Атомний вогонь над океаном
Шрифт:
Стефсон підсунув Бредлі сигарети і подав запальничку.
— Слухаю…
— Пробачте, пане професор, але я змушений говорити про випадок у корпусі 37, незважаючи на заборону. Це чисто особиста справа, можливо, цілком невинна. Може, ви сміятиметеся з мене… Я навіть був би радий, якби ви мене висміяли…
Бредлі запитливо глянув на Стефсона, і той відчув полегшення: отже, розмова йтиме не про звільнення з роботи:
— Ви ж знаєте, пане професор, що моя дружина чекає дитину через місяць. І Ліліан, — вона весь час тільки про це й говорить, що цілком природно, — не дає мені спокою. Ми дуже раді, що в нас буде дитина. Тут, в атомному
Стефсон щось занотував у книжечку. Бредлі запитливо подивився на професора. Той лагідно кивнув йому головою і сказав:
— Добре, що ви зайшли, Бредлі. З такими сумнівами не треба критися. На мою думку, вам слід повести дружину в клініку. Нехай її огляне доктор Бердслей. Я з ним поговорю, і відповідно поінформую.
Бредлі дивився в очі Стефсону з почуттям легкого страху.
— Отже, ви вважаєте, пане професор, що дитині, ще перед народженням, могло щось зашкодити? Вам відома інтенсивність гамма-променів?
Стефсон заспокоююче поклав Бредлі руку на плече.
— Прошу вас, друже, не хвилюйтеся даремно. Ми ще точно не знаємо, яка мінімальна доза здатна зашкодити такій ніжній-істоті. До того ж на різних людей промені впливають не однаково. — Він згадав Брауна. Хтось інший, напевно, вже помер би, а Браун живе. — Звичайно, в людини із спадковим зараженням променевою хворобою можуть виникнути різні ускладнення. Вашій дружині потрібен насамперед спокій. Подбайте про це, а я побалакаю з доктором Бердслеєм. Доза променевої інтенсивності, яку дістала ваша дружина, може…
— Прошу вас, містер Стефсон, — схвильовано перервав ученого Бредлі. — скажіть мені, якої сили був вибух! Я вже сам підрахую, яка променева інтенсивність припала на Рівертаун.
Стефсон підняв руку і тут же повільно опустив її.
— Я охоче сказав би, дорогий Бредлі, бо цим я, певно, зміг би розвіяти ваш необгрунтований страх. Але це було б порушенням службових правил.
Молодий науковець зблід. Він безпорадно оглянувся довкола і почав потирати пальці.
— Я вам дуже вдячний, пане професор. — Бредлі перейшов на шепіт. — Ви вже, мабуть, і так сказали мені більше, ніж дозволено говорити. Ви не хочете позбавляти мене мужності і тому змальовуєте, страшну правду тільки як можливість. Я плекатиму надію. Всупереч усьому, що знаю, не втрачатиму надії.
Бредлі повернувся і швидко вийшов з кімнати.
Стефсон подивився йому вслід. Професорові було шкода і цього чоловіка, і ще більше його молодої, жвавої, життєрадісної дружини. Променева інтенсивність під час вибуху досягла значної сили, навіть у найвіддаленішому кварталі Рівертауна. При такій інтенсивності навряд чи народиться здорова дитина. У Бредлі, певно, буде сумне різдво. Стефсон стиснув кулаки.
Банкетний будинок ПЕК — Першої електричної корпорації — поблизу міста Міамі в різдвяну ніч 1957
Годину тому закінчилася дводенна нарада, на якій обговорювалася програма тижня по святкуванню сторічного ювілею ПЕК. За сто років це підприємство, засноване на капітал у кілька десятків тисяч доларів, виросло в об'єднання міліардерів, що впливало на всю політику Сполучених Штатів.
На великій галявині в центрі чудового парку закінчували підготовку до грандіозного фейєрверку. Після цього мала початися вечеря, на яку своїх гостей, учасників наради, запросив президент корпорації Еверет.
З кабінету Еверета вийшов Френк Вільсон. Управитель будинку чекав його і одразу ж доповів:
— Фейєрверк можна починати, містер Вільсон.
— Дякую, Сміт.
Вільсон став у дверях між двома залами й оголосив:
— Панове, запрошуємо вас вийти на веранди або в парк. Починається фейєрверк.
Вільсон, видно когось шукаючи, оглянувся довкола. Потім швидко підійшов до Більма Брекдорпа і взяв директора Мехіко-Занда під руку. Так вони зійшли по сходах і піднялися в парк окремо від інших гостей. Брекдорп тяжко дихав.
— Тут немає часу навіть дух перевести. Що ще намічається?
— Це генеральна репетиція другого кульмінаційного пункту святкового тижня, дорогий директоре.
Вільсон показав рукою на парк, і, наче скоряючись рухові його руки, в будинку враз згасли всі вогні. Мерехтіли тільки кольорові лампи в кришталевих абажурах на стінах великого залу.
Вгору злетіла вогняна куля, забарвивши обличчя обох чоловіків яскраво-червоним світлом.
Брекдорп злегка вклонився і відійшов од Вільсона трохи вбік. Френк Вільсон мастив волосся помадою, що мала дуже неприємний запах. Брекдорп крутнув носом: як можна так помадитися?
— Ми дозволили собі деякі витрати, Брекдорп! Адже ПЕК лише один раз відзначає своє століття.
його слова заглушила гуркотлива канонада. В нічне небо із свистом і шипінням злетіли барвисті ракети. Парк залило примарним світлом: зірки зовсім зникли, наче вони раптом згасли. Вікна розкішного будинку і його облицьований мармуром фасад мінилися різними барвами. Ракети розсипалися цілими каскадами вогню. Нові фонтани світла прорізали нічну темряву. Потім густа стіна вогню розсипалась і дощем іскор усіх кольорів райдуги впала вниз.
— Це китайське мистецтво, — спокійно промовив Вільсон солодким голосом.
— Китайське?.. Тільки цього не вистачало! — засміявся Брекдорп. — Перша бомба в басейні Тулуроа…
— То було зовсім інше, дорогий друже, — тепер голос Вільсона звучав гостро.
Атомний слон одразу помітив цю зміну і почав підтакувати:
— Авжеж, звичайно.
— Почекайте, ви побачите ще й не таке. З цією штукою нам довелося добряче поморочитися. Ми запросили кількох справжніх китайців.
Слово «справжніх» очевидно означало жарт. Брекдорп вимушено розсміявся. Все-таки Френк Вільсон права рука президента і його довірена особа. Саме через нього президент підтримує зв'язки з Пентагоном — військовим міністерством — США. Вільсон безпосередній начальник Брекдорпа. Крім того, всі його вважають майбутнім наступником вісімдесятип'ятирічного Еверета.