Діти капітана Гранта (др. перевод)
Шрифт:
Відповідаючи леді Гелені, Толіне сказав, що він учень Нормальної школи в Мельбурні, якою керує превелебний отець Пакстон.
– А чого навчають тебе в цій школі?
– спитала леді Гленарван.
– Навчають закону божого, математики, географії...
– Он як, географії!
– жваво вигукнув Паганель.
– Так, пане, - відповів Толіне.
– Я навіть дістав першу нагороду з географії перед зимовими вакаціями.
– Ти маєш нагороду з географії, мій хлопчику?
– Ось вона, пане, - мовив Толіне, витягаючи з кишені якусь
То була біблія в гарній палітурці. На першій сторінці стояв напис: “Нормальна школа в Мельбурні. Перша нагорода з географії учневі Толіне з Лаклану”.
І Паганель не витримав! Австралієць, що знається на географії, це ж чудесно! Він розцілував Толіне в обидві щоки, наче сам превелебний отець Пакстон, коли роздавав нагороди. А втім, Паганель, напевне, знав: таке трапляється частенько в австралійських школах. Юні тубільці мають хист до географічної науки й залюбки її студіюють, а математику засвоюють поволі й важко.
Що ж до Толіне, йому було й невтямки, чому вчений так розчулився. Гелена пояснила хлопчикові, що Паганель - славетний географ, а до того ж - видатний професор.
– Професор географії!
– вигукнув Толіне.
– О, пане, попитайте мене! .
– Попитати тебе, мій хлопчику, - сказав Паганель, - та я нічого іншого й не бажаю. Саме це я й хотів зробити, попри твоє прохання. Мені дуже цікаво дізнатися, як викладають географію в Мельбурнській нормальній школі.
– А що, як Толіне візьме гору над вами, Паганелю?
– сказав Мак-Наббс.
– Наді мною, секретарем Французького географічного товариства?! Де ж пак!
– вигукнув Паганель і, приладнавши зручніше окуляри, випроставшись на весь свій довгий зріст, поважним голосом, як то й належить учителеві, розпочав іспит.
– Учню Толіне, встаньте!
Толіне, що стояв перед ним, не міг виконати цього наказу. Він прибрав скромну позу й очікував запитань географа.
– Учню Толіне, - мовив Паганель знову, - назвіть мені п’ять частин світу.
– Океанія, Азія, Африка, Америка й Європа, - відповів Толіне.
– Відмінно! Почнемо з Океанії, бо зараз ми тут перебуваємо. Які її головні складові частини?
– Вона складається з Полінезії, Меланезії, Мегалонезії [77] й Мікронезії. Головні острови: Австралія, що належить англійцям, Нова Зеландія, що належить англійцям, Тасманія, що належить англійцям, острови Чатам, Окленд, Макарі, Кермадек, Макін, Маракі й інші, що теж належать англійцям.
– Добре, - мовив Паганель.
– Ну, а Нова Каледонія, Сандвічеві острови, Мендана, Помоту?
77
Мегалонезія– тут ідеться про Нову Зеландію.
– Ці острови перебувають під протекторатом Великобританії.
– Як! Під протекторатом Великобританії?
– вигукнув Паганель.
– Мені здається,
– Франції?
– здивувався хлопчина.
– Гай-гай!
– мовив Паганель.
– Так ось чого навчають вас у Мельбурнській нормальній школі!
– Так, пане професоре, хіба ж це зле?
– Це чудово! Вся Океанія належить Англії! З цим питанням закінчено. Перейдемо до інших.
Напівроздратований, напівздивований вигляд Паганеля дуже звеселяв майора.
Іспит тривав.
– Розповідайте про Азію, - сказав географ.
– Азія, - почав Толіне, - величезна країна. Столиця Азії - Калькутта. Головні міста: Бомбей, Мадрас, Аден, Малакка, Сінгапур, Коломбо. Острови Лакадівські, Мальдівські й інші. Всі належать Англії.
– Добре, дуже добре, учню Толіне. А Африка?
– Африка складається з двох великих колоній: Капська колонія на півдні, столиця - місто Кейптаун; на заході англійські володіння з головним містом Сьєрра-Леоне.
– Прекрасна відповідь!
– мовив Паганель, що вже трохи оговтався з цією англо-фантастичною географією.
– То знамените викладання! Що ж до Алжіру, Марокко, Єгипту, то їх, певна річ, викреслено з англійських атласів! Ну, а тепер я залюбки поговорив би про Америку.
– Вона ділиться, - почав Толіне, - на Америку Північну й Америку Південну. В першій англійцям належить Канада, Новий Брансвік, Нова Шотландія і Сполучені Штати під управлінням губернатора Джонсона.
– Губернатора Джонсона?
– вигукнув Паганель.
– Наступник великого доброго Лінкольна, вбитого божевільним фанатиком, прихильником рабства! Чудово! Ліпше й бути не може! Ну, а Південна Америка, її Гвіана, Шетландський архіпелаг, Георгія, Ямайка, Трінідад і решта - це теж англійські володіння? Я не сперечатимуся з тобою, але, Толіне, я дуже хотів би почути твою думку, чи, певніше, думку твоїх навчителів про Європу.
– Про Європу?
– перепитав Толіне, що ніяк не міг збагнути, чому так розпалився географ.
– Так! Про Європу! Кому належить Європа?
– А певно, Європа належить англійцям, - відповів хлопчик переконано.
– Я теж так гадаю, - мовив Паганель.
– Але що саме в Європі належить Англії?
– До її володінь увіходять Англія, Шотландія, Ірландія, Мальта, острови Джерсей і Гернсей, острови Іонійські, Гебрідські, Оркадські...
– Гаразд, гаразд, Толіне, але в Європі є інші держави, що про них ти забув згадати, мій хлопчику!
– Які, пане?
– спитав Толіне, анітрохи не збентежений.
– Іспанія, Росія, Австрія, Пруссія, Франція...
– Та ж то провінції, а не держави, - мовив Толіне.
– Це щось нечуване!
– вигукнув Паганель, зриваючи з носа окуляри.
– Звичайно, провінції. Столиця Іспанії - Гібралтар.
– Чудесно! Незрівнянно! Бездоганно! Ну, а Франція? Як француз, я не від того, щоб дізнатись, кому ж я належу.
– Франція - англійська провінція, - спокійно відповів Толіне, - головне місто Кале.