Чарівний талісман (збірник)
Шрифт:
Сашко Циган слухав, і на обличчі його мінялася, як то кажуть, ціла гама переживань: і здивування, і захоплення, і жаль, що його не було в цей час, і, не будемо приховувати, заздрість до Марусика.
На закінчення Журавель поспішив додати:
— Не хвилюйся, ні я, ні ти за сценарієм не підходимо За сценарієм їм треба веснянкуватого, кирпатого, саме такого, як Марусик
— Гм… — задумливо гмикнув Сашко Циган. — Так кажеш, питали, чи є в нас гарні хлопці, жваві, моторні, з характером, щоб і в самодіяльності виступали, і вчилися добре,
Марусик густо почервонів і одвернувся. Журавель розгублено усміхнувся, глянув на Марусика і знизав плечима.
— Ну ви кадри! Я вам кажу!
Гришу Пасічного знало все село. Жодного свята не було, жодного вечора, щоб Гриша не виступав у художній самодіяльності І як виступав! Такого успіху не мав ніхто. Ні наш гарбузянський соловейко — переможниця районної олімпіади доярка Ганна Тертична (колоратурне сопрано), ні баяніст — комбайнер Мирон Кандиба, ні акробати-механізатори брати Затягайло (Іван, Павло і Олександр)…
Коли тільки оголошували: «А зараз виступить Гриша Пасічний», — зал уже вибухав оплесками І цей хлопчина таке виробляв, таке виробляв на сцені — глядачі аж боки рвали, за реготом не чути було половини слів А слова у виступі Гриші Пасічного мали неабияке значення. Тому що номер його називався «Художнє читання». Він читав гуморески Остапа Вишні, уривки з повісті Івана Микитенка «Гавриїл Кириченко — школяр», оповідання Панаса Висікана та інші смішні речі Здавалося, на сцені не один кирпатий веснянкуватий п'ятикласник, а цілий театр сатири То був талант, справжній талант! Як то кажуть — од бога
— Не згадати Гришу Пасічного — це, знаєте… — презирливо скривився Сашко Циган.
Журавель знову розгублено усміхнувся, глянув на Марусика Той червонів дедалі більше. Не дивлячись на Цигана, він пробурмотів:
— А де… де його було шукати?. І взагалі… вони ж поспішали… ті кіношники
— Не напускай туману в очі! — одрубав Сашко Циган. — Скажи, що сам хотів Сам випхався Слави забажалося. Не думав я, що ти такий… Артист!
І тут раптом Марусика прорвало:
— Ти… ти сам, а не я… Ти просто заздриш, що не ти… що не тебе… Звик завжди командувати, бути першим, а тут… Хтось йому, бач, носа втер Просто заздриш! І все!
Сашко Циган розгублено завмер Журавель зі здивованим переляком позирав на Марусика
Це був справжній бунт. Уперше в житті Марусик підняв голос проти Сашка Цигана. Та ще й як підняв!
Що це буде зараз?
Сашко Циган зблід, потім почервонів, потім знову зблід.
— Ну… ну… ну й пень… Я заздрю! Йому! Ха! Та… та хай тобі жаби в болоті заздрять! Та я… та я після цього й знати тебе не хочу! Все! Ти мені більше не друг! Щоб і стежку забув до мене!
Він круто повернувся й пішов геть.
Журавель якусь мить розпачливо дивився йому вслід, потім обернувся до Марусика:
— Нащо ти так?
— А чого ж він? Чого? Завжди… Завжди давить… Йому все можна, а іншим нічого Набридло! Набридло!
Журавель стояв і отетеріло крутив головою то на Сашка Цигана, то на Марусика
Отак несподівано, неждано-негадано, ні сіло ні впало побили горшки хлопці.
Розділ дев'ятий,
у якому ви дізнаєтесь про пригоду на річці Голубеньці, про те, що відбулося потім і чим закінчилася наша незвичайна пригода
Ця новина, дорогі друзі, вразила мене, можна сказати, у самісіньке серце Я в голову не клав, що таке може статися.
З дитинства, з немовлячого, сказати б, віку були вони разом Не без того, звичайно, що іноді й сварилися, чубилися, билися навіть, але до вечора вже й мирилися
Та цього разу вечір миру не приніс. Ні вечір, ні наступний ранок, ні день, ні знову вечір… Та й другий день, і третій, і четвертий…
Журавель робив відчайдушні спроби помирити їх, але ті спроби лопалися, як бульки на воді.
— Ач, роги показав! Я йому ті роги вкручу! Ще засвербить йому в носі! — цідив крізь зуби Сашко Циган і ні про яке замирення не хотів і слухати.
Марусик теж бурмосився:
— Не хочу-у!. І все! Не хочу-у!.
Журавель розривався навпіл Половина тягла до Сашка Цигана, половина до Марусика.
А головне, розривалося його серце Бо він бачив, що хоч і приндилися його друзі, але обидва переживали страшенно.
Так-так, і Сашко Циган теж.
Думають, що як ватажок, то вже й не переживає, зневажає всі тонкі почуття Та нічого подібного! Та, може, ватажки важче переживають, ніж неватажки. Бо й поплакати не можуть, не дозволяють собі А переживання, які приховуються, тамуються в серці, завжди важчі за ті, що вибалакуються, вискаржуються на людях.
Бунт Марусика зачепив Сашка Цигана за живе І зрадила йому його легка вдача. Втратив він бадьорість свою і веселість Що називається, нудив білим світом Нічого йому не хотілося, ніщо його не радувало
Ну, а Марусик — так той зовсім, як то кажуть, перевівся на смик — схуд, змарнів… Не Марусик, а сама тінь.
Кіношники ж — анічичирк, ні пари з уст. Поїхали і як у воду канули. І де вони в ката поділися? Марусику вже й чекати несила.
Одного дня тинявся він по селу без діла, і ноги якось самі собою принесли його до подвір'я Гриші Пасічного
Гриша сидів на призьбі, вшнипившись у книжку Чи новий номер готував, чи просто так читав — хто його зна
Марусик відчув себе раптом, наче злодій, спійманий на гарячому