Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
І хоча Річард не міг чути Ніккі в звичайному сенсі цього слова, він відчував її лють, коли вона боролася з невідомою твариною. Навколо Ніккі приглушено мерехтіли дивні блискавки. Річард знав, що вона намагається використовувати магію, але розумів, що проти звіра ніяка магія не допоможе.
Скляні щупальця обвивали їх все сильніше і сильніше. Не звертаючи уваги на біль, Річард без зупинки різав примарні тонкі руки. З точністю, підігрітою люттю, він ударив ножем, і йому вдалося відрубати кілька відростків від серцевини тварюки. Відрубані щупальця корчилися, падали в порожнечу навколо них,
Тільки, схоже, це ні до чого не привело. З темряви полізло ще більше звивних щупалець, немов з ями набитої десятками гадюк. Річард зібрав ще сили — різав, рубав, колов. Руки боліли від напруження. Ніккі билася з тонкими щупальцями однією рукою, тому що інший завзято чіплялася за Річарда. Судячи з того, як вона гнулася і звивалася, він сказав би, що вона дуже страждає. Річард залишив щупальця навколо себе, і з усією силою рубонув по щупальцях звіра, які завдавали болю Ніккі. по тих, що намагалися їх розділити.
Але їм все ж це вдалося. Річард раптово опинився зовсім один посеред невідомості, лицем до лиця зі слизьким скляною, неймовірно сильною істотою, яка намагалася затягнути його всередину себе. Туди, звідки доносилося гарчання, клацання і тріск. І не було ніякої можливості здолати цю тварюку, ніякої можливості перевершити її по силі, ніякої можливості втекти. Щупальця тяглися, щоб схопити його; їх ставало все більше і більше.
І до того, як руки-щупальця встигли його схопити, він зібрав останні сили і метнув ножа в самий центр тієї самої маси, яку так і не зміг толком розглянути.
Він потрапив куди треба. Звір ухнув так, що у Річарда заклало вуха. Щупальця ще не відпустили його, але все ж ослабли. Цього було достатньо, щоб Річард відчайдушно вивернувся і вирвався зі смертельних обіймів тварюки. Вискочив, як гарбузове зернятко вислизає з мокрих пальців.
Річард намагався випливти, будь-яким способом уникнути пастки. Але звивисті руки тяглися за ним і були швидше, ніж він, більш сильними і невтомними.
— Ось він! — Сікс впевнено постукала кісточками пальців по самому центру символу.
Віолетта різко повела рукою до місця, зазначеного радницею. Її пальці рухалися швидко і впевнено. Тильною стороною іншої руки королева витерла піт з лиця і протерла очі.
Рейчел ніколи не бачила, щоб Віолетта трудилася настільки ретельно. Дівчинка не знала, що трапилося, але було очевидно, що відбувається щось таке, чого Сікс не очікувала і тепер коливається між панікою і гнівом. І те, і інше однаково лякало Рейчел.
Поки Віолетта, міняючи крейди, закінчувала малювати заклинання, Сікс знову прийнялася м'яко наспівувати. Рейчел здавалося, що тихі скрипучі звуки цього співу ніби висушують її душу. Хоча дівчинка не могла розібрати слів і зрозуміти їх, вона відчувала прихований в них зловісний сенс, який наповнював її жахом.
Рейчел подивилася у бік входу в печеру. Але зовні вже починало темніти і розглянути не вдалося нічого. Їй дуже хотілося втекти, але не вистачало сміливості, адже якщо Віолетті або Сікс доведеться залишити своє заняття для погоні за нею, то покарання буде жахливим.
Чейз
А зараз Рейчел бачила, в якому настрої перебувають ці двоє. І, незважаючи на всю їх зайнятість, будь-яку провина Рейчел викличе швидке і хворобливе покарання. Значить, робити щось прямо зараз було б не дуже хорошим планом. Це вона вже зрозуміла.
І тому дівчинка сиділа тихо й нерухомо, намагаючись зробитися непомітною. Сікс обережно провела пальцями вздовж ліній, які Віолетта закінчила малювати. Від цього яскраві лінії темніли, видаючи звуки, що нагадують низьке гарчання, від чого по спині Рейчел пробігало тремтіння. Здавалося, вся печера вібрує в такт ритмічним звукам заклинання.
Віолетта малювала широкими, розмашистими рухами і часом поглядала в бік, стежачи за просуванням Сікс. Часом рука відьми наздоганяла королеву, тоді Віолетта, немов перебуваючи в якомусь трансі, приймалася працювати швидше. Тихе постукування крейди, що виводила на камені чергову лінію, дивним чином зливалося з ритмічним скандуванням Сікс. І це все навколо зображення Річарда.
Багато годин Сікс бурмотіла заклинання і від невиразних строф, що нагадують дивні співи, повітря в печері закружляло подібно вихору. Відьма невпинно постукувала кісточками пальців по лініях, які без зупинки малювала і малювала Віолетта. Рейчел почало здаватися, що королева в будь-який момент звалиться від виснаження, але та продовжувала гарячково працювати, немов з усіх сил намагалася випередити Сікс. Незважаючи на поспіх, рука Віолетти вірно виводила кожну нову лінію. Кожен новий перетин було зображено точно і повністю. Сікс змушувала Віолетту багато практикуватися в малюванні, і тепер, здавалося, її старання повністю окупалися.
Тепер зображення Річарда майже повністю було вкладено в мережу символів і пересічних ліній.
Перекриваючи шум вітру, Сікс викрикнула дивне слово і останні лінії, оточуючі фігуру Річарда, згасли. Вітер різко припинився і тільки маленькі шматочки листя і сміття все ще кружляли в нерухомому повітрі. Сікс замовкла, брови її смикалася. Кінчиками пальців відьма обережно доторкнулась до дескількох символів, немов намагаючись відчути їх пульс. Печеру осяяв спалах кольорового світла.
— Він попався, — прошепотіла про себе відьма.
Віолетта призупинилася і, задихаючись, глитнула.
— Що?
— Апогей до підлеглої вершини… — відьма злобно глянула на вражену Віолетту. — Ну ж бо!
Віолетта ступнула до стіни і без коливань зобразила спіраль, яка спускалася вниз від одного з центральних елементів над головою Річарда.
Сікс підняла руку.
— Будь готова, але не торкайся до основних пунктів заклинання, поки я не скажу.
Віолетта кивнула. Очі Сікс знову звернулися на зображення Річарда. Вона схилилася і провела кінчиками пальців по малюнку, а потім низьким голосом немов видихнула дивні слова.