Архе
Шрифт:
асоціативному дисонансі предмети, і їй доводилося по-секундно щипати себе за
стегно, щоб не згубити нитки реальності. Очі різало від неправильної побудови
перспективи. Холодний сморід уперся прямо у лице. Перед нею проскочив далекий
спогад із попереднього життя - важкі, наповнені темною сирістю підвали-
коридори - й тамті образи дивною римою пронеслися гладдю її пам'яті. Ось
перед нею коридори-канали, тунелі-коридори, коридори-мости, вогкі, сирі, мокрі,
матраци і розкислі гофровані пласти картону, сплавлені в єдиний організм
всепроникними еманаціями плісняви, надтріснуті дзвони, покорощені
неймовірними ландшафтами тьмяної іржі, розпухлі чорні ноти, проламані
кларнети, насправді ж не кларнети, а ніжки табуретів, і не ноти, виявляється, а
115
жмакані куски шпалер, заримовані з уламками коричневого скла, Гумові скати, позеленені мідною плівкою ритуальні обрізки труб і нудотна пухка піна на
поверхні води, обкінчані цвіллю порножурнали, розбухлі двері, розпливчаті
кабалістичні петрогліфи на стінах, сліпі холодні хробаки, викопні ребра
калориферів, кавальці розтрощеного кахлю, сахари розпорошеної штукатурки, внут рішніМонголії смороду, тібетиімлиі ґо ндв анипітьмигт д і т п
НЕ В IP Ю Я НЕ вір ю
не спати! швидко звернувши наліво,
(«Я виділа, але не помічала! Трішечки, але таки виділа! Виділа без архе!») Терезка вийшла на сходи. Скриплячими лабіринтами прострочені у безодню висоти
будинку забивали памороки. Здалося, за секунду десь із схованих на піддашші
кімнат долине п'янке воркотіння.
Лопотіння крил. Свист зі сну.
Терезка вибігла, задираючи голову до світла на піддашші, затупотіла гвинтом
стоптаного дерева, скрипучого дерева сходів і небезпечних перил, від яких іде
обертом голова, минаючи за поверхом поверх, поки не вибігла на піддашшя.
Зі сходової клітини вона потрапила у простору кімнату. Зал, який відкрився її
зору, ситився пронизливим вітром. Розлючено шелестіли вітрила подертого
целофану (колись ним були забиті вікна). Терезка розгледілась і обімліла.
Стіни до останньої п'яді були вкриті вугільним графіті, анахронічними
реверансами ностальгуючим сімдесятим - закинутим будівлям, сигаретам, сумнівній компанії та клею «Момент» замість уроків
садистичні сцени несподіваної
жорстокості розсмаковані безіменними художниками дефекації й еякуляції
одностатеві coiti та felatio грубо та впевнено
116
прописані фалоси дефлоративно стирчали із анусів постатей з ерегованими
прутнями і розбухлими яйцями
ма стурб аційні акти при м і ти в і стськ о наївні дитдомівсько-збочені геть
зовсім безсоромні
хуя демонстративно вульгарне майстерно прочеркнуте вуглиною зображення
роззявленої закривавленої манди з якої вилазить зубата лиса диня з дикими
розкосими очима
Під малюнком пологів розпливалася пляма чогось рудого - наче художник володів
такою силою, що таки примусив стіну вичавити із себе потвору.
«Шо за маячня? Куди мене занесло?» - торкнуло її зісередини, і Терезка
поспіхом пересікла Галерею, рухаючись до сусідньої кімнати. Ступила в
порожній простір лускатих стін і здутої штукатурки й відчула, як стислося її
відчуття присутності - до меж єдиної кімнати, наче поза кімнатою не існувало
нічого, а отже все, зібране тут, уміщало цілий світ.
Перед очима полискували спалахи денного світла - воно лилося з потоком
повітря крізь пропалене вікно, крізь діру у проламаній стелі. Звук...
характерний звук.
Терезка переступила поріг кімнати, зкожним кроком відчуваючи, як
сповільнюється її сприйняття - немов перед розфокусованим поглядом пролітає
гальмуюче метро.
Біле світло дежав'ю спалахнуло люмінісцентним молоком.
«Але це ж очевидно! Я сто разів тут була!» - подумала Терезка, і ця думка
останньою втонула у леткій тиші сили.
Кімната була такою СВІТЛОЮ, такою ЧИСТОЮ, такою СВІЖОЮ в порівнянні з
попереднім залом садогомо-ґрафіті, що Терезка відразу ж подумала: -«Тут живе
магія».
117
Сильний порив вітру спинив її, змусивши повільно-повільно підняти руку для
захисту очей. Вона виразно чула тріпотіння целофану, і вона
побачила, що знаходиться серед Відчуття, заповненого шиплячими вібруючими
лініями, вона придивляється і зі здивуванням бачить себе серед простору, затягнутого сяючими шнурками, на яких сушиться білизна. Білі простирадла, величезні клапті сяючої тканини, важкої від вологи, з білизни скрапує вода, вітер змушує їх тріпотіти, хлопає і плескає ними, як прапорами, і це наче
зграя біло-срібних птахів, біло-срібних ворон тріпоче довкола неї, голова йде
обертом, скрізь вітер полоще полотнища, Терезка губиться і
ой, я, здається, задрімала, - подумала Терезка, і видіння білосніжних, мокрих
прапорів-підодіяльників тане, залишається тільки запах свіжості, такий
притаманний цьому моменту. З підводною повільністю Терезка поправила волосся
і в передчутті ЧОГОСЬ облизала вуста. Глянула скоса на стіну. На плечі мокрим
кожухом навалилося розуміння очевидного й самозрозумілого факту.