Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
З нещасним виглядом Річард зітхнув. — Це правда.
— Хотіла б я знати, — додала Ніккі, складаючи руки, — чому воно не вбило Кару?
Його очі блиснули, і вона зрозуміла, що він знає більше, ніж розповів. Ніккі підняла голову, розглядаючи його, і чекала.
— Коли я був у свідомості Кари, крім болю там було дещо ще, — тихим голосом промовив він. — Я думаю, що це — повідомлення, залишене для мене. Повідомлення, що воно йде за мною, що воно знайде мене і зробить мою смерть недосяжною для мене
Пильний погляд Ніккі ковзнув по Карі.
— Я не хотіла, щоб він приходив за мною в царство темряви, я не просила його, не кликала. — Морд-Сіт стиснула руки. — Але не стану брехати і казати, що воліла б бути мертвою.
Ніккі не могла не усміхнутися такому простодушному визнанню. — Кара, я рада, що ти не померла. Правда. Чи варто було слідувати за людиною, яка легко може дозволити другу вмерти, не намагаючись з усіх сил врятувати його?
Холодний погляд Кари, звернений на Ніккі, знову повернувся до Ричарда.
— Мені все ж незрозуміло, чому воно не вбило Кару. Зрештою, воно могло передати своє повідомлення, коли торкнулося тебе. Я не сумніваюся, що ця загроза реальна, і у Звіра була можливість захопити тебе прямо тоді і змусити страждати. Але такий спосіб передати повідомлення не має сенсу. До того ж навіщо звірові приходити, щоб відразу зникнути?
Обдумуючи все сказане, Річард тарабанив по руків'ї меча.
— Хороші питання, Ніккі. Тільки в мене немає хороших відповідей.
Тримаючись пальцями лівої руки за руків'я меча, він придивився в темряву ніби в пошуках загрози.
— Думаю, що мені і Карі пора в дорогу. Враховуючи те, що сталося з загоном Віктора, я боюся, що воно може прийти за мною сюди.
Не хотів би я, щоб воно влаштувало криваве безумство тут, у місті. Я не хочу, щоб жителі були вбиті або поранені даремно. Неважливо, що воно таке — Звір, якого створили Сестри Тьми за наказом Джегана або щось ще, чого ми не знаємо. Думаю, у мене буде більше шансів вижити, якщо я буду рухатися, ніж сидіти і чекати, поки прийде мій кат.
— Не думаю, що це логічно. — Сказала Ніккі.
— Тим не менше, я в будь-якому випадку повинен їхати. І для різноманітності, нехай це буде раніше, ніж пізніше. — Він закинув свій мішок повище на спину. — Мені потрібно знайти Віктора та Іцхака.
Ніккі слухняно рушила слідом.
— Після нападу я ходила побачити їх. Вони обидва там, позаду стайні. Іцхак приготував коней, як ти просив. Люди допомогли зібрати для тебе припаси. — Вона взяла його за руку. — Там ще родичі тих, хто був з Віктором і загинув у лісі. Вони хотіли б поговорити з тобою.
Річард кивнув з глибоким зітханням. — Сподіваюся, я зможу хоч трохи втішити їх. В моїй душі горе теж ще свіже. — Швидким жестом він стиснув плече Кари. — Але я зміг розсіяти своє.
Річард зручніше прилаштував на плечі лук,
21
Кара рушила слідом за Річардом, але Ніккі спіймала Морд-Сіт за руку, щоб поговорити так, щоб не чув Річард.
— Як ти, Кара? Насправді?
Кара твердо зустріла прямий пильний погляд Ніккі. — Трохи втомилася, але тепер все добре. Лорд Рал зробив все просто чудово.
Ніккі задоволено кивнула. — Кара, можу я задати особисте питання?
— Але я не обіцяю, що відповім на нього.
— У тебе є коханий по імені Бенджамін Майфферт?
Навіть у нічній темряві Ніккі побачила, що обличчя Кари стало таким же червоним, як її шкіряний одяг. — Хто розповів тобі про це?
— Ти хочеш сказати, це таємниця? Про це ніхто не знає?
— Ну… не зовсім так… — Кара зам'ялася. — Я хочу сказати… Ти ж змушуєш мене говорити те, чого я не збиралася.
— Я не прошу тебе говорити того, що ти не бажаєш. Я всього лише запитала про Бенджаміна Майфферта.
Кара зрушила брови. — Хто сказав тобі про це?
— Річард, — вигнула брову Ніккі. — Так це правда?
Кара напружено стиснула губи. Відвівши очі від Ніккі, вона вдивлялася в сліпу темряву. — Так.
— І ти розповідала Річарду, що закохана в цього солдата?
— З розуму зійшла? Я ніколи б не стала розповідати про це Лорду Ралу. Звідки він міг дізнатися?
Ніккі з хвилину слухала спів цикад, роздивляючись Морд-Сіт.
— Річард сказав, що йому про це говорила Келен.
Рот Кари здивовано розкрився. Потім вона торкнулася пальцями чола, щоб зібратися з думками.
— З глузду з'їхати… Напевно я випадково проговорилася. Можливо… не пам'ятаю… Важко пам'ятати все, що я могла розповісти йому. Думаю, я дійсно згадала щось одного разу, коли ми базікали про подібні речі. Тоді я і могла сказати йому про Бенджаміна. Дивно, я-то думала, що відсунула особисті почуття на задній план… Потрібно вчитися тримати рот на замку.
— Ти можеш говорити Річарду про все на світі. У світі в тебе немає кращого друга, ніж він. І тобі не треба боятися, що я теж щось знаю про тебе. Він розповів мені про це, коли відчував нестерпне горе. Він хотів, щоб я зрозуміла, що ти не просто Морд-Сіт, що в тебе є своє особисте життя. Він хотів, щоб я бачила в тобі хорошу людину. Він говорив про це з великою повагою. Я не стану ні з ким обговорювати твої почуття, Кара. У мене твої секрети в повній безпеці.
Кара в роздумі потеребила кінець коси. — Здається, я ніколи не дивилася на це з такої точки зору, я маю на увазі, що він виявив повагу до мене, розповівши це тобі. Це так… мило.