Альфонс Цiттербаке (на украинском языке)
Шрифт:
– - Нi, мамо, штепсель i розетка тут не потрiбнi. Тепер прасуй за методом Альфонса Цiттербаке!
Я запалив сiрничок i пiднiс до праски-ракети. Спочатку праска засвистiла, тодi, мов кiнь, вирвалася у мене з рук i з трiском та димом поскакала по фартусi.
– - Тривога!
– - заволав я i сховався пiд кухонний
Коли дим розвiявся, я обiзвався iз своєї схованки:
– - Було дуже гарно, правда ж? Тiльки великуватий заряд. Якби два фейєрверки, тодi вийшло б чудово.
Не знаю чому, але на мене нагримали. Мама сказала, що вона страшенно злякалась. Як же вона злякається завтра, коли буде салют! Тато обпiк собi руку i вважає, що я зовсiм не розумiюся на технiцi. I бригадi вiн завтра розповiсть про це, i менi слiд бути уважнiшим на уроках виробничого навчання...
А менi ж хотiлося застосувати сучасну технiку! Електрична праска є у всiх, а праску-ракету має тiльки родина Цiттербаке.
Я читав, що всiм великим винахiдникам спочатку було тяжко, i люди смiялися над ними. Отак i в мене. Та нiчого. Коли за своє вiдкриття одержу Нацiональну премiю, тодi вони побачать...
Тато втiшив маму:
– - Нема лиха без добра. Тепер тобi доведеться одягти червоне плаття -- воно менi дуже подобається. Але що це я кажу? Скiльки пляшок шампанського треба для крюшону?
Внизу на мене вже чекають Бруно, Ервiн i Петер. Треба йти пускати фейєрверки. їх у мене лишилося небагато, але що вдiєш: витратив же для важливої справи.
* * *
Вже смеркло, коли хтось гукнув баском:
– - Гей! Є хто на "островi любовi" ?
– - Ой, лишенько!
– - забiдкалася панi Цвой.
– - Чому ж це "любовi"?
– -
– - Так, тут нас двоє: Альфонс Цiттербаке i панi Цвой!
Панi Цвой занепокоїлась i шепнула менi на вухо:
– - Це ж iнспектор Шмiдтке!
З очерету виринув важкий рибальський човен i пристав до берега.
– - О! Панi Цвой? Добрий вечiр! О! То з вами ще й приємний хлопчина?
Панi Цвой зовсiм знiяковiла i сказала:
– - Вiн мене врятував, коли перекинувся мiй човен.
– - Браво, хлопче, -- похвалив мене iнспектор Шмiдтке.
– - А тепер, будь ласка, ваше посвiдчення.
– - Любий пане Пiмiдтке, -- жалiбно сказала панi Цвой.
– - Я його загубила, коли перекинувся човен.
Та iнспектор Шмiдтке був невблаганний:
– - Це не допоможе. Три марки штрафу.
– - У мене ж i грошей нема з собою!
– - Тодi я повинен заявити у Спiлку рибалок, -- сказав iнспектор Шмiдтке.
– - А тепер сiдайте у мiй човен. Уже вечiр, а ввечерi нiхто не вудить.
Я зрадiв, що менi бiльше не треба розповiдати. Але панi Цвой ще завдала менi прикрощiв. Ми сидiли в човнi позад iнспектора Шмiдтке, i я їй шепнув:
– - Я знаю, де стоять вершi. Дозвольте, я завтра принесу вам лина. Це буде наша помста.
– - Хлопче, -- сердито вiдказала панi Цвой, -- так не годиться. Невже ти збираєшся красти? Я в тобi розчарувалась.
Так гарно почався день, i так я добре тренувався, а от увечерi знову прикрощi. До того ж я це тiльки так сказав, щоб розважити панi Цвой. Насправдi ж я навiть не знаю, де стоять тi вершi.
Ну, гаразд, краще помовчу. Бо хто його знає, що зробить панi Цвой iз тим, що я їй нарозповiдав.