Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Гудкайнд Террі

Річард побачив червоне сяйво. Поглянувши, він побачив Ніккі, яка входила в кімнату.

— Річард, мені треба з тобою поговорити.

Він дивився на неї.

— Я зрозумів. Тепер я знаю, що означає гадюка з чотирма головами.

Ніккі відвела погляд, ніби не могла дивитися йому в очі. Він знав, про що вона думає. Мабуть, вона вирішила, що він придумав ще одну фантазію у додаток до інших.

— Річард, вислухай мене. Це важливо.

Він насупившись розглядав її.

— Ти що, плакала?

Її

очі опухли і почервоніли. Ніккі була не з тих жінок, хто легко дає волю сльозам. Хоча йому і доводилося бачити її плачучою, але для цього завжди були дуже серйозні причини.

— Не звертай уваги, — сказала вона. — Ти повинен вислухати те, що я скажу.

— Ніккі, кажу ж, я зрозумів…

— Та послухай же мене! — Стиснувши кулаки, вона дивилася так, ніби ось-ось готова була знову розридатися. Він раптом зрозумів, що ніколи ще не бачив, щоб вона виглядала такою… божевільною.

Він більше не хотів витрачати даремно час, а тому вирішив, що швидше буде дозволити їй висловитися.

— Добре, слухаю тебе.

Ніккі ступнула ближче, взяла його за плечі і уважно подивилася в очі. Її брови винувато нахмурилися.

— Річард, тобі потрібно бігти з Замку.

— Що?

— Я вже звеліла Карі зібрати твої речі. Вона принесе їх сюди.

— Вона сказала, що знає безпечну дорогу, де немає необхідності проходити через щити.

— Знаю, це я показав їй. — Усередині Річарда виникло і почало рости неясне тривожне почуття. — Що відбувається? Замок горить? З Зеддом все в порядку?

Ніккі приклала долоню до його щоки. — Річард, вони мають намір вилікувати тебе від твоєї «омани».

— Але Келен — ніяка не омана. Я тільки зараз зрозумів, що сталося.

Здавалося, вона не помітила його слів, а може просто не звернула уваги на ще одну, на її думку, чергову його спробу довести неможливе. Однак сьогодні його зовсім не цікавило її ставлення до його слів.

— Річард, кажу тобі, ти повинен бігти. Вони хотіли, щоб я усунула твою пам'ять про Келен за допомогою магії Збитку.

Річард здивовано кліпнув.

— Ти хочеш сказати, що Енн і Натан хочуть це зробити. Адже Зедд ніколи б не…

— І Зедд теж. Вони переконали його, що ти хворий, і єдиний спосіб вилікувати тебе полягає в тому, щоб знищити хвору, як вони вважають, частину твоєї свідомості. Ту частину, яка відповідальна за ці помилкові спогади. Вони переконали Зедда, що часу майже не залишилося, і що це — єдина можливість врятувати тебе. Зедд просто убитий горем через твій стан, він не може бачити тебе таким. Він готовий використати будь-який шанс, щоб ти став колишнім.

— І ти погодилася зробити це?

Вона з обуренням вдарила його в плече.

— Ти й справді з глузду з'їхав? Невже ти справді думаєш, що я могла б зробити таке? З тобою? Навіть якщо б я вважала, що вони мають рацію, не думаєш же ти,

що я коли-небудь спробую вбити частину твоєї особистості? І це після того, як ти показав мені, що значить життя? Після того, що ти зробив, щоб повернути мене до життя? Ти серйозно вважаєш, що я здатна створити таке з тобою, Річард?

— Гадаю, не здатна. Але чому Зедд? Він же любить мене.

— Так, і він боїться за тебе. Він в жаху від того, що ти знаходишся під владою омани, заклинання або чого там ще. Йому не важливо, чим викликана твоя «хвороба». Він знає лише, що хоча ти фізично здоровий, ти перетворився в незнайому йому людину. Зедд вважає, що це — єдиний шанс для нього отримати назад свого Річарда. Справжнього Річарда.

— Я не думаю, що будь-хто з них — Енн, Натан або Зедд дійсно хочуть цього. Однак, Енн серйозно думає, що ти — єдиний, хто може врятувати всіх нас. Вона впевнена, що пророцтва говорять про тебе, як про останній шанс, який є в живучих, і вона відчайдушно намагається змусити тебе діяти так, як вважає правильним, щоб врятувати світ.

— Зедд відмовлявся, тоді вони показали йому повідомлення з дорожнього щоденника. І в кінці кінців вмовили.

— Що за повідомлення?

— Верна перебуває в армії Д'хари. Вона повідомляє, що солдати починають впадати в зневіру, оскільки ти все ще не з ними. Верна боїться, що якщо ти не поведеш їх у бій, вони не зможуть продовжувати битися. Вона в розпачі і хоче знати, чи розшукала Енн тебе, і коли тебе чекати. Адже вирішальна битва з Імперським Орденом наближається.

Річард був приголомшений.

— Гадаю, я можу зрозуміти, чому вони так хвилюються, але просити тебе використати Магію Збитку…

— Знаю. Думаю, це рішення продиктоване відчаєм, а зовсім не прийнято свідомо. Але боюся, як тільки вони виявлять, що я не маю наміру виконувати їх наказ, вони вирішать, що не можна дозволяти тобі вислизнути він них. І тоді вирішать спробувати вилікувати тебе використовуючи свої власні сили. Але таке сліпе втручання у свідомість людини може призвести до непередбачуваного результату.

— Вони у відчаї, тому що бояться, що час спливає і Джеган може назавжди позбавити нас надії на порятунок. Вони вважають, що це — єдиний вихід. Вони більше не хочуть слухати ніяких заперечень.

— Ти повинен втекти прямо зараз, Річард. Я погодилася на їх план, щоб попередити тебе, і виграти час для втечі. Ти повинен зробити це негайно. Втекти.

Голова Річарда паморочилося від однієї думки про те, що вони хочуть зробити.

— У цьому-то і проблема. Я не вмію приховувати сліди за допомогою магії, як, наприклад, Зедд. Якщо вони налаштовані так рішуче, вони відправляться в погоню. А коли вони вистежать мене і захоплять зненацька, що тоді? Битися з ними?

Вона розстроєно розвела руками.