Без права на реабилитацию. Часть 2

Коллектив авторов

був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної мети-

створенню Української Соборної Самостійної Держави (УССД). Вже

30 червня 1941р. без погодження з німцями в м. Львові ОУН(б) про-

голосила про створення “Крайового Правління Західних областей

України” на чолі з головою Ярославом Стецьком – до часу створення

Центральної влади у Києві.

В акті про цю подію підкреслювалось лояльне ставлення ОУН

до Німеччини:

“Українська

держава буде тісно взаємодіяти з націонал-соціа-

лістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера

створює новий лад в Європі і світі... Українська армія... буде боротися

далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому

світі ...

Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеччини Адольфові Гітлерові!

Привіт Славній Німецькій Непереможній Армії!”

(Звіт з Національних Зборів українців Західної України, що від-

булися 30 червня 1941 р. (Арх. спр. №376, т. 4, арк. 51).

Проте дії оунівців щодо створення державності (навіть фактично

під протекторатом фашистської Німеччини) не збігалися з планами

вищого політичного керівництва Рейху. Надійшла відповідна реакція –

через декілька днів після акту проголошення “самостійного україн-

ського уряду” Бандера і його найближчі прихильники були заарештовані.

Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо

керівництва ОУН, Крайовий Провід у серпні 1941 р. виступив із заявою,

в якій зазначалося:

“ОУН не йде – всупереч провокативним вісткам шкідників української

справи на боротьбу проти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН

вдержить та буде старатися розбудувати співпрацю з Німеччиною та з

усіма тими силами, що... борються проти найбільшого ворога України –

московського більшовизму”. (Арх. спр. №376, т. 4, арк. 54).

Слідом за передовими частинами німецької армії йшли групи

“мельниківців”, які у зайнятих німцями містах і селах створювали з

дозволу окупантів і під їх контролем органи влади у вигляді управ

різних рівнів. Створена ними українська поліція несла охоронну службу

в тилу німецької армії, брала участь у боротьбі з партизанами і червоним

підпіллям.

210

Документи свідчать, що з перших днів між бандерівцями і мель-

никівцями почалася боротьба за керівні посади в установах, що

створювались німцями. Мельниківцям вдалося взяти під свій вплив ряд

установ і організацій. Наприклад, у м. Рівному мельниківці заволоділи

редакцією газети “Волинь”, обласною друкарнею, театром тощо.

Займаючи

керівні посади у редакціях газет в окупованих німцями

областях, вони популяризували фашистську ідеологію, закликали молодь

вступати до німецьких формувань.

Боротьба між “мельниківцями” і “бандерівцями” загострилась,

справа дійшла до вбивства (у м. Житомирі бандерівці вбили членів

мельниківського проводу Сциборського і Сеника, а біля Луцька був

убитий мельниківець Шульга).

Наявні документи показують, що незважаючи на лояльне ставлення

до обох відгалужень ОУН у перші дні війни, німці дали зрозуміти, що

ніякої самостійної української держави вони не потерплять і стали

проводити різко виражену колоніальну політику. Мельниківці, які

згуртувались навколо створеного ними Українського Центрального

Комітету (УЦК), пішли шляхом тісної співпраці з окупаційною владою.

У зверненні до Адольфа Гітлера від 14 січня 1942 р., підписаном

А.Мельником , митрополитом А.Шептицьким та іншими (всього 5 осіб),

пишеться:

“...Запрещение украинцам принимать участие в вооруженной

борьбе против их извечного врага плечом к плечу с немецкими и

союзными армиями лишило в борьбе с большевиками важного морально-

политического фактора… Мы заверяем Вас, Ваше Превосходительство,

что руководящие круги на Украине стремятся к самому тесному

сотрудничеству с Германией, чтобы объединёнными силами немецкого

и украинского народов завершить борьбу против общего врага и

претворить в жизнь «новый порядок» на Украине и во всей Восточной

Европе…» (Арх. спр. №372, т. 32, арк. 405-410; Копія листа від-

друкована в перекладі з української на російську мову).

У листі А.Мельника до фельдмаршала Кейтеля від 6 лютого

1943 року піднято питання про необхідність створення української

армії і використання її у бойових діях на радянсько-німецькому фронті

при умові, що за Україною “... буде визнане право на існування як

держави”. (Арх. спр. №372, т. 32, арк. 414-415).

Зазнаючи до середини війни втрати в живій військовій силі,

керівництво Німеччини погодилось з пропозицією А.Мельника. 28-го

квітня 1943 року спеціальним “державним актом” генерал-губернатора

211

Галичини Вехтера було офіційно проголошенно про формування

стрілецької дивізії СС “Галичина” з числа добровольців-галичан.

Активну роль у створенні дивізії СС “Галичина” відіграв “Український