Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
— Ти права.
— Може навіть більше, ніж ти думаєш. Адже коли той, кому ти завдавала шкоди змушує тебе побачити, наскільки ти був неправий, змушує переглянути твоє життя… ну… це змушує турбуватися про таку людину набагато більше.
— Не можу не погодитися з тобою.
Кара вказала на доріжку, що вела до колишнього палацу, де тепер була Площа Свободи. — Коли почалося повстання, і лорд Рал був поранений, багато хто не хотів дозволити тобі лікувати його. Вони боялися, що ти заподієш йому шкоду. Тоді я попросила їх довіряти тобі. Я зрозуміла, як ти змінилася, тому що пройшла майже
— Ти права, Кара. У нас перед ним особливі зобов'язання.
— Ось саме. Особливі. Не такі, як у всіх інших.
Заінтригована тим, чого домагається Кара, Ніккі розвела руками. — Ти хочеш мені щось сказати?
Кара кивнула, втупившись на свої чоботи. — Коли ми з лордом Ралом були так близькі, я змогла відчути деякі його почуття. Він відчуває неймовірну, спалюючу його самотність. Думаю, це через його мрії про цю жінку, Келен.
Ніккі глибоко вдихнула і повільно видихнула, намагаючись розібратися в природі того, що відчула Кара. — Думаю, частково це може все пояснити.
Кара прочистила горло. — Ніккі, коли ось так тримаєш людину в обіймах, і ви так близькі, то дійсно починаєш відчувати те ж, що і він.
Ніккі засунула особисті почуття подалі.
— Не сумніваюся, Кара, що ти права.
— Я хочу сказати, що дуже хотіла б заспокоїти його, щоб він не відчував себе настільки самотнім.
Ніккі скоса крадькома глянула на Морд-Сіт. Кара кривила губи, уважно дивлячись в землю. Ніккі мовчала, очікуючи продовження.
— Тільки не думаю, що саме я можу зробити це для лорда Рала.
Ніккі обережно сформулювала питання.
— Ти хочеш сказати, що ти — не та жінка, яка може… позбавити його самотності?
— Так, думаю, я — не та.
— Бенджамін?
Вона знизала плечима. — І через те теж. — Вона підняла очі і зустріла пильний погляд Ніккі. — Я люблю лорда Рала, я життя віддам за нього. Мушу зізнатися, що перебуваючи в його обіймах, я відчула що… Подумала, що можливо могла б стати чимось більшим, ніж друг і охоронець. Лежачи в ліжку, обіймаючи його, я намагалася уявити, що значить бути його… — Її голос зірвався.
Ніккі сковтнула.
— Зрозуміло.
— Все ж я не думаю, що я — та жінка. Не знаю чому. Я звичайно не експерт в сердечних справах, просто відчуваю, що йому потрібна не я. Якби він попросив, я зробила б це не замислюючись… але не тому, що хочу цього. Ти розумієш, що я хочу сказати?
— Ти хочеш сказати, що зробила б це з глибокої поваги, симпатії і турботи про нього, але не через своє бажання бути його коханою?
— Саме так, — підтвердила Кара, полегшено зітхнувши від того, що хтось інший голосно вимовив ці слова. — Крім того, не думаю, щоб лорд Рал відчував до мене щось подібне. Коли ми були в обіймах один одного, я б зрозуміла, хоче він цього чи ні. Я знаю, він любить мене, але не так.
Ніккі обережно видихнула.
— І ти хотіла, щоб я дізналася про це? Про те, що ти вважаєш, що його фантазії виникають через самотність?
Кара кивнула. Так… І дещо ще.
Ніккі
— Думаю, ти могла б стати тією жінкою.
Серце Ніккі немов застукало в горлі. Вона обернулася і побачила, що Кара дивиться прямо на неї.
— Що?
— Я думаю, ти могла б стати тією жінкою для лорда Рала. — Вона взяла її за руки, щоб запобігти запереченню. — Не кажи нічого. Не хочу, щоб ти назвала мене божевільною. Не говори поки нічого, просто подумай. Ми їдемо, але незабаром ти приєднаєшся до нас, у тебе буде час усе обміркувати. Я зовсім не хочу, щоб ти жертвувала собою або що-небудь в цьому дусі.
— Я тільки хочу сказати, що лорду Ралу потрібна близька людина, жінка, і ти могла б стати нею, якби захотіла. Я — не те, що йому потрібно. Я — Морд-Сіт, а лорд Рал — чарівник. Добрі духи, я ненавиджу магію, а у нього є дар. У нас стільки відмінностей. Але у тебе з ним багато спільного. Ти — чаклунка. Хто зможе зрозуміти його краще тебе? Хто може допомогти і підтримати його краще, ніж ти?
— Пам'ятаєш ту ніч у притулку, коли ви говорили про творчість і магію. Я не зрозуміла і половини із сказаного, але мене вразило, як легко ви говорили, як вловлювали думки один одного — немов дуже близькі люди. Тоді мені здалося дуже правильним, якщо ви будете разом.
— А ще я пам'ятаю, як ти дивилася на нього, коли ми лежали так близько, намагаючись зігрітися — як жінка, яка поруч з людиною, у якого закохана. Я майже очікувала, що він тебе поцілує, і це здавалося чомусь абсолютно природним.
Ніккі ніяк не могла змусити серце заспокоїтися.
— Кара, я… — голос підвів її.
Кара відколупувала шматочки фарби від стіни будівлі. — Крім того, ти — найкрасивіша жінка з усіх, кого я бачила. У лорда Рала повинна бути дружина, гідна його, і я не можу уявити нікого, більш гідного, ніж ти.
— Дружина…?
— Хіба ти не бачиш сенсу в цьому? Це заповнило б ту порожнечу, яку я відчула. Це доставило б йому радість, позбавило від страждання. У нього з'явився б хтось, хто б допоміг йому опанувати його дар, позбавив від самотності. Ти тільки подумай.
— Але, Кара, адже Річард мене не любить.
Кара дивилася так довго і оцінююче, що вона відчула незручність. Ніккі згадала, що Річард розповідав одного разу, який параліч охоплює людей під поглядом Морд-Сіт, а зараз одна з Морд-Сіт вивчала її. Тільки тепер Ніккі зрозуміла, що він хотів тоді сказати.
— Може зараз він цього і не відчуває, але коли ти приєднаєшся до нас, ти могла б дати йому зрозуміти, що не проти вашого зближення. Іноді людину необхідно підштовхнути до якоїсь ідеї, щоб вона серйозно задумалася про неї. І тому я подумала, що повинна сказати тобі все це. Можливо, якщо він дізнається, що ти відкрита для любові, він теж зацікавиться і подивиться на тебе в іншому світлі.
Всі відчувають любов в якийсь момент, люди не народжуються вже закоханими. Ти повинна допомогти йому досягти такого моменту, коли він почне думати про тебе. Можливо, він просто думає, що така жінка, як ти, розумна і красива, ніколи не захоче звернути на нього увагу. Іноді чоловіки бувають соромливими по відношенню до красивої жінки.