Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

Коли Даркен Рал, батько Річарда, напав на Серединні Землі, загинув Сол Вітеррін, начальник Протокольного відділу; разом з ним загинули і майже всі його підлеглі. Річард завдав поразки Даркену Ралу і сам як спадкоємець, який володіє чарівним даром, став Владикою Д'хари. Він поклав кінець роз'єднаності між країнами Серединних Земель, змусивши їх капітулювати перед Д'харою, щоб заново згуртувати їх в єдину силу, здатну протистояти загрозі, яка насувалася із Старого світу в лиці Імперського Ордена.

Келен

відчувала себе вкрай ніяково, опинившись Матір'ю-сповідницею, яка править після того, як Серединні Землі перестали існувати як єдине ціле, як союз суверенних держав. Але вона розуміла, що найперший її обов'язок — зберегти життя людям, а не традиціям. Якщо навалу не зупинити, Імперський Орден поневолить весь світ, і мешканці Серединних Земель перетворяться на його рабів. Річард зумів зробити те, що не вдалося його батькові, але поступив він так з абсолютно інших причин. Келен любила Річарда і розуміла, що він захопив владу, лише піклуючись про благо людей.

Скоро вони одружаться, і в результаті цього шлюбу Серединні Землі мирним шляхом назавжди об'єднаються з Д'харою. І це буде апофеозом їх любові — вони теж стануть єдиним цілим.

Келен не вистачало Сола Вітерріна: він був би хорошим помічником. Тепер, коли радники загинули і Серединні Землі стали частиною Д'хари, нікому стало стежити за дотриманням протоколу. Кілька розгублених д'харіанських офіцерів метушилися біля бар'єра, безуспішно намагаючись навести порядок серед прохачів.

Увійшовши, Келен уважно оглянула натовп чекаючих в спробі визначити, з якими питаннями ці люди сьогодні прийшли до палацу. Судячи з одягу, в основному це були жителі передмість Ейдіндріла: робітники, крамарі й торговці.

Вона побачила декількох дітлахів, з якими познайомилася в той день, коли Річард взяв її подивитися, як грають у джа-ла. У той день Келен вперше побачила цю гру і зраділа, дивлячись, як грають і веселяться діти. Хлопці швидше за все хочуть покликати Річарда на наступний матч. Він з однаковим азартом «хворів» за кожну команду — втім, Келен сумнівалася, що, навіть якщо б Річард віддав перевагу якійсь одній, це мало б якесь значення.

Діти тяглися до Річарда інстинктивно, відчуваючи його доброту.

Келен впізнала декількох дипломатів з невеликих країн, які, як вона сподівалася, приймуть пропозицію Річарда капітулювати і визнати панування Д'хари. Вона знала правителів цих країн і сподівалася, що вони зрозуміють необхідність об'єднатися в боротьбі за свободу.

Вона подумки пошкодувала, що Річард не носить одежі, більш відповідної його нинішньому становищу. Проста мисливська куртка і штани добре служили йому, але тепер йому був потрібний наряд для виходів. Адже він уже не звичайний лісовий проводник.

Келен

правила людьми майже все своє життя і розуміла, що образ правителя повинен відповідати очікуванням його підданих. Це сильно полегшує взаєморозуміння, і не тільки для того, хто наділений владою. Келен сильно сумнівалася, що хто-небудь найняв би Річарда провідником, не будь він одягнений як провідник. Звичайно, в якійсь мірі Річард і був провідником в цьому підступному світі ненадійних союзників і нових ворогів. І все ж він часто запитує її ради — доведеться поговорити з ним щодо одягу.

Коли присутні побачили Мати-сповідницю, розмови стихли; усі опустилися на одне коліно і схилили голови. Келен була незвично молода для своєї посади. Авторитет Матері-сповідниці в Серединних Землях ніким не оспорювався. Мати-сповідниця — це Мати-сповідниця, незалежно від її віку чи зовнішності. Люди кланялися не стільки сповідниці, скільки стародавній владі, яку вона втілювала.

Для жителів Серединних Земель сповідниці були загадкою; але людьми керували Матері-сповідниці — тому вік не мав значення.

Келен була обрана, щоб захищати свободу і права всіх народів Серединних Земель, але люди рідко дивилися на це з такої точки зору. Для більшості людей правителі є необхідність. Одні краще, інші гірше. В якості правителя правителів Мати-сповідниця заохочувала хороших і карала поганих. Якщо правитель опинявся занадто кепським, в її владі було його усунути. Для цього, власне, і існувала Мати-сповідниця. Втім, для більшості таке рішення проблеми управління країною виглядало лише звичайним палацовим переворотом.

У тиші Келен зупинилася і ще раз уважно оглянула присутніх.

Молода жінка біля дальньої стіни дивилася, як люди навколо опускаються на коліна. Вона кинула погляд на Келен, потім знову озирнулася і тільки тоді теж схилила коліно.

Келен повела бровою.

У Серединних Землях довжина волосся жінки відповідала її положенню в суспільстві і тій владі, якою вона володіла. Навіть королева не мала права носити волосся такої довжини, як у сповідниці, і ні в однієї сповідниці волосся не могли бути довшим, ніж у Матері-сповідниці.

Пишне каштанове волосся цієї жінки майже не поступалися в довжині волоссю Келен.

У Серединних Землях Келен знала практично всіх людей, наділених владою.

Це був її обов'язок, і вона ставилася до нього вельми відповідально. Але цю жінку вона бачила вперше.

— Встаньте, діти мої, — вимовила Келен. Зашелестів одяг; люди вставали, не піднімаючи очей — одні з поваги, інші від страху. Невідома жінка теж встала, мнучи в руках простеньку хусточку, потім, як і решта, опустила погляд своїх карих очей.