Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Вони будуть дуже зайняті. — Він знову посміхнувся. — Не так вже скоро вони повернуться, як ти думаєш. — Його обличчя раптом спотворила злоба. — Їх чекає така битва, якої вони зовсім не очікували! Я тобі сказав: роздягайся!
— Пріндін, ти ж був мені другом. Будь ласка, не роби цього!
— Ну, так я сам роздягну тебе! — Він розв'язав її пояс.
Вона плакала від безсилля. Вона втратила друга, який в божевіллі зрадив володаря.
— Пріндін, навіщо тобі це? Він сів на підлогу, немов здивований її питанням.
— Великий
Укушене місце на шиї Келен знову заболіло. Вона з гіркотою подумала про загиблих Тоссідіна і Чандалена. І її власне становище було страшним у своїй безвиході. Отрута діяла все сильніше.
Пріндін навалився на неї і поцілував в шию, в те місце, якого колись торкнулися губи Дарка Рала, де зараз горів слід від укусу. Келен відчула гострий біль.
— Пріндін, прошу тебе… коли ти… зробиш це зі мною… відпусти мене, будь ласка.
Келен сподівалася, що прохання на його власній мові зачепить його більше.
Він підняв голову і подивився їй в очі.
— Для мене не вийде нічого хорошого, якщо я відпущу тебе. Ти отруєна, спочатку — чаєм, потім стрілою. Так чи інакше, ти скоро помреш. Але тебе повинні обезголовити перш, ніж ти помреш від отрути. Так буде краще. Ти будеш менше страждати. В цьому полягає моя милість по відношенню до тебе.
Пріндін знову нахилився над нею, щоб поцілувати її в шию. Сльози текли по щоках Келен.
— Я ненавиджу тебе і твого великого духа, — відповіла вона, плачучи.
Він раптом випростався, наскільки це можна було зробити в курені, і кинув на неї злий погляд.
— Ти будеш моєю! Мені це було обіцяно. Я подбав про те, щоб твоя магія не завадила мені. Якщо ти не захочеш віддатися мені, я візьму тебе силою!
Ти принесла моєму народові своє ненависне чаклунство! Ти — породження зла, але я опаную тобою, зламавши твою злу силу. Великий дух говорив, що так і повинно бути!
Пріндін зняв через голову сорочку. Він знову навалився на Келен… І в наступну мить вони дивилися один на одного, не розуміючи, що сталося.
Точніше, Пріндін не зрозумів, що сталося, а Келен не розуміла, як це сталося.
Келен відчула, як кров Пріндіна потекла по руці. Він раптом закашлявся, спльовуючи кров. Потім завмер в нерухомості. Його життя закінчилося.
Сльози все текли по щоках Келен. У неї не було сил, щоб скинути з себе його нерухомо тіло, і вона задихалася під його вагою. Так вона і лежала, відчуваючи, як його кров тече по її тілу, розуміючи, що вже не може чинити опір дії отрути.
47
І знову вона провалилася у
— Зроби ковток! Ти мене чуєш? Спробуй зробити ковток. Вона бездумно корилася.
— А ну, ще раз! — Звелів той же голос.
Келен знову виконала наказ невідомого, сподіваючись, що її нарешті залишать у спокої. Так і сталося. Вона знову забулася важким сном, не знаючи, ні де вона зараз, ні скільки пройшло часу.
Коли Келен знову відкрила очі, то виявила, що вона у своєму курені і свічки все ще горять. Вона була вкрита накидкою.
Над нею схилився усміхнений Чандален.
— Ну, от ти і повернулася до нас, — сказав він. — Тепер небезпека минула.
— Чандален? — Вона не вірила своїм очам. — Що, я вже потрапила в Підземний світ, чи ти залишився живий?
Він тихо засміявся. — Чандалена не так легко вбити. Келен облизала пересохлі губи. Вперше за дуже довгий час вона дійсно прокинулася по-справжньому. Вона вже забула, як це буває. І все ж вона лежала нерухомо з побоювання, що чорна порожнеча повернеться.
— Але ж Пріндін потрапив в тебе отруєною стрілою, я сама бачила.
Він злегка повернув голову, і вона зауважила кров, що запеклася на його темному волоссі. Чандали махнув рукою, немов збентежений тим, як все пояснити.
— Пам'ятаєш, я розповідав тобі, що наші предки перед битвою жували квессін-доу — це для того, щоб отрута не діяла, якщо в них потрапить така стріла. Ну так от, в пам'ять про моїх предків-воїнів я теж перед битвою жую листя квессін-доу. Ти ще дала мені їх тоді, в місті. Загалом, я це роблю, просто щоб вшанувати наших предків, розумієш?
Келен кивнула, посміхнулася йому і торкнулася його руки.
— Твої предки можуть пишатися тобою! Він допоміг їй сісти. Тепер Келен помітила, що поряд нерухомо лежить Пріндін, пронизаний тим самим ножем, з яким вона останнім часом не розлучалася. Вона сама не могла зрозуміти, як у неї вийшло нанести удар Пріндіну, коли той накинувся на неї.
Келен згадала біль у всьому тілі, своє дивне і страшне заціпеніння, почуття безпорадності. Вона пам'ятала і напад Пріндіна.
Вона не пам'ятала тільки, як ударила його ножем…
— Вибач, Чандален, — сказала вона тремтячим голосом. — Мені шкода, що я вбила твого друга. Чандален злобно глянув на мертве тіло. — Він не друг мені! Мої друзі не намагаються вбити мене. Його послав до нас великий, темний дух смерті. І його серце стало чорним.
Келен схопила його за руку.
— Чандален, цей великий темний дух прорвав завісу, щоб прийти в наш світ. Він хоче ввергнути нас всіх у світ мертвих.
Чандален уважно дивився на Келен.
— Я вірю тобі. Ми повинні відправитися в Ейдіндріл, щоб ти могла завадити цьому темному духу. Келен зітхнула з полегшенням.