Азіатський аероліт
Шрифт:
Марич довго ще сидів, стиснувши свої скроні, потім перевів зір на лист професора Горського, випростав спину й простяг руку до листа, обережно уклав назад його в конверта й по-діловому, як у себе в робочому кабінеті витяг невеличкого охайного блокнота і дрібно написав на чистій сторінці.
«1) Візита проф. Барінґеру (в справі розкопин Арізонського аероліту). 2) Лист Валентину Андрійовичу. 3) 13/Х лекція інженера Ерґе».
* *
*
Інженер Ерґе стояв за катедрою на високому помості рівно й самовпевнено. Чорний одяг ще дужче підкреслював ставність його сильного й гнучкого тіла. Всі рухи,
Простора зала з рівними високими колонами, сповнена переважно фахівцями-інженерами й можніми підприємцями, напружено слухала промовця.
У бінокль добре видно було продовгувате виголене смугляве спокійне лице, іноді легка посмішка торкала рівні сухі губи, тоді очі звужувалися й вилучали хитрі веселі блиски. Марич жадібно розглядав це лице, що нагадувало йому спокійного самовпевненого хижака. Він бачив Ерґе всього лише три-чотири рази, але ці зустрічі посіли яскраве місце в його пам’яті. І дивно, за довгі роки Ерґе фізично нітрошки не змінився, ніби час обминув його.
Згадуючи Ґіну, а разом з нею й Ерґе, Марич завжди відчував у собі до цього чоловіка глибоку злість, зневагу, зараз же розглядаючи у бінокль лице свого супротивника, Марич, на диво собі, не почував до нього знайомого почуття й дивився з цікавістю, спокійно, запитуючи себе: чим саме привабив цей чоловік Ґіну піти за собою? Це питання завжди переслідувало Марича й він ніколи не міг дати на нього ясної й вичерпуючої відповіді.
За хвилину перевів бінокль з обличчя інженера на ті речі, що оточували його.
На високому мармуровому п’єдесталі стояв винахід Ерґе - дирижабль нової конструкції. Збоку на квадратовій чорній дошці великими чіткими літерами було викладено найголовніші принципи, що застосовано до нової конструкції. Уся суть винаходу полягала у відкритті нового нескоропалкого газу, втричі легшого за водень. Марич шукав на дошці формули цього газу й, не знайшовши, звернувся до сусіди за поясненням. Той посміхнувся й відповів, що то таємниця винахідника.
Марич, не розуміючись на повітроплавстві, все ж таки відразу зрозумів величезну вагу й значення винаходу. Газ утричі легший за водень! Які можливості для повітроплавства! Це значить втричі збільшена вагопідйомність, швидкість і тривкість.
Звичайно, революції (як рекламувала преса) винахід у повітроплавстві не робив, він лише удосконалив сучасний дирижабль і посунув техніку вперед на величезних три кроки. Новий дирижабль мав велику довгасту, гостробоку цільно-металічну сигару - оболонку, всі приміщення були сховані в нутро конструкції й крім моторових гондол зовні була лише невеличка командорська рубка.
Кожна група моторів мала по два гвинта: один тяг, другий штовхав конструкцію.
Марич застав кінець лекції. Він бачив, як Ерґе ввічливо посміхнувся і нахилив голову, дякуючи авдиторію за увагу.
Підійшов служник до п’єдесталу й накинув рудий чохол на конструкцію.
Зала втратила напружену тишу, заворушилася й сповнилася гомоном. Слухачі жваво обмінювалися думками з приводу винаходу, рушили у фойє.
Марич протовпився у кінець зали, до головного виходу й зупинився під колонами. Він і сьогодні не міг осилити себе і, йдучи на лекцію Ерґе, ніс у собі
Зала хутко спорожніла й Марич, окинувши востаннє зором авдиторію, ступив уперед до виходу, але відразу став розгублено на місці - назустріч йому з-за протилежних масивних колон виринула чорна постать інженера Ерґе.
Той зацікавлено поглянув на самотню постать і вже було пройшов далі, як і собі несподівано став нерухомо на місці й звів докупи чорні ламані брови - потужна думка з’явилася в його очах. Швидко обоє глянули в вічі один одному й тоді враз в очах Ерґе зникла напруга й куточки сухих губ погострішали. Марич зблід, бо бачив, що Ерґе впізнав його.
Коротку мить обоє стояли нерухомо, кожен силкуючись знайти вихід з цього випадкового, але неприємного становища. Перший знайшов вихід Ерґе і такий, на якого Марич менш всього сподівався.
Інженер мило усміхнувся й простяг до Марича руку:
– Якщо не помиляюсь, пан Марич?
Той механічно, як загіпнотизований незграбно простяг назустріч свою й, розгублено, червоніючи, відказав:
– Ви не помилились.
За хвилину Марич незчувся, як опинився в фойє, тупцюючи поруч з Ерґе, що посміхаючись вклонявся на всі боки своїм знайомим, вів його до вільного столика.
У фойє перед Ерґе всі чемно розступалися, даючи дорогу, й Марич болісно відчував, що його незграбну фігуру зараз з цікавістю розглядають сотні очей. І найдосадніше було за себе й за свою дурну до неможливости поведінку. Це ж, мабуть, прилизаний специк-емігрант йде і в думці щиро потішається з його глупоти. Але що робити? Піти зараз геть убік - незручно, наговорити грубости - недотепно та й взагалі грубо, хіба ще більше завести себе в дурне становище. Е, чорт побери, отак угрузнути!
З отакими думками, невдало й невпопад відповідаючи на рясні й чемні запитання Ерґе, Марич опинився біля стільця, що ввічливо запропонував інженер.
Розпитуючи про СРСР, Ерґе суворо, по-діловому, запитав:
– Пробачте, коли не таємниця, мета вашого приїзду до Америки - наукова командировка? Я чув, що в СРСР зараз створено прекрасні умови для молодих наукових робітників.
– Так, - суворо буркнув Марич і сам не знаючи для чого додав: - Крім командировки ще маю від професора Горського особисте доручення - довідатись як посуваються розкопини Арізонського аероліту.
Ерґе здивовано звів догори свої брови:
– А хіба СРСР цікавить Арізонський аероліт?
Марич потроху прийшов до пам’яти, радий, що, нарешті, зможе хоч до діла відповідати на запитання.
– Бачите, професора Горського, а також і наукові кола СРСР, цікавить не стільки Арізонський аероліт, як сам процес розкопин і взагалі методи й засоби, бо, може, чули, що в Сибіру, двадцять років тому, впав велетенських розмірів аероліт, що по своїй величині далеко більший за Арізонський. Точно де він упав досі не визначено, хоча всі дані за те, що він упав в непролазних хащах біля Підкаменної Тунгуски. Професор Горський було добрався до місця падіння, але за браком харчів і сил мусів покинути цей намір. Цього ж року уряд асигнував для розшуку аероліту спеціальні кошти, й тому професора Горського так цікавить, якими засобами користуються американські вчені, провадячи розкопини, їхній досвід стане йому у великій пригоді...