Десяте Правило Чарівника, або Фантом

Гудкайнд Террі

Наскільки вона могла зрозуміти, Сестри робили все можливе, щоб триматися подалі від Джегана і, тим не менш, він сидів тут, прямо перед ними. Він виглядав розслабленим, немов людина, у якої є все. Здавалося, його ніщо не турбує. Навіть Сестри Тьми, здавалось, його не цікавили.

Келен зрозуміла, що ця зустріч не була жодною мірою випадковою. Вона була обумовлена. Крім того, що страх Келен, її боязнь Джегана, був породжений підслуханними розмовами Сестер і їх наполегливим бажанням уникнути зустрічі з цією людиною, було щось ще, десь в глибині,

темний страх коренився в самій її душі, майже як незбагненний спогад, що видавав себе тільки неясною, але зловісною тінню.

Коли Келен скосила погляд у бік, вона побачила, що Сестри, здавалося, примерзли до місця, як ніби вони перетворилися на камінь. Їх лиця стали попелясто-сірими.

На Сестрі Юлії було надіто синє плаття, яке вона вибрала спеціально для зустрічі з Тові. Тепер воно було все покрито пилом, що осів на неї не тільки при підйомі на височину, але і поки вони спускалися сюди. Сестра Ерміна була одягнена в сукню з білими оборками на зап'ястях і з глибоким вирізом. У даних обставинах, коли вони знаходилися в курній могилі, стоячи під косими поглядами грубих тварин, оборки виглядали наївно і смішно. Сестра Цецилія, старша, суворо дисциплінована, і зазвичай охайно викладаюча своє кучеряве сиве волосся, зараз, схоже, знаходилася на останній грані, що відокремлює її від стрибка в рятівне безумство.

Похмурі очі Джегана стежили за Сестрами. Келен зрозуміла — він насолоджувався моментом, насолоджувався ними, враженими жахом. Келен була впевнена, що якби Сестри були в змозі що-небудь зробити в цій ситуації, вони вже зробили б це.

Сестра Ерміна торкнулася язиком пересохлих губ.

— Ваше Превосходительство, — вимовила вона тихим, натягнутим голосом. Келен подумалося, що ця жалюгідна спроба шанобливого вітання була народжена, мабуть, страхом, а не повагою.

— Ваше Превосходительство, — з такою ж непевністю в голосі додала Сестра Цецилія.

Келен, хоча і рідко, але бачила, що Сестри вміють поводитися обачно, навіть обережно, але вона ніколи не бачила їх такими переляканими. Вона навіть не могла уявити їх наляканими. Завжди здавалося, що вони цілком і повністю тримають себе в руках. Тепер же, від їх звичної, гордовитої вдачі, не залишилося і сліду.

Всі три Сестри схилилися, різко вклонившись, мов три маріонетки, що бовтаються на нитках.

Випроставшись, Сестра Юлія, зітхнула, тремтячи від страху. Мабуть, переляк, що охопив її, змішавшись з цікавістю, а також з нескінченним мовчанням, змусив її заговорити.

— Ваше Превосходительство, як Ви тут опинилися?

Невірний погляд Джегана знову перевтілився в усмішку від м'якої, нешкідливої, жіночої інтонації її питання.

— Вулицею, вулицею, Юлія… — Важко зітхнув він. — Ти дійсно грандіозно дурна сука.

Всі три жінки впали на коліна, неначе від удару зверху невидимим кулаком. З їх горл вирвалися короткі, скиглячі, хникаючі звуки.

— Ваше Превосходительство, будь ласка, ми не мали на увазі.

— Я точно знаю, що ви мали на увазі.

Я до останніх подробиць знаю всі ваші брудні задумки.

Келен ніколи не бачила Сестру Юлію настільки наляканою, тим більше, настільки сильно приголомшеною.

— Ваше Превосходительство… Я не розумію…

— Звичайно, ти не розумієш, — глузливо сказав він, як тільки її слова розчинилися в тиші. — І тому саме тут стоїш переді мною на колінах, а не навпаки, як би вам того хотілося, чи не так, Ерміна?

Його погляд ковзнув до Сестрі Ермінії, і та видала короткий зляканий викрик. З її вух стала сочитися кров, викреслюючи тоненьку червону доріжку вниз по її білій шиї. Вона не поворухнулася, але її пройняла дрібна дрож.

Джилліан схопилася за Келен обома руками. Келен рукою прикрила обличчя дівчата, тісніше пригорнула до себе, намагаючись заспокоїти її, хоча, який спокій можна було знайти, перебуваючи перед лицем цієї людини.

— Тоді, значить, Тові теж у Вас? — Запитала Сестра Юлія, все ще настільки здивована поворотом подій, що їй ніяк не вдавалося вловити їх суть.

— Тові! — Пролунав вибух грубого сміху Джегана. — Тові! Та Тові давним-давно мертва.

Сестра Юлія завмерла від жаху.

— Вона мертва?

Піднявши руку, він зробив легкий жест, як би звільняючи щось.

— Відправлена, нарешті, в загробний світ нашою спільної подругою, дуже невірною і зрадницькою подругою. Уявляю собі, як сердиться Володар підземного світу через те, що Тові не змогла виконати свої зобов'язання перед ним. У вас буде ціла вічність, щоб пізнати його гнів. — Він втупився на жінку, знову посміхаючись. — Але не раніше, ніж я закінчу з вами в цьому житті.

Сестра Юлія схилила голову.

— Безсумнівно, Ваше Превосходительство.

Келен зауважив, що Сестра Ерміна обмочилася. Сестра Цецилія, здавалося, ось-ось вибухне сльозами або риданнями.

— Ваше Превосходительство, — наважилася запитати Сестра Юлія, — як Вам вдалося… я маю на увазі, наш зв'язок.

— Ваш зв'язок! — Грюкнувши по столу, заревів від сміху Джеган. — Ах так, ваш зв'язок з лордом Ралом. Ваша зворушлива відданість лордові Ралу, яка «вберігає» вас від мого дару соноходця.

Почувши, що Сестри перебували з лордом ралом в якомусь союзі, Келен відчула, як у неї обірвалося серце. Чомусь, вона краще думала про цю людину. Їй стало боляче від того, що вона виявилася неправа.

— Ми не станемо заподіювати шкоди Річарду Ралу, — вимовив він фальцетом, жартома заламуючи руки, натякаючи, мабуть на заяви, які колись вимовляла Юлія. — Джеган — той, хто його шукає, прагне його знищити, але не ми. Ми — ті, хто опанує силою Одена, і потім нагородить Річарда Рала тим, на що вистачить наших сил. Цього достатньо, щоб зберегти наші узи і захистити нас від соноходця.

Він припинив прикидатися жінкою.

— Як зворушлива ваша вірність і відданість лордові Ралу.

Він ударив кулаком по столу. Його обличчя налилося кров'ю від гніву.