коли нас немає вдома.
А лиха мачуха повернулася тим часом додому, взяла люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,Найрум'яніша, найбіліша?А люстерко знову відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,Але Білосніжка у гномів живе,Гарнішає й, наче троянда, цвіте —Від вас незрівнянно вона красивіша!Уся кров прилинула до серця королеви: вона зрозуміла, що Білосніжка ожила. Але вона вже придумала, що робити. Королева вміла чаклувати. Вона просочила отрутою гребінь, перевдяглася, прикинулась іншою старою й вирушила в ліс до сімох гномів.
Вона знову постукала в двері та гукнула:
– Продаю добрі товари! Купіть!
Білосніжка визирнула з віконця:
– Ідіть далі, бабусю, мені в дім пускати будь-кого заказано!
– Подивися, яка краса! – сказала стара й показала отруйний гребінь. – Хочеш, я тебе як слід причешу?
Білосніжці дуже сподобався гребінь, і вона дозволила старій себе причесати. Щойно та торкнулася гребенем її волосся, Білосніжка без духу впала на землю.
– Прийшов тобі кінець, красуне! – сказала королева і пішла геть.
Настав вечір, і семеро гномів повернулись додому й побачили мертву Білосніжку. Щойно вони витягли отруйний гребінь, дівчинка прийшла до тями й розповіла їм про все. Гноми знову звеліли їй нікого в дім не пускати.
А королева повернулася додому, сіла перед дзеркалом і каже:
– А хто у світі наймиліша,Найрум'яніша, найбіліша?А люстерко знову відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,Але Білосніжка у гномів живе,Гарнішає й, наче троянда, цвіте —Від вас незрівнянно вона красивіша!Почула це королева й затремтіла від гніву. Вона пішла до потаємної комірчини, куди, крім неї, ніхто ніколи не заходив,
Вона постукала, і Білосніжка висунулась у віконце:
– Я не пущу вас, бабусю: гноми мені заборонили відчиняти двері.
– Це правильно, – відповіла лиха королева. – Та як же бути? Дивися, які в мене яблучка. Давай я пригощу тебе одним.
– Ні, – сказала Білосніжка, – мені нічого брати не дозволяють.
– Ти боїшся? – спитала стара. – Я розріжу яблуко на дві половинки: рум'яну з'їси ти, а білу я.
А яблуко було зроблене так хитромудро, що лише рум'яна його половинка була отруйною. Захотілося Білосніжці яблучка, і, побачивши, що бабуся його їсть, вона не втрималась і взяла отруєну половинку. Щойно вона відкусила шматочок, як упала мертва.
Повернулася королева додому й питає у дзеркала:
– А хто у світі наймиліша,Найрум'яніша, найбіліша?І дзеркало нарешті відповіло:
– За тебе кращої немає!І заспокоїлося заздрісне серце королеви, наскільки може таке серце заспокоїтись.
А гноми знайшли Білосніжку неживою, підняли її, розшнурували, зачесали їй волосся, обмили її водою й вином. Нічого не допомагало – дівчинка лишалася мертвою. Тоді вони поклали Білосніжку в ліжечко, всілися навколо й заплакали. Вони хотіли її поховати, але вона була як жива і щічки її були свіжі та рум'яні. Вони зробили для неї кришталеву труну і написали на ній золотими літерами її ім'я. Потім віднесли труну на гору.
Довго лежала у своїй труні Білосніжка, і здавалося, що вона спить, – біла, немов сніг, рум'яна, наче кров, із волоссям як чорне дерево. Одного разу проїжджав тими місцями королевич і побачив у труні прекрасну Білосніжку.
– Я не зможу жити без неї! – вирішив він і наказав своїм слугам нести її труну на плечах до палацу.
Один зі слуг спіткнувся, труна хитнулась, і шматок отруйного яблука випав із горла Білосніжки. Вона розплющила очі й тихо сказала:
– Як же довго я спала!
– Дуже довго, люба! – відповів потішений королевич і розповів їй, як усе було. – Ти мені дорожча за все на світі. Будь моєю дружиною.
Білосніжка погодилась, і невдовзі зіграли пишне весілля. На бенкет було запрошено й лиху мачуху Білосніжки. Вона надягла гарну сукню, взяла люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,Найрум'яніша, найбіліша?А люстерко відповіло:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,Але молода королева милішаІ незрівнянно за вас красивіша!