Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Що? Що ти маєш на увазі?
— Ти повинна вийти заміж. І не за Річарда. На цю частину подій я не можу вплинути. До речі, це погана ознака.
Келен була приголомшена.
— Що це означає?
— У це якимось чином залучені духи. Вони визнають лише обмежене втручання в їх дії. Все інше — виключно в їх владі. Вони керуються своїми причинами, і ці причини від мене приховані.
По щоці Келен скотилася сльоза.
— Шота, що ж мені робити? Я втрачу мою єдину любов. Я ніколи не зможу любити нікого, крім Річарда, навіть якщо
Шота сиділа не рухаючись і дивилася на Келен.
— Добрі духи дозволили мені вибрати, хто буде нареченою Річарда. Я шукала і не змогла знайти нікого більш відповідного. Якщо ти справді любиш Річарда, спробуй втішитися тим, що він буде одружений на жінці, до якої відчуває хоча б крихітне почуття. Можливо, їй вдасться зробити його щасливим, і він полюбить її.
Келен стиснула колінами руки, щоб вони не тремтіли. Сперечатися з Шотою марно. Вона ні при чому. В це залучені Духи.
— Навіщо? Навіщо духам потрібно, щоб Річард одружився на Надін? Щоб я вийшла заміж за людину, яку не люблю?
В голосі Шоти звучало співчуття.
— Я не знаю, дитя. Як деякі батьки вибирають подружжя для своїх дітей, так і духи вибрали їх для вас з Річардом.
— Якщо сюди залучені духи, чому ж вони бажають нам такого нещастя? Вони ж самі віднесли нас в обитель між світами, де ми були разом. — Келен відчайдушно опиралася потоку. — Чому вони такі жорстокі з нами?
— Можливо, тому, — прошепотіла Шота, дивлячись на Келен, — що ти зрадиш Річарда.
У Келен стислося серце. У неї в голові зазвучало пророцтво:
«… Бо та, що в білому, його щира любов, зрадить його своєю кров'ю…»
Вона схопилася на ноги.
— Ні! — Її руки стислися в кулаки. — Я ніколи не заподію Річарду біль! Я ніколи не зраджу його! — Шота спокійно потягувала чай.
— Сядь, Мати-сповідниця. — Келен, відчайдушно намагаючись не розридатися, впала на стілець. — Я можу керувати майбутнім не більше, ніж минулим. Я попереджала, що тобі потрібна буде хоробрість, щоб почути відповіді. — Вона показала на свою голову. — Не тільки тут, — вона приклала руку до серця, — але й тут теж.
Келен змусила себе глибоко зітхнути.
— Прости мене. Ти не винна. Я знаю. — Шота підвела брову.
— Добре, Мати-сповідниця. Уміння прийняти правду — перший крок на шляху до влади над своєю долею.
— Шота, не хочу здатися неповажною, але, спостерігаючи майбутнє, не можна отримати точних відповідей. Пам'ятається, ти казала, що я торкнуся Річарда своєю владою. Я думала, вона знищить його. Я хотіла покінчити з собою, щоб твоє пророцтво не збулося, але Річард не дозволив мені вчинити самогубство. Раз так, твоє бачення майбутнього, здавалося, було істинним, але все сталося зовсім по-іншому. Я торкнулася Річарда, але його магія захистила його, і він не отримав ніякої шкоди.
— Я не бачу результатів твого дотику. Тільки те, що ти торкнулася його.
Це велика різниця. Зараз я бачу, що ти вийдеш заміж, а він одружиться.
Келен
За кого я повинна вийти заміж?
— Я бачу тільки туманний силует. Я не знаю, хто це буде.
— Шота, мені казали, що твої бачення майбутнього — форма пророцтва.
— Хто тобі це сказав?
— Чарівник. Зедд.
— Чарівники, — пробурмотіла Шота. — Вони не в змозі осягнути розуму відьми, хоча уявляють, що знають все.
Келен відкинула назад своє довге волосся.
— Шота, ми збиралися бути чесними одна з одною, пам'ятаєш?
Шота зітхнула.
— Добре, я готова визнати, що в цьому випадку він в основному правий.
— Пророцтво не завжди збувається так, як воно бачиться. Страшних небезпек можна уникнути або видозмінити їх. Як ти думаєш, є спосіб, яким я можу змінити це пророцтво?
Шота насупилася.
— Пророцтво?
— Те, про яке ти говорила. Про мою зраду Річарда. — Шота насупилася ще більше.
— Ти хочеш сказати, що це було ще й передбачене пророцтвом?
Келен відвела погляд.
— Той чарівник, чий розум захопив Джеган, сказав, що імператор здійснив одне пророцтво, щоб заманити Річарда в пастку. Воно теж говорить про те, що я зраджу Річарда.
— Ти пам'ятаєш це пророцтво? — Келен провела пальцем по обідку чашки.
— Це один з тих спогадів, який ми з Річардом хотіли б назавжди вигнати з пам'яті, але не можемо. «З червоним місяцем прийде вогненний вал. І той, хто оперезаний мечем, побачить смерть свого народу. Якщо він буде бездіяльним, він сам і всі, хто йому дорогий, загинуть в горнилі пожежі. Бо жоден клинок, викуваний зі сталі або створений магією, не може вразити цього ворога. Щоб погасити пожежу, він повинен шукати відповідь у вітру. І на цьому шляху його вдарить блискавка, бо та, що в білому, його щира любов, зрадить його своєю кров'ю.»
Шота відкинулася на спинку стільця, тримаючи чашку в руках.
— Це правда, що події, про які йдеться в пророцтві, можуть бути змінені чи можна їх уникнути, але не в пророцтві зі взаємозалежною розвилкою. Це пророцтво саме таке, і воно — пастка для жертви. Червоний місяць говорить про те, що пастка закрилася.
— Але повинен бути спосіб. — Келен знову пригладила смуги. — Шота, що я повинна робити?
— Ти повинна вийти заміж за іншого, — прошепотіла Шота, — а Річард одружитися з іншою.
— Шота, я знаю, що ти говориш правду, але хіба я можу зрадити Річарда? Я не брешу, я померла б перш, ніж це зробила. Моє серце не дозволить мені зрадити його. Я не зможу.
Шота задумливо розгладила сукню.
— Подумай, Мати-сповідниця, і ти побачиш, що ти не права.
— Як? Як я можу зрадити Річарда? Що мене може змусити?
Шота терпляче зітхнула.
— Знайти причину не так важко, як тобі здається. Наприклад — якщо б ти знала, що в тебе є тільки один спосіб врятувати його життя і він полягає в тому, щоб зрадити Річарда, хіба ти не пожертвувала б заради цього своєю любов'ю?