Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Гудкайнд Террі

— Не знаю, Річард. Але вони налаштовані дуже рішуче. Що б ти не сказав, ніщо не змусить їх передумати, адже вони вважають, що ти страждаєш від свого безумства. Вони впевнені, що повинні взяти тебе під контроль для твоєї ж власної користі. Вони роблять це з любові до тебе, тільки ось шлях обрали неправильний. Добрі духи! Я теж вважаю, що в тебе проблеми з головою, але не дозволю їм створити з тобою таке.

Річард вдячно стиснув її плече, потім відвернувся, намагаючись усвідомити все, що відбувається. Він не міг уявити, що Зедд погодиться на подібні заходи. Це було не схоже на нього.

Зовсім не схоже.

Звичайно.

На Енн це теж було не схоже. Вона була повністю впевнена в тому, якими мають бути дії Річарда, щоб здійснилося це прокляте пророцтво. Вплив Келен змінив всіх, хто її знав. Вона змусила Енн зрозуміти, що Річард не зобов'язаний буквально дотримуватися тексту пророцтва, немов це інструкція.

Тепер, коли Келен зникла, все перемінилися. Зедд теж став іншим, і зміни були не в кращу сторону. Навіть Кара стала іншою. Вона як і раніше була надійним захисником, але захист її став більш… жіночим. І Ніккі змінилася. Хоча в її випадку, Річард визнавав, що результат цих змін був більш яскраво виражений — у всякому разі, з його точки зору. Вона забула все, що мало відношення до Келен, і в результаті стала ставитися до нього більш дбайливо, незважаючи на власні переконання, незважаючи на те, що він говорив і робив. Вона стала більш відданою йому, її основною метою став захист його, Річарда.

Зміни, що сталися з Зеддом турбували більше. Та й Енн стала більш владною. Тепер вона вважала єдино вірними тільки свої рішення, свої погляди, свої міркування. А Річард зобов'язаний був тільки прислухатися до них і виконувати те, що вона вимагає.

Річард помічав зміни після зникнення Келен у всіх, хто його оточував. У деяких це були ледь помітні відтінки поведінки, у когось ці зміни були більш відвертими, але торкнулися вони всіх. І це було одним із проявів того далекосяжного ефекту. Але навіть Річард не розумів до кінця повну ступінь наслідків, які можна було очікувати.

Змінилося все. Річард змушений був не раз нагадувати собі, що не можна більше покладатися на свої судження про жодному факту минулого. Життєво необхідно було приймати те, яким все стало тепер, а не згадувати про те, що було колись. Тепер Ніккі була більш надійним союзником, ніж була раніше. Кара як і раніше залишалася захисником, хоча і дещо іншим. Але Натан і Енн, а можливо і Зедд, стали більш небезпечними, і це було найважливіше.

Він повинен був брати до уваги, якими стали раніше знайомі йому люди, і відповідно коректувати свої припущення про їхні вчинки. Він повинен був постійно тримати в пам'яті свою мету і способи її досягнення. Навіть якщо це означало, що він тепер не може повністю довіряти тим, кому беззастережно вірив в минулому.

Із зникненням Келен змінилося все. Змінилися правила.

Він повернувся до Ніккі.

— Це не могло статися в гірший час, ніж зараз. Я тільки що зрозумів. Гадюка з чотирма головами — це Сестри Тьми.

— Сестри Джегана?

— Ні. Це мої колишні наставниці — Сестри Тові, Цецилія, Ерміна, і їх начальниця — Сестра Юлія. Адже це вона призначила всіх моїх наставниць, включаючи і тебе.

— Річард, це безумство. Я не…

— Я не про те. Я вважав, що в той ранок бачив, як рухалися гілки дерев від вітру. Але тоді вітру не було, і це були не гілки. Це були Сестри, які рухалися в темряві.

— Але всі Сестри Тьми у Джегана.

— Ні, не всі.

— Річард,

він — соноходець. Вільні тільки Сестри Світла, які принесли тобі присягу. Але Джеган першими захопив саме Сестер. Я була там, я знаю. Сестри Тьми без охороняючих уз безпорадні проти соноходця. Мої… почуття допомогли мені тим, що зв'язавши з тобою, звільнили від його контролю. Але решта втекти не могли — твої узи не поширюються на них, щоб захистити. А іншого способу звільнитися у них немає.

— О, тільки не ці. Вони принесли мені клятву.

— Як? Це неможливо.

Річард труснув головою. — Коли це сталося, тебе там не було. У той день війська Джегана намагалися захопити Палац Пророків. Сестра Юлія і мої колишні наставниці — крім тебе і Ліліани, яка вже була мертва — знали, де тримають Келен. вони хотіли звільнитися від влади Джегана, а тому запропонували мені угоду. Вони пообіцяли повідомити мені, де знаходиться Келен, а я за це повинен був прийняти від них клятву вірності, цим звільнивши їх від соноходця.

Новина абсолютно оглушила Ніккі, вона навіть не могла деякий час вимовити ні слова. Ця ідея виглядала настільки тонкою, що важко було приймати її всерйоз. Вона глибоко вдихнула, щоб привести в порядок сплутані думки.

— Річард, припини фантазувати. Твої вигадки стають все заплутаніше з кожним разом. У цій історії є одна неув'язка. Раз ти вважаєш чотириголовою гадюкою цих Сестер, вона повинна би мати п'ять голів. Ти забув про Меріссу.

— Не забув. Мерісса мертва. Вона спробувала вбити мене, коли переслідувала. Вона все говорила, що має намір викупатися в моїй крові.

Ніккі двома пальцями захопила локон волосся і потягнула. — Припустимо. Я часто чула від неї цю клятву.

— Вона спробувала її виконати, і пішла за мною і Келен в Сильфіду. Магія Меча Істини несумісна з магією Сильфіди, але потрапивши сюди, я забрав меч і занурив його у Сильфіду, перш ніж Мерісса вийшла звідти. Там вона й загинула.

— Сестер Тьми, які принесли мені клятву, в живих залишилося тільки четверо. Вони і є гадюка з чотирма головами. І це вони прийшли тим ранком і забрали Келен, вони використали на мені заклинання, щоб я не прокинувся. Мабуть, це було якесь простеньке заклинання, оскільки я не зрозумів, що на мене впливає магія. І вовче виття не було криком вовка; це був сигнал. Він означав дозвіл солдатам наблизитися. Через заклинання я тоді не зрозумів цього, воно зробило мене настільки сонним, що я не міг думати. Тим не менше я вже тоді відчув у всьому цьому щось дивне. За допомогою магії Сестри сховали свої сліди. Це вони викрали Келен.

Ніккі захопила повні кулаки волосся і навіть загарчала від збудження.

— Вони — Сестри Тьми! Не можуть вони одночасно зберігати вірність і тобі і Володарю. Твоє припущення абсолютно шалене.

— Я теж так думав. Сестра Юлія переконала мене подивитися на все з іншої точки зору. Вона збиралася принести мені клятву, а я — тільки запитати у неї, де тримають Келен. Вони повинні були дати правдиву відповідь, аби зберегти своє зобов'язання. Потім я обіцяв їх відпустити. Якби я зажадав більшого, це порушило б нашу угоду і ми повернулися б до того, з чого почали — вони виявилися б у владі Джегана, а Келен залишилася б у полоні. Сестра Юлія обіцяла, що після виконання нашої угоди вони поїдуть. Вони отримали захист уз, а я отримав Келен.